1. Аудит в ринковій економічній системі.

Аудит - необхідна умова функціонування суб'єктів господарювання у ринковій економіці.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит у специфічній манері допомагає вирішувати існуючі управлінські, соціальні проблеми бізнесу, стаючи універсальним методом. При великій різноманітності і складності цих проблем аудит виправдовує традиційні надії контролю та управління, ревізуючи різноманітні функції підприємства не тільки відповідно логіці організаторського контролю в режимі реального часу перевірки, а й реалізує установчий принцип контрольного суспільства, ілюструючи і прогнозуючи деякі позачасові явища як «втрати» і «мотиви», даючи рекомендації. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок та надання аудиторських послуг як через перевірки, так і через експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Зазначені обставини визначають актуальність вивчення аудиту та його завдань в ринковій економіці.

2. Поняття аудиту у світовій аудиторській практиці.

Аудит являє собою незалежну перевірку фінансової звітності та висловлення думки щодо неї. Основною проблемою у досягненні основної мети аудиту - оцінки фінансової звітності - є вирішення питання, як і на що саме (головне, суттєве) спрямувати роботу аудитора. Визначення поняття аудиту у світовій аудиторській практиці єдиної думки і єдиного підходу немає.

Найбільш поширене у світовій практиці поняття аудиту як функції управління таке. Аудит – системний процес одержання інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня її відповідності встановленим критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам.

Відомий автор книги «Основи аудиту» Р. Адамс дав класичне визначення аудиту, за яким аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує і оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам.

У глосарії термінів до МСА та у стандарті 120 «Концептуальна основа МСА» сказано, що аудит фінансової звітності покликаний дати аудитору можливість висловити думку про те, чи складено фін звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до встановлених вимог щодо фінансової звітності.

Щодо правил (стандартів) аудиторської діяльності у Рос Федерації,тут аудит трактують як підприємницьку діяльність аудиторів чи аудиторських фірм щодо здійснення незалежних позавідомчих перевірок фін звітності, платіжно-розрахункової документації, податкової декларації та інших фін зобов’язань і вимог економічних суб’єктів та надання інших аудиторських послуг.

В Білорусії аудиторська діяльність – незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями фінансової звітності та інших документів суб’єктів господарювання з метою оцінки достовірності і відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Білорусії.

3. Поняття аудиту в законодавстві України.

На території України державний контроль існував уже з початку ХІХ століття, але незалежний аудит поширення не набув. Перехід до нових економічних відносин насамперед був обумовлений змінами у відносинах власності.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про аудиторську діяльність», який був ухвалений 22 квітня 1993 року. Він спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бух обліку або інших правил внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Натомість у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» аудит визначається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Ідентичне визначення міститься і в Методичних рекомендаціях аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів. Цікавим за своїми змістовними ознаками є визначення аудиту Міністерством транспорту та зв’язку України. Аудит – систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів аудиту й об’єктивного їх оцінювання з метою визначення ступеня вимог.

4. Термін “аудит” в сучасній економічній лексиці.

Слово «аудит» латинського походження і означає «слухати». Термін «аудит» у сучасному світі використовується в 3 значеннях, а саме: 1) аудит – окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко-правового характеру; 2) аудит – окрема функція управління, функція незалежногог фінансовогоконтолю; 3) аудит – економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі.

В економічній літературі, як у закордонній, так і у вітчизняній, даються такі визначення аудиту:1) Згідно глосарію міжнародних термінів контролю, аудит (ревізія) - огляд діяльності та операцій організації для того, щоб переконатися, що вони виконуються відповідно до затверджених цілей, бюджу, правил і стандартів. Метою цього огляду є періодичне виявлення відхилень, які вимагають коригувальних дій.2) Ад'юкт - професор з бухгалтерського обліку Вищої комерційної школи Парижа Ж. Леворш формулює поняття аудит таким чином: "аудит - систематичний процес отримання та оцінки доказів достовірності даних з приводу економічних дій і подій, встановлення ступеня відповідності цих даних встановленим критеріям і повідомлення результатів зацікавленим користувачам».3) За визначенням Е.А. Аренса і Дж. К. Лоббек аудит представлений, як процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, що піддається кількісній оцінці і що належить до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.4) Будь-якому користувачеві аудиторської інформацією стало б зрозуміліше інше визначення, яке безпосередньо випливає з усіх раніше відзначених. Аудит - це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. 5) Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бух обліку або інших правил внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

5. Коротка історія аудиту.

Аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбувалася у 1853р. у Великобританії, а згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299р.

В еволюції аудиту можна виділити такі етапи. У 1600р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства, масштаби перевірки були детальні й глибинні. 1600-1850рр. аудит також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах, перевірки були детальні, а оцінки ефективності внутр. контролю на достатньому рівні не здійснювалось. 1850-1905рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фін звітності й викриття шахрайства, застосовувались тести. 1905-1940рр. існував державний, незалежний та внутр. аудит, основні завдання – визначення достовірності фін звітності, розробка тестів, оцінка внутрішньому контролю на об’єктах, де надавалися аудит послуги. 1940-1960рр. перевірялися достовірність і правильність фін звітності. Після підписання Римського договору у 1957р., яким започатковано Європейське Економічне Співтовариство та передбачено визнання документів про освіту і право надавати професійні послуги за кордоном, аудит набув міжнародного статусу. З 1960р. і донині основна мета аудиту – визначення достовірності фін звітності, увага приділяється ефективності внутрішнього контролю.

6. Історія виникнення незалежного аудиту.

Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту у сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання “привілейованих бухгалтерів”. Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго – 144, а спілка бухгалтерів Абердіно - 244.

Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у світі, і вже до початку ХХ ст. було створено 12 організацій професійних бухгалтерів: 1854 р. –Спілка бухгалтерів Единбургу, 1870 р. – Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу, 1880 р. – Інститут привілейованих бухгалтерів Канади, 1886 р. – Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії, 1887 р. – Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів, 1891 р. – Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії, 1895 р. – Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії. Сьогодні такі організації діють практично в усіх країнах з ринковою економікою.

Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів. Аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності.

Потреба досягнення конкурентних переваг і прагнення посісти позицію лідера в галузі змушує великі компанії використовувати послуги не тільки власних спеціалістів, а й зовнішніх експертів – аудиторів.

У зв’язку з розвитком комп’ютерної техніки і сучасних інформаційних технологій зросла потреба у забезпеченні належної достовірності та якості фінансово-економічної інформації, яка потрапляє на ринок і може розглядатися як специфічний товар. Своєрідним «сертифікатом якості» для такої інформації є висновок незалежних аудиторів, який набагато збільшує її достовірність і, відповідно, вартість.

7. Історія аудиту в Україні.

Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до ринкових відносин. Іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності спільних підприємств аудитором. Розвиток аудиту в незалежній Україні можна поділити на п’ять етапів:

1) 1987-1992 рр. Виникнення приватної власності, а також прихід в Україну компаній з іноземним капіталом сформувало потребу в нових, незалежних від держави, форм контролю. Почали створюватися перші аудиторські компанії, діяльність яких була під значним контролем держави.

2) 1993-1998 рр. – Цей період характеризується значним зменшенням державного контролю за національною економікою, ліквідації контрольно-ревізійних відділів при міністерствах і відомств. В цей період з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» в Україні розпочалося формування нормативно-правової бази аудиту. Вимога проведення обов'язкового аудиту при поданні фінансової звітності для більшості підприємств в цей період обумовило значний попит на цей вид діяльності.

3) 1999-2003 рр. Скасування обов'язкового проведення аудиту, а також фінансова криза 1998 року призвело до суттєвого зменшення попиту на аудиторські послуги. Цей період характеризується прийняттям національних нормативів аудиту, що були розроблені у відповідності до міжнародних.

4) 2004-2009 рр. Визнання України як країни з ринковою економікою, прихід іноземних інвестицій стали економічними передумовами росту аудиторської діяльності в Україні. Немаловажну роль відіграло прийняття в якості національних стандартів Міжнародних стандартів аудиту. Цей період характеризується підвищенням якості аудиторських послуг, посиленням питомої ваги вітчизняних компаній на ринку аудиторських послуг в Україні, зростає обсяг надання супутніх аудиторських послуг.

