90. Властивий ризик та його визначення аудитором.

Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухг-ї звітності існують суттєві перекру­чення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено ауд.висновок без зауважень. Ризик аудиту має такі три складові: властивий ризик; ри­зик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внут­р.контролю; ризик невиявлення помилок та перекру­чень. Властивий ризик — це імовірність суттєвих перекручень за­лишку за певним бухг.рахунком чи певної категорії операції або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рах-ми чи операціями, з припу­щенням, що до них не застосовувалися заходи внутр.кон­тролю П. Існування властивого ризику обумовлено характеристиками компанії – клієнта й умовами навкол-го середовища її дія-ті, які неможливо перевірити засобами внутр-го контролю. Галузі високих технологій вир-а більше незахищені від впливів цього ризику, ніж традиційні. Відпов.до нац. нормативу № 12 властивий ризик – здатність залишку по певному бухг.рах-ку чи певній категорії операцій до суттєвих перекручень або здатність перекручень по цих показ-ах у комплексі із перекрученнями по ін-х рах-х чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутр.контролю П. Іншими словами мова йде про можливість допущення помилок по окремих рах-ах, показниках, щодо яких не здійснювався внутр.контроль. Цей ризик оцін-ся на підготовчому етапі ауд.перевірки, під час її планування. Оцінка даного ризику відбув-ся у 2-х напрямках: на рівні фін.звітності; на рівні показників фін.звітів і категорій операцій. Оцінюючи внутрішнього­сподарський ризик, аудитор повинен врахувати кілька важливих факторів, а саме: характер бізнесу клієнта; рез-ти попереднього аудиту; первинний і повторний аудит; професіоналізм бухг-их кадрів; вірогідність привласнення коштів; достовірність сальдо на рах-х БО. Основою розуміння аудитором умов і хар-ик внутр.ризику є знання бізнесу клієнта та галузі промисловості, до якої цей бізнес належить, виконання аналіьтичних процедур, вивчення рез-ів ауд.перевірки попередніх років і розуміння операцій П в системі БО.

91. Ризик контролю та його визначення аудитором.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.Ризик аудиту має три складових частини:

властивий ризик (ВР);ризик, пов’язаний з невідповідністю функціо-нування внутрішнього контролю (РК), це:ризик неефективності системи внутрішнього конт-ролю (РВК);ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):ризик аналітичних процедур (РАП);ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД).

Ризик контролю, або ризик системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку — це ризик неефективності внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди функціонують настільки ефективно, щоб своєчасно запобігти, викрити та виправити помилки, які можуть статися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.