109. Сутність методу тестування.

Аудит – це перевірка публічної бухг. звітності, обліку, первинних документів та іншої інф-ї щодо фін.-госп. д-сті суб’єкта госп-ння з метою формування висновків про його реальний фін. стан. Тестування є одним з гол. методичних прийомів аудиту, який полягає у тому, що аудитор формує перелік для оцінки відповідгного об’єкта дослідження і послідовно відповідає на них, виконуючи неохідні аудиторські процедури і отримуючи аудиторські докази. Аудитори мають декілька цілей, використовуючи тестовий підхід до перевірки: 1)аудит. тести дають змогу застосувати кількісні критерії під час оцінки об’тів аудиту; 2)ауд. тести дають змогу систематично документувати всі контрольні дії та їх результати; 3)ауд. тести доп. перевіряти якість проведеного аудиту, регулювати масштаб і глибину аудиторських процедур. Існує декілька загальних правил складання і заповнення аудиторських тестів: 1)ауд. тести складаються за принципом “від загального до конкретного”, а відповіді на питання тестів даються навпаки; 2)аудитори самі складають тести і самі на них відповідають; 3)відповіді на питання тестів можуть бути зроблені у стверджувальній чи заперечній формі; у вигляді спец. позначок або цифр; у вигляді посилань на інші аудиторські робочі документи. Британський вчений Р.Додж називає такі різновиди аудиту: 1.Незалежні тести – перевірки госп. оп-й і залишків на рах-х, а також ін. процедури. 2.Тести на відпвідність – перев. відповідності процедур внутр. контролю встановленим нормам. 3. Ротаційні тести – об’єкти аудиту вибираються почергово, з доп. ротації, тобто перестановки. 4.Глибинні тести – можуть бути як незалежними, так і тестами на відповідність, їх спрямовують на певну госп. операцію, що перевіряється на всіх стадіях облікового циклу. 5. Тести слабких місць – перевір. Конкретні аспекти внутр. контролю, які викликають недовіру. 6. Спрямовані тести – незалежні глибинні тести, призначені для посліддовного контролю за здійсненими госп. опер-ми. 7. Наскрізні тести – обмежена форма глибинних тестів – викор. для підтвердження адекватності системи БО. 8. Тести відсікання – признач. для перевірки правильності складання фін. звітності незалежно від ступеня еф-сті внутр. контролю. 9. Тести на переоцінку – перевірка док-тів від Гол. книги через реєстри обліку до первинних док-в. 10. Тести на недооцінку – перевірка відпервинних док-в до Гол. книги. Американський аудитор Дж. К. Робертсон доповнює цей перелік видів тестів: 1)тести перевірки внутр. контролю; 2)комп. тести (перевірка засобів внутр. контролю у комп. середовищі); 3)тести вибіркового контролю. Деякі заруб. автори вважвють, що ауд. тести можуть бути поділені на 2 категорії: 1)перевірки на відповідність засобів контролю; 2)перевірки на суттєвість. А інші – на 5: 1)процедури досягнення розуміння системи внутрішньогосп. Контролю; 2)тести контрольних моментів; 3)перевірки госп. оп-й за змістом; 4)аналітичні процедури; 5)перевірки за змістом окремих елементів сальдо.

110. Сутність методу оцінки аудиторського ризику.

Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію.

Ризик аудиту має три складові частини: o властивий ризик; o ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю; o ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик - це всі можливі ризики, пов'язані з діяльністю підприємства, тобто це всі помилки та некоректності, які можуть бути допущені внаслідок функціонування як підприємства в цілому, так і окремих його систем.

Під час оцінки властивого ризику, аудитор повинен звертати увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерського обліку, тобто ризик оцінюється тільки на рівні фінансової звітності. Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю, — це ризик неефективності внутрішнього контролю. Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можуть бути допущені помилки або ошуканство внаслідок документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку і під час складання фінансової звітності.

Оцінювання ефективності дії системи внутрішнього контролю ґрунтується на передбаченні аудитора можливості запобігання виявлення допущених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку або можливості запобігання їм.

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Здійснені аудитором оцінки невідповідності внутрішнього контролю і оцінка внутрішнього ризику впливають на характер, строки і обсяг процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до прийнятого рівня.