7.2 Держава як головний елемент політичної системи

Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи.

Держава виникла як результат процесів, що відбувалися в суспільстві, як реакція на розвиток його потреб. Існують різні погляди на походження держави:

- Теологічна теорія - походження держави пояснює Божою волею;

- Патріархальна теорія - обґрунтовує положення про те, що держава – це результат історичного розвитку сім’ї; тому абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім’ї (патріарха);

- Договірна теорія – стверджує, що держава виникла внаслідок угоди між людьми;

- Психологічна теорія, пояснює існування держави особливими властивостями психіки, зокрема ихологічною потребою людини підпорядкуватися комусь;

- Теорія насильства - пояснює походження держави актом насильства, завоювання одного племені іншим. З метою повного підпорядкування та контролю і створюється особливий апарат примусу - держава.

Держава має багато ознак, властивих усім інститутам політичної системи. Водночас вона виступає базовим елементом останньої, визначаючи засади її функціонування:

* по-перше, суверенітет держави. Тільки держава поширює

свої дії на всю територію країни, офіційно представляє

суспільство всередині і за межами країни;

*держава уособлює публічну владу;

*держава за допомогою права регулює суспільні відносини;

*держава завдяки наявності спеціального професійного апарату виконує основний обсяг управління справами суспільства;

*держава – це організація публічної політичної влади,

покликана захищати інтереси людей певної території.

Більш широко ознаки і властивості держави показано нижче на схемі. Суть держави виявляється в її функціях, як основних напрямках діяльності. Це спрямування внутрішньополітичної і зовнішньополітичної діяльності, регулювання економічного життя, захист прав людини, забезпечення обороноздатності країни, створення різноманітних організацій, які разом утворюють механізм держави.

ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

Держава характеризується не тільки своєю суттю, функціями, механізмом, вона має також певні форми.

Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади. Її основними елементами є форма правління та державний устрій.

Форма правління – це організація верховної влади, порядок утворення її органів і їх взаємовідносини з населенням. За цими ознаками всі держави поділяються на монархії і республіки.

-верховна влада повністю чи частково

зосереджується в руках одноособового глави

держави (короля, царя), причому влада є, як

основні ознаки правило, спадковою;

монархії -монархії поділяються нанеобмежені та

обмежені. В обмежених монархіях верховна влада

належить не тільки главі держави, а й якомусь представницькому органу (наприклад, парламенту).

У республіці вищі органи державної влади колегіальні й переважно виборні. Республіки поділяються на:

• президентські,

• напівпрезидентські,

• парламентські.

Президентська республіка характеризується тим, що глава держави (президент) одноосібно або з наступним схваленням парламенту, формує склад уряду, яким сам керує (Аргентина, США, Швейцарія);

напівпрезидентська республіка характеризується тим, що глава держави (президент), особисто пропонує склад уряду, насамперед кандидатуру прем’єр-міністра; парламент затверджує уряд та підлягає затвердженню президентом (Франція);

парламентська республіка характеризується тим, що голова держави (президент), не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Італія, ФРН).

Розрізняють три форми державно-територіального устрою:

• унітарна держава

• федерація

• конфедерація.

-Унітарна держава, це форма державного устрою, що передбачає поділ території країни на адміністративно-територіальні одиниці (області);

-федерація – форма державного устрою, за якого штати, землі, інші одиниці, наділені певною політичною самостійністю, об'єднуються в одну союзну країну;

-конфедерація – форма, за якої держави, створюючи конфедерацію повністю зберігають власну незалежність. Об'єднані владні органи створюються для координації деяких сфер діяльності (військова, зовнішньополітична).

ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЖАВИ

.

3. Типи політичних систем

Поняття політичної системи суспільства являє собою вищий ступінь абстрації. Кожна країна має свою унікальну й неповторну політичну систему, специфіка якої зумовлена особливостями соціально-культурного, економічного і міжнародного середовища її існування, історичними традиціями розвитку самої політичної системи.

Разом з тим порівняльний аналіз дозволяє класифікувати всю різноманітність політичних систем за окремими групами-типами. У політології використовують різні типології політичних систем залежно від того, які критерії застосовано для їх класифікації.

