510 Розділ XVI

ди, а незаконність дій чи бездіяльності органів влади чи їх посадових або службових осіб і тягар цього доказу покладається на заінтересо­вану у відшкодуванні шкоди фізичну або юридичну особу, тобто по­терпілого. Незаконними визнаються дії чи бездіяльність органів вла­ди та їх посадових або службових осіб не тільки ті, що суперечать тому чи іншому законові в буквальному його розумінні, а й ті, що су­перечать іншим правовим актам. Наприклад, Кабінет Міністрів Укра­їни у своїй діяльності керується не лише Конституцією і законами України, а й актами Президента України (ч. З ст. 113 Конституції), а нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення уряду автономії приймаються відповідно до Кон­ституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання (ч. 2 ст. 135 Конституції). Інак­ше кажучи, слово незаконність акта виконавчої влади у даному разі підлягає розширеному тлумаченню і за своєю суттю означає проти-правність цього акта. З наведених конституційних положень можна зробити висновок, що у даному разі презумується правомірність діяльності органів влади та їх посадових або службових осіб при ви­конанні покладених на них функцій, за чого і потребує доказу саме незаконність, тобто неправомірність цієї діяльності.

Сенс такого підходу до оцінки юридичного характеру вчинюва­них владними органами актів вбачається у тому, що останні здобува­ють ознаки неправомірних не за того, що вони зачіпають чиюсь май­нову сферу, а за того, що самі по собі вони суперечать актам зако­нодавства вищого рівня або виходять за межі повноважень відповід­ного органу влади, їх посадової або службової особи. Слід також від­мітити, що повноваження останніх носять і зобов'язуючий характер, а тому протиправною може бути і бездіяльність органів влади чи їх посадових або службових осіб, наприклад, відмова у державній реє­страції юридичної особи (ст. 89 ЦК).

Виходячи з презумпції правомірності діяльності органів влади у сфері нормотворчої діяльності, прийняті ними нормативно-правові акти можуть бути визнані недійсними судом (п. 10 ст. 16 ЦК). Напри­клад, в судовому порядку визнається незаконним та скасовується правовий акт органу виконавчої влади, який не відповідає законові і порушує права власника (ст. 393 ЦК). З мотивів невідповідності нор­мативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів з одночасним зверненням до Консти­туційного Суду України щодо їх конституційності (ч. 2 ст. 137 Кон­ституції).

Що стосується причинного зв'язку між незаконними рішеннями, прийнятими, але визнаними незаконними, і скасованими нормативно-правовими актами, незаконними діями та бездіяльністю органів вико­навчої влади і їх посадових або службових осіб та завданою ними шкодою, то цей зв'язок повинен бути прямим і безпосереднім та вка-

НЕДОГОВ1РИІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ 511_

зувати, яким саме суб'єктом буде відшкодовуватися завдана шкода. Зобов'язаною її відшкодувати буде держава, якщо було завдано шко­ди незаконними рішеннями, визнаними незаконними, і скасованими нормативно-правовими актами, діями чи бездіяльністю, наприклад, Кабінету Міністрів України чи інших центральних органів виконавчої влади та їх посадових або службових осіб. За шкоду, завдану аналогіч­ними актами на рівні Автономної Республіки Крим, відповідальною буде автономія, а на рівні місцевого самоврядування - органи місце­вого самоврядування. Відшкодування здійснюється незалежно від ви­ни як самих органів влади, так і їх посадових або службових осіб.