§ 2. Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання

Глава 51 ЦК займає особливе місце в системі загального вчення про зобов'язання. її норми мають багато в чому суто прагматичне, узагальнююче значення й носять комплексний характер, оскільки окреслюють поняття, легальні ознаки, порядок застосування тих пра­вових категорій, які використовуються значною кількістю інших глав Кодексу. Так, зокрема, норми цієї глави містять посилання на вину та випадок відповідно як на загальну умову цивільно-правової відпо­відальності та підставу звільнення від неї (статті 614,617 ЦК). Однак категорія цивільно-правової відповідальності є правовою конструк­цією, на якій базуються відшкодування збитків та моральної шкоди як способів захисту цивільних прав й інтересів (статті 16,22, 23 ЦК), зобов'язання зі сплати неустойки (ст. 550 ЦК), забезпечення зобов'я­зання завдатком на випадок його порушення (ст. 571 ЦК), зобов'язан­ня з відшкодування майнової та моральної шкоди (глава 82 ЦК). Гла­ва 51 ЦК також містить посилання на можливість односторонньої відмови від зобов'язання, зміну його умов і розірвання договору, хо­ча ці питання є частиною загального припису щодо зміни або ро­зірвання договору й безпосередньо регулюються главою 53 ЦК та відповідними главами про окремі види договорів.

У ст. 611 ЦК зазначені наступні правові наслідки порушення зо­бов'язання: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої від­мови, якщо це встановлено договором або законом; припинення зо­бов 'язання внаслідок розірвання договору; зміна умов зобов 'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Цей перелік є приблизним і невичерпним, оскільки договором або зако­ном можуть бути встановлені й інші правові наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язання. Зокрема, до них також можна віднести звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію, виконання поручителем обов'язку боржника, спонукання до вико­нання зобов'язання у натурі, притримання тощо. Ці наслідки об'єд-

нує те, що вони є негативною реакцією на факт порушення зобов'я­зання як певну дію чи бездіяльність його сторони (сторін). Однак умови та порядок застосування даних правових наслідків мають свої особливості, які випливають з їх неоднорідної юридичної природи. Деякі з них є мірами відповідальності, оперативного впливу на по­рушника чи іншими мірами захисту права.

З'ясування правової сутності кожного з передбачених законом або договором наслідків порушення зобов'язання є важливим у контексті їх призначення, умов застосування та функцій. Зокрема, сплата неус­тойки, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди вважа­ються мірами цивільно-правової відповідальності, оскільки станов­лять додаткове майнове обтяження, а необхідною умовою їх застосу­вання, як правило, є вина боржника. Одностороння ж відмова від зо­бов'язання є мірою оперативного впливу, а розірвання договору та зміна умов зобов'язання - мірами правоохоронного характеру й не потребують встановлення вини при їх застосуванні.