Так, за характером взаємодії із середовищем політичні системи поділяють на відкриті й закриті.

За класифікацією Р.Арона та У. Ростоу, залежно від типу суспільства політичні системи поділяють на традиційні, тоталітарні і модернізовані демократії.

За типологією Г.Алмонда, що базується на критеріях політичної культури та рольової структури (характеру взаємодії різних політичних інститутів), існує чотири основні категорії політичних систем:

1. англо-американська;

2. європейська континентальна;

3. доіндустріальна або частково індустріальна;

4. тоталітарна.

Перші два типи є демократичними. За цією класифікацією, для англо-американського типу характерні однорідна політична культура та автономні політичні партії, групи захисту інтересів і засоби комунікації; вона асоціюється зі стабільністю, тоді як континентальний європейський тип з його подрібненою (сегментарною) політичною культурою і взаємною залежністю між партіями і групами – з нестабільністю. Третій тип політичних систем характерний для країн, що розвиваються: для них характерні недемократичність, нестабільність. Тоталітарним політичним системам властиві однорідна політична культура, високий рівень інтеграції суспільства, що, однак, досягається шляхом насильства.

Поділ політичних систем на демократичні й недемократичні дуже поширений у сучасній політичній науці та політичній практиці. Така типологія базуються на двох критеріях:

• характері політичного режиму;

• рівні розвитку громадянського суспільства.

П

авторитарні

оняття«політичний режим» характеризує засоби й методи здійснення політичної влади. Політичні режими, що спираються в основному на такий метод вияву політичної влади як насильство, вважаються недемократичними. Недемократичні політичні системи часто позначають терміном «автократія». Автократію трактують як необмежену владу однієї особи або групи осіб. З давнини і аж до ХХ ст. автократія була домінуючою формою виявлення політичної влади: тиранія в Стародавній Греції, диктатура в Стародавньому Римі, деспотія на Сході.

У

тоталітарні

ХХ ст. автократичні системи поділяють на

Обидва типи базуються на недемократичному політичному режимі. Принципова відмінність між ними полягає в ставленні до громадянського суспільства.

Для авторитарної політичної системи (авторитаризму) характерною є необмежена влада однієї людини (диктатора) або групи людей (військова хунта). Безжальна до своїх суперників, авторитарна система в цілому нейтрально ставиться до діяльності, яка не загрожує її правлінню. Держава зазвичай не втручається у приватне життя людини.

На відміну від авторитаризму, тоталітарна політична система прагне контролювати всі сфери суспільного життя, втручається в приватне життя людини. Характерною рисою тоталітарної системи є ідеологічний контроль.

Політичні системи багатьох країн мають перехідний характер (від тоталітаризму до авторитаризму, від авторитаризму до демократії).

Демократичний політичний режим базується на виявленні волі більшості через голосування, а в реалізації цієї волі спирається на закон. Демократична система базується на розвиненому громадянському суспільстві.

3. Політична система України

Політична система України почала формуватися після того, як Верховна Рада України в 1990 році прийняла Декларацію про державний суверенітет. Проголошення незалежності України в 1991 р. відкрило можливості для формування політичної системи на нових засадах.

Політична система країни є посткомуністичною. У ній поєднуються елементи старої командно-адміністративної і сучасної демократичної систем. Назвемо її характерні ознаки:

1) збереження структури й функцій старого адміністративного апарату;

2) поступова реалізація конституційних принципів з метою створення правових умов для розвитку сучасної правової демократії.

Політична система України сягає корінням у східноправославну цивілізацію, історичні наслідки якої подолати у сучасному модернізаційному процесі значно важче, ніж у тих політичних системах, що виросли на грунті західної культури.

Конституція визначає Україну як державу з унітарною формою

державного устрою.

Державна влада в Україні поділяється на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом держави.

Президент країни є гарантом державного суверенітету, дотримання прав людини, виступає від імені держави в країні та за її межами.

Виконавча влада належить уряду, Кабінету Міністрів.

Структурно Кабінет Міністрів складається з: Прем’єр-міністра,

віце-прем’єр міністрів та міністрів.

Вищим судовим органом в державі є Верховний суд України.