5) 2010 р. і дотепер. Фінансова криза 2008-2009 рр. суттєво вплинула на національну економіку України, що призвело до зменшення попиту на аудит, разом з тим спостерігається зростання попиту на супутні послуги консультування, аутсорсинг бухгалтерських послуг.

8. Користувачі обліково-економічної інформації та їхні інтереси.

Головним користувачем обліково-ек інформації є суспільство в цілому через його окремі громадські інститути. Його інтересами є підвищення рівня зайнятості населення та якості його життя.

До користувачів обліково-ек інформації належать як зовнішні так і внутрішні користувачі.

До внутрішніх належать: 1) Існуючі акціонери (якщо АТ) - Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу. Придбання, продаж та володіння цінними паперами; 2) Керівництво підприємства, керівники підрозділів - Регулювання діяльністю підприємства; 3) Працівники підприємства - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпечення. Також сюди відносять менеджерів різних рівнів управління.

До зовнішніх належать:1) Потенційні інвестори - Оцінка здатності підприємства отримувати прибутки та доцільності вкладання коштів в розвиток; 2) Банки та інші кредитори - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредиторів; 3) Замовники, покупці, клієнти - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; 4) Органи державного управління - Своєчасність і повнота сплати податків. Також сюди належать профсоюзи та широка громадськість.

9. Причини необхідності існування незалежного аудиту.

Необхідність незалежного аудиту булла обумовлена розвитком машинного виробництва, появою акціонерних компаній. У середині XIX ст. був прийнятий закон про британські компанії, який передбачав обов'язковість перевірки рахунків і звітів не менше одного разу на рік. Наприкінці XIX ст. були організовані інститут привілейованих бухгалтерів Англії і Уельсу та американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів.

Причини необхідності існування аудиту такі: 1. Залежність управлінських рішень від якості фінансово-економічної інформації. 2. Достовірність фінансово-економічної інформації не може бути оціненабезпосередніми користувачами, необхідні спеціальні знання. 3. Фінансова звітність та інша економічна інформація схильна до викривлень, її достовірність не може бути автоматично досягнута. 4. Велика кількість користувачів фінансово-економічної інформації з різними інтересами та обмеженість доступу до неї.

10. Аудиторські послуги та їх види.

Аудиторські послуги — це послуги, які зможуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Відповідно до змісту ауд послуг їх поділяють на сумісні та несумісні з фундаментальними принципами проведення аудиту. Існує 2 види аудиторських послуг: завдання з надання впевненості та супутні послуги.

Рішенням АУП від 27 вересня 2007р. № 182/5 затверджений перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) і цей перелік включає:

1. Завдання з надання впевненості: 1.1. Аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності. 1.2. Огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності. 1.3. Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації (оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи внутрішнього контролю, використання виробничих потужностей, функціонування системи управління; економічні експертизи; оцінка вартості активів тощо).

2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг: 2.2. Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації. 2.3. Завдання з підготовки фінансової інформації.

3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність": 3.1. Ведення бухгалтерського обліку. 3.2. Складання фінансових звітів. 3.3. Відновлення бухгалтерського обліку. 3.4. Консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності (обрання облікової політики; організація бухгалтерського обліку; консолідація фінансової звітності; інші види консультацій з питань обліку та звітності), інші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить стандартам аудиторської діяльності, Кодексу професійної етики аудитора та які не заборонені чинним законодавством України, рішеннями Аудиторської палати України.

11. Адміністративний контроль та його правове регулювання.

Адміністративний контроль - це частина виконавчо-розпорядчої діяльності і має стосуватися практичного аспекту управління - економічної, адміністративно-політичної, соціально-культурної сфер. Адміністративний контроль виділяють Державний контроль і Економічний контроль власника. Застосування управлінських норм пов’язано з виявленням того чи іншого протиправного факту із впливом на нього під час застосування права. Адміністративний контроль має багато форм діяльності. Зокрема це проведення ревізій, перевірок, правова пропаганда, інструктажі тощо.

Адміністративний контроль регулюються адміністративним правом, на основі закону, інструкцій, наказів. Метою аудиторського контролю є виявлення недоліків та їх недопущення в майбутньому, притягнення до відповідальності винних осіб. Завданням адміністративного контролю є дотримання чинного законодавства, профілактика зловживань. Результатами контролю є акти ревізій, контрольної перевірки, санкції. Користувачами даної інформації є адміністративний орган. Оплату даної перевірки здійснює державний орган або адміністрація.

12. Незалежний фінансовий контроль та його правове регулювання.

Незалежний фінансовий контроль (або аудит) здійснюється недержавними установами, організаціями та містить:

а) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється громадськими організаціями і т. ін.;

б) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється аудиторськими організаціями, аудиторами.

Аудит-це процес, за допомогою якого праців­ник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх оцінки, визначення відповідно­сті встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інфо про об'єкти дослідження. Визначення поняття "фін аудиту", запропоноване у Законі України "Про ауд діяльність", де зазначається, що аудит-це перевірка публічної бух звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-госп д-сті суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чин­ному зак-ству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), ауд фірмами, які уповноважені суб'єктами госп-ня на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним зак-вом (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на с\в товару (продукції, послуг).

В Україні незалежний фінансовий контроль регулюється Законом України «Про ауд діяльність», який визначає правові та фін-ек. засади здійснення аудиторської діяльності. Цей закон спрямований на створення в Україні системи незалежного фін-ек контролю для захисту інтересів власників, а також держави і поширюється на всі види господарювання та форми власності. До основних правових документів відносять також: ЗУ «Про підприємства України», «Про банки і банк діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу» тощо.

13. Аудит та адміністративний контроль, спільне та особливе.

    Аудит	Ознака відмінності	Адміністративний контроль
    Цивільне право, на основі господарського договору	Правова основа	Адмін право на основі закону, інструкції, наказу
    Висловлення думки про перевірену фін звітність, допомога клієнту	Мета	Виявлення недоліків та їх недопущення в майб, притягнення до відпов винних осіб
    Підпр-ка діяльність	Характер діяльності	Виконавча діяльність
    Підтвердж достовірності фін звітності, покращання фін стану	Практичні завдання	Дотримання чинного зак-тва, профілактика зловживань
    Горизонт добровільні, рівноправні, підзвітність клієнту	Управлінські зв'язки	Вертик примусові призначення контролера, підзвітність адміністративному
    Незалеж аудитор	Статус фахівця	Контролер, ревізор, інспектор
    Аудит висновок, звіт, рекомендації для клієнта	Результат	Акт ревізії, контрол перевірки, санкції (внутр докум)
    Широке коло з оприлюд аудит висновку	Користувачі	Адмін орган
    Платить клієнт	Оплата посл	Платить держ орган, адм-ція

14. Зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит.

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Основними об'єктами внутрішнього аудита є вирішення окремих функціональних завдань управління, розробка й перевірка інформаційних систем підприємства. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

До функцій внутрішнього аудита належать:

• перевірка систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, їх моніторинг і розробка рекомендацій з поліпшення цих систем;

• перевірка бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів та способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації такої інформації й складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій, залишків по бухгалтерських рахунках;

• перевірка дотримання законів і інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва й власників;

• перевірка діяльності різних ланок управління;

• оцінка ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінка контрольних перевірок у філіях, структурних підрозділах економічного суб'єкта;

• перевірка наявності, стану й забезпечення збереження майна економічного суб'єкта;

• робота над спеціальними проектами й контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

• оцінка використовуваного економічним суб'єктом програмного забезпечення;

• спеціальні розслідування окремих випадків, наприклад підозр у зловживаннях;

• розробка й подання пропозицій по усуненню виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.

Відповідальність за виконання своїх обов'язків внутрішній аудитор несе тільки перед власниками й керівництвом підприємства.

Зовнішній аудит - виконують фірми (аудитори) за договорами з замовниками. Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній аудит проводиться тільки незалежними особами і аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку. Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів.

15. Сутність та об’єкти внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит є одним з видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Внутрішній аудит являє собою незалежну діяльність суб'єкта господарювання спрямовану на перевірку та оцінку його діяльності в інтересах керівництва.

Метою внутрішнього аудиту є захист інтересів власників щодо збереження та ефективного використання ресурсів підприємства, а також отримання достовірної та повної інформації для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

Об'єкти внутрішнього аудиту визначаються його цілями і завданнями. Основними об'єктами внутрішнього аудиту є:

- стан ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- фінансова звітність та її вірогідність;

- стан активів підприємства і джерел їх утворення;

- забезпеченість підприємства власними обіговими коштами;

- забезпеченість власними засобами;

- платоспроможність і фінансова стійкість;

- система управління підприємством;

- робота економічних і технічних служб;

- сплата податків підприємством;

- планування, нормування і стимулювання на підприємстві;

- виробничо-господарська діяльність;

- достовірність проектно-кошторисної документації;

- організація і технологія виробництва;

- господарські процеси;

- організація праці і трудова дисципліна тощо.

16. Організаційні засади внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит в організаційному плані повинен підкорятися більш високому рівню управління, ніж об'єкт перевірки.

Служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді підприємства та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого спостережною радою, має право на ознайомлення з усією документацією організації та нагляд за діяльністю будь-якого підрозділу, уповноважена вимагати письмові пояснення від окремих посадових осіб підприємства щодо виявлених недоліків у роботі. Саме внутрішній аудит, незалежний стосовно Виконавських органів компанії, відіграє роль своєрідного каталізатора пропозицій щодо мінімізації наслідків ризиків і використовування резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності. З цією метою висновки внутрішнього аудиту з конкретними рекомендаціями та пропозиціями повинні надаватися у розпорядження відповідному лінійному підрозділу, який перевіряється.

Для власників в особі ради директорів більш важлива діяльність внутрішнього аудиту з надання гарантій. З погляду лінійного керівництва, найбільша цінність внутрішнього аудиту полягає в можливості отримати консультації з питань підвищення ефективності бізнес-процесів, за які лінійне керівництво несе відповідальність. Вище виконавче керівництво зацікавлене як у тому, щоб внутрішній аудит сприяв лінійному керівництву у виконанні його функцій, так і в тому, щоб він допомагав контролювати діяльність лінійного керівництва.

На сучасному етапі цільова установка внутрішнього аудиту дещо змінилася від контрольно-підтверджуючої до контрольно-регулюючої.

17. Умови забезпечення незалежності функціонування внутрішнього аудиту.

Служба внутрішнього аудиту організовується у підприємстві в інтересах його власників. Її діяльність регламентується внутрішніми документами. І оскільки основним призначенням внутрішнього аудиту є обслуговування інтересів власників підприємства, то немає підстав для сумнівів у забезпеченні принципу незалежності від органів управління.

На рівень незалежності аудитора впливають також і окремі аспекти його виконавчої діяльності. Аудитор не повинен нести відповідальність за операційні функції суб'єкта господарювання. Окрім того, він не зобов'язаний усувати недоліки, якщо встановлені неефективні або непродуктивні операції. За умови виконання таких функцій внутрішні аудитори практично несли б відповідальність за виконану ними роботу при наступному аудиті. Це, в свою чергу, говорить про те, що незалежність була б обмеженою.

Незалежність внутрішніх аудиторів повинна забезпечуватися через підпорядкування її Наглядовій раді товариства. У більшості вітчизняних відкритих акціонерних товариствах служба внутрішнього аудиту підпорядкована Правлінню. Наглядова рада створює Комітет з аудиту, основними функціями якого є забезпечення належного рівня контролю за підбором незалежної аудиторської компанії, співробітників служби внутрішнього аудиту, а також за процедурами складання бухгалтерської та фінансової звітності товариства, її достовірністю, відповідністю вимогам законодавства України, національним та міжнародним стандартам.

Однак, згідно з МСА 610: Незалежно від ступеня самостійності та об'єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів.

18. Система економічного (господарського) контролю України.

Система економічного контролю України включає в себе Адміністративний контроль та Незалежний контроль інститутів громадянського суспільства.

Адміністративний контроль - перевірка відповідності процесів, виконуваних операцій та прийнятих рішень нормативно-правовим актам Державного казначейства, дорученням керівництва, визначеним внутрішнім технологічним регламентам, повноваженням та відповідальності працівників. Адміністративний контