1 Цк щодо договору позики встановлює більш тривалий пільговий строк порівняно із загальним пільговим строком, передбаченим ст. 530 цк.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 3>5

У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених догово­ром позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, пози­кодавець має право вимагати від позичальника дострокового повер­нення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором.

Відповідальність. Проценти за користування чужими грошовими коштами слід відрізняти від процентів як форми відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо предметом договору позики є гроші, позикове зобов'язання за своєю природою характеризується як грошове, а тому відповідальність за прострочен­ня виконання договору настає згідно зі ст. 625 ЦК: позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, на вимогу позикодавця зо­бов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індек­су інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення повернення грошового боргу за договором позики, на суму основного боргу нараховуються та стягу­ються кумулятивно (шляхом складання) два види процентів: процен­ти за користування чужими грошовими коштами (проценти-ціна по­зики) та проценти за прострочення виконання грошового зобов'я­зання (проценти відповідальності). Нарахування процентів на про­центи ЦК не встановлено, однак це може бути передбачено безпосе­редньо договором.

Слід пам'ятати, що у разі виконання грошового зобов'язання не в повному обсязі, основна сума боргу вважається сплаченою в останню чергу, після відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з одержан­ням виконання, а також сплати процентів та неустойки (ст. 534 ЦК). На неповернену суму проценти нараховуються до повного погашен­ня позики.

Якщо предметом позики є речі, визначені родовими ознаками, то відповідальність за прострочення повернення боргу може наступати у формі сплати неустойки, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення¹, незалежно від одержання плати за позику (у разі укладення оплатного договору). Слід мати на увазі, що неустойка є спеціальною формою відповідаль­ності, отже, вона може бути стягнена тільки в разі, коли це прямо пе­редбачено договором або законом (ч. 1 ст. 546 ЦК); проценти на неус­тойку не нараховуються (ст. 550 ЦК), а сплата (передання) неустойки

¹ Недоліком змісту нового ЦК є те, що пеня стягується за прострочення виконання грошового зобов'язання, а позика речей не є грошовим зобов'язанням. Отже, можна припустити, що в цьому випадку слід стягувати штраф. Однак ст. і 050 ЦК прямо за­значає: «нараховується від дня ... до дня», тобто законом передбачається тривала неус­тойка, що нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Розділ XIII

jЂ6 "

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ ЯЗ АНІ З НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЗЬ"⁷

не звільняє позичальника від виконання свого обов'язку в натурі

(ex. 552ЦК).

Якщо договором позики передбачено повернення боргу частина­ми, то згідно зі ст. 1050 ЦК прострочення повернення відповідної частини боргу породжує для позикодавця право вимагати достроко­вого повернення всієї позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048ЦК. Недолік викладеного пра­вила полягає в тому, що з його змісту незрозуміло, чи має позичаль­ник повернути проценти за весь строк, встановлений договором, або лише за період, протягом якого він використовував чужі грошовікошти. Однак оскільки ст.1050 ЦК має посилання на ст. 1048 ЦК, слід виходити з того, що за відсутності іншої домовленості проценти сплачуються до дня повернення позики. Отже, про інше слід домов­лятися окремо.

Інколи трапляються ситуації здійснення так званої «безвалютної (або безгрошової) позики», коли оформляється договір, а гроші та речі насправді не передаються позичальнику, або передаються в мен­шій кількості, ніж це зазначено у договорі. Для захисту інтересів по­зичальника від недобросовісного позикодавця ст. 1051 ЦК передба­чена можливістьоспорювання договору позики в зв'язку з його безгрошевістю. Оспорювання договору позики здійснюється у судо­вому порядку, при цьому позичальником можуть бути використані будь-які докази (письмові, аудіо-, відеозапис), крім свідчень свідків. Останні як доказ дозволяються лише в одному випадку, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. У разі доведеності безгрошевості позики договір вважається неукладеним, а якщо реально передана сума вия­виться меншою, ніж сума вказана в договорі, останній вважається укладеним на меньшу суму.