1. Поняття аудиту в законодавстві України та міжнародній аудиторській практиці.

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено поняття аудиту: «Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

2. Коротка історія аудиту.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

У XVI ст. правовий контроль облікових книг був офіційно введений в багатьох країнах світу.

У ХVII - ХIХ вв. в наслыдок фінансові кризи, збільшувалася кількість збанкрутілих підприємств, що підвищувало попит на бухгалтерів-експертів, опосередковано інвесторів, що захищали інтереси, контрагентів, працівників. Робота аудитора полягала в контролі правильності ведення бухгалтерського обліку і состав-ления звітності.

У цей же період у 1844 р. у Великобританії вийшла серія законів про компанії, відповідно до яких їх керівники були зобов'язані один раз протягом року надати акціонерам підписаний ними баланс підприємства і запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і подтвержде-ния звітності для акціонерів. Аналогічні закони про зобов'язання-ном незалежному аудиті були прийняті у Франції (1867 р.) і США (1887 р.). До кінця XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичною деятельнос-ти.

. І якщо до 60-х років XX ст. при аудиті основна увага відводилася визначенню достовірності такою, що перевіряється финансо-вой звітності, що і відбивалося у висновку аудитора, то пізніше в багатьох країнах виникла державна вимога про включення у виведення аудитора думки про відповідність фінансової звітності підприємства законодавству країни (Німеччина, Франція, італия), професійним стандартам бухгалтерського обліку (Канада, США, Японія) або обох критеріям (Великобританія).

З початку 70-х років XX ст. відбувається гармонізація аудиторської діяльності на регіональному і інтернаціоналізації на міжнародному рівнях: початок інтернаціоналізації аудиту був покладений створенням в 1977 р. Міжнародній Федерації Бухгалтерів, на яку, зокрема, були покладені функції розробки Кодексу Етики Професійних Бухгалтерів, Міжнародних Стандартів Аудиту, бюлетенів аудиту, положень про державний і управлінський облік, посібників з професійної освіти і аудиту державних підприємств.

На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера. Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93року з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законом “Про підприємства”. Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засновувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності. Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку.