330 Розділ XII

знати про це) є вимога розірвання договору з виплатою плати, перед­баченої цим договором за весь строк управління таким майном.

Майно, передане в управління, має особливий правовий ре;хим, що випливає з наступного. По-перше, воно залишається у власності уста­новника управління, однак на нього не допускається звернення стяг­нення за вимогою кредиторів установника управління, крім двох ви­падків: а) коли установника управління визнано банкрутом; б) коли відбувається звернення стягнення на майно, що є предметом договору застави, за вимогою заставодержателя. По-друге, це майно обліко­вується управителем окремо від свого майна з метою недопущення його змішання (ч. З ст. 1030 ЦК).

Сторонами договору управління майном є установник управлін­ня та управитель. Договір управління майном може укладатися на ко­ристь третьої особи - вигодонабувача, яка не стає стороною договору. Установниками управління можуть бути особи, передбачені ст. 1032 ЦК, а також іншими статтями ЦК та положеннями актів ци­вільного законодавства, а саме: а) орган опіки та піклування (стат­ті 1032, 54 ЦК та ін.); б) опікун (статті 1032, 72 ЦК та ін.); в) піклу­вальник (ст. 1032 ЦК); г) нотаріус або відповідний орган місце- вого самоврядування (ст. 1285 ЦК); д) спадкоємці (статті 1287, 1289 ЦК); є) носії прав на об'єкти інтелектуальної власності (статті 426, 427 ЦК); є) органи державної влади, органи влади Автономної Респуб­ліки Крим або місцевого самоврядування при передачі в управління державного або комунального майна.

Договір управління майном може бути з множинністю осіб як з боку кредитора (установника управління), так і з боку боржника (управителя). Перший випадок характерний, наприклад, при наявно­сті права спільної власності, коли співвласники укладають за взаєм­ною згодою договір управління майном. При цьому поряд із нормами гл. 70 ЦК застосовуються норми гл.26 ЦК та (або) гл.8 Сімейного ко­дексу. Якщо обставини диктують необхідність управління майном кількома особами, чи це міститься, наприклад, в заповіті, у договорі буде пасивна множинність осіб. Не виключається також і змішана множинність осіб у цьому договорі.

Для договору управління майном як тривалого зобов'язання мож­лива й заміна сторін, що відбувається в результаті переходу права власності на майно, передане в управлінння, від установника управ­ління до іншої особи. Це може бути пов'язане як з відчуженням тако­го майна, так і зі смертю його власника. У таких випадках договір не припиняється, і місце колишнього власника (установника управлін­ня) заступає інша особа.

ЦК передбачає випадки, коли стороною договору управління май­ном виступає не власник, а інші особи. Це може бути: а) коли власник не має достатнього обсягу дієздатності; б) у відсутність власника; в) в разі смерті власника; г) коли йдеться про державне та комунальне майно, право на яке, за загальним правилом, здійснюється опосеред-

ЗОБОВ ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ 33 І

ковано через відповідні державні органи або органи місцевого само­врядування (гл.10 ЦК); д) якщо майнові права інтелектуальної влас­ності на певний об'єкт передані творцем (автором, винахідником тощо) іншій особі у власність або використання на підставі виключ­ної ліцензії.

Відсутність у власника достатнього обсягу дієздатності може бути, коли власником майна є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа або особа з обмеженим обсягом дієздатності. У перших двох випадках установником управління буде опікун (ст. 67 ЦК). Орган опіки та пік­лування виступатиме установником управління лише: до призначення опікуна (ст. 65 ЦК) і у разі, коли предметом договору є майно, що ви­користовується в підприємницькій діяльності (ст. 54 ЦК).

Слід звернути увагу також на те, що ч. 4 ст. 1032 ЦК поряд із ч. 2 ст. 34 ЦК встановлюється загальне правило про виступ неповноліт­ньої особи стороною договору управління майном за дозволом (зго­дою) батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Спеціальною нор­мою (ст. 54 ЦК) передбачається, що у разі, коли неповнолітня особа стала власником майна, яке використовується у підприємницькій діяльності, стороною договору управління майном буде виступати не ця особа, а орган опіки та піклування.

Майно потребує управління ним і тоді, коли його власник з тих чи інших причин відсутній та місце перебування його невідоме до вине­сення рішення судом про визнання цієї особи безвісно відсутньою (ч. 2 ст. 44 ЦК), або після цього (ч. 1 ст. 44 ЦК). У таких випадках згід­но з ч. 2 ст. 1032 ЦК установником управління є орган опіки та піклу­вання. Це деяким чином десонує з положеннями ст. 44 ЦК, в якій за­значається, що опіку над майном встановлює (а не просто посвідчує договір управління майном) нотаріус, причому до винесення рішення суду - за заявою органу опіки та піклування. Очевидно, що це слід ро­зуміти як певну процедуру, а стороною у договорі управління май­ном має бути не нотаріус, а орган опіки та піклування.

При необхідності управління майном, що входить до складу спад­щини, укладається договір, установником управління яким можуть бути нотаріус або спадкоємці (ч. 1 ст. 1285, ст. 1287 ЦК). Останнє слідує з права спадкоємців призначити стороною особу, яка надає згоду на це (ст. 1289 ЦК), що і втілюється в договір між ними.

Управління державним та комунальним майном відбувається на підставі договору, зокрема, коли йдеться про управління пакетами акцій, що належать державі або територіальній громаді. Установни­ком управління при цьому буде виступати Фонд державного майна України (його регіональні відділення чи представництва) або інші державні органи, органи Автономної Республіки Крим, уповноважені управляти пакетами акцій, що належать державі. Установником управ­ління пакетами акцій, що належать територіальній громаді, будуть відповідні органи місцевого самоврядування.

332

Розділ XII

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ "ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ 333^

Якщо майнові права на об'єкт інтелектуальної валсності передані на підставі договору про їх відчуження творцем іншій особі, остання може виступати установником управління стосовно їх. Ліцензіат, який набув майнових прав на інтелектуальну власність на підставі ви­ключної ліцензії, також може бути установником управління. Зазна­чені особи укладають у тому числі договори на управління майнови­ми авторськими правами з організаціями колективного управління (ч. 5 ст. 32, ст. 45 та ін. Закону України «Про авторське право і суміж­ні права»).

Оскільки управління майном має здійснюватися професійно, упра­вителем може бути тільки суб'єкт підприємницької діяльності -фізична або юридична особа. Проте це правило не повинно застосову­ватися до управителя майном підопічного, а також до особи, визнаної безвісно відсутньою чи місцезнаходження якої невідоме, або спадко­вим майном. Винятки мають становити випадки, коли управління по­требує майно, що використовується в підприємницькій діяльності, управителем яким може бути тільки суб'єкт цієї діяльності.

Вигодонабувач - це третя особа, на користь якої укладається дого­вір управління майном. Вигодонабувач - не обов'язкова фігура у від­носинах з приводу управління майном. Договір управління майном часто укладається на користь самого установника управління. Виго-донабувачем може бути будь-яка юридична або фізична особа з різ­ним обсягом дієздатності. ЦК встановлюється заборона лише самому управителю майна виступати в якості вигодонабувача.

Вигодонабувач (якщо ним є третя особа) не має ніяких обов'язків. Його правами є право вимагати від управителя належного виконання, але не взагалі, а на його користь, тобто здійснення йому управителем належних виплат; право відмовитися від договору в зв'язку з немож­ливістю управителя здійснювати управління майном (п. 6 ч. 1 ст. 1044 ЦК); право на відмову від одержання вигоди за договором (п. 4 ч. 1 ст. 1044 ЦК), внаслідок чого договір управління майном може припи­нитися.