145. Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.

Відповідно до П(с)БО2 “Баланс” фінансові інвестиції – це активи, які утримуються під-вом з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фін.вкладення здійсн-ся з метою отримання сталого доходу та виявлення впливу на дія-ть П, що інвестується. Не всі вкладення капіталу є фін.інвестиціями. Фінансове інвестув-я здійсн-ся П в таких осн-х формах: 1).Внесення капіталу до статут-х фондів СП; 2).Внесення капіталу в доходні види грош.інструментів; 3). Внесення капіталу в доходні види фондових інструментів) різні види ЦП, що обертаються на фондовому ринку). Фін.інвестиції поділ.на: а).довгострокові (на період понад 1 рік та ті, що не можуть бути реалізовані вільно в будь-який момент): позикові та пайові. Довгостр.інвестиції розгляд-ся як необоротні активи; б).поточні (строк погашення до року: еквіваленти грош.коштів та ін.поточні фін. інвестиції. Розглядаються як поточні активи. Джерела інформації: П(с)БО № 2, 12, 14, ЗУ “Про БО і ФЗ”; ПКО; виписки банку; акт приймання-передачі ОЗ; накладна на відпуск матеріалів та ін.; виправдовуючі док-ти; Книга обліку ЦП; довідки бухгалтерії; реєстр; звітність; рах.14 “Довгостр.фін.інвестиції”, 34 “Короткостр.векселі одержані”, 35 “Поточні фін.інвестиції”; журнал-ордер № 3; інші. Осн.напрями аудиту - перевірка: 1).прав-ті віднесення фін.інвестицій до довгостр-х чи короткостр-х; 2).обгрунтованості віднесення облігацій та векселів до довго- чи коротко-строкових; 3).порядку віднесення різниці між фактичними витратами та номін-ю вартістю ЦП; 4).відображ-я дивідендів по акціям; 5).документу-вання операцій; 6).прав-ть перерахунку в нац . валюту ЦП, оплачених в інвалюті; 7).порядка фінансув-я витрат по зберіг-ню акцій та облігацій в банках; 8).існув-я акцій, переданих в заставу; 9).відпов-ть структури портфеля ЦП та док-ів на їх придбання; 10).прав-ть відображ-я в обліку ЦП; 11).ведення АО по рах-ам (за видами довгосттр-х фін.вкладень та об’єктами інвестування; АО век-селів – за кожним векселем; АО ощадних сертифікатів – по банках, що видали сертифікати); 12).прав-ть виплати періодичних доходів по купонним та безкупонним облігаціям; 13).прав-ть виплати вартості майна при ліквідації П; 14).порядок оплати ЦП при придбанні; 15).прав-ть відображ-я фін.інвестицій в Балансі; 16).прав-ть оцінки фін.інвестицій (при придбанні, на дату Балансу, при вибутті); 17).прав-ть кореспонденції рах-ів; 18).прав-ть переоцінки; 19).облік погашення і реал-ї фін.інвестицій; 20).достовірність даних інвентаризації ЦП (прав-ть оформлення; реальність вартості; збереження ЦП – шляхом співставлення фактичної наявності з даними БО; своєчасне і повне відображ-я в БО отриманих доходів по ЦП), інше.

146. Мета, завдання та джерела інформації аудиту виробничих запасів.

Джерелами інформації є: баланс підприємства ф.1, регістри синтетичного обліку ТМЦ (головна книга, відомості руху, ЖО, тощо), аналітичні регістри обліку (відомості, звіти МВО), картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури.

Нормативна база: 1) Положення №250, 2) Інструкція “Про інвентаризацію ОЗ, НМА, ТМЦ, ГК, документів та розрахунків” затверджена наказом МФУ №69 від 11.08.94, 3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 4) Положення “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) МЦ затверджене постановою КМУ від 22.01.96.

Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива використовують рахунок “Паливо”, а рахунок “Товари” відображає рух товарів в сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність відображення операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива увага на переоцінку ТМЦ, джерела їх покриття (різниць).

Перевіряються ці питання відповідно до Порядку проведення дооцінки залишків ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання цього порядку перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення, то переоцінка вважається недійсною.

У цьому випадку аудитор повинен визначити, на яку суму було знижено оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на зитки. Аудитор перевіряє правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці, організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО.

Об’єктом аудиту є і МШП. Перевіряються такі питання: законність списання МШП, його методика, порядок.

Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання МШП; 3) Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по К^Т13 в кореспонденції з Д^Т відповідних витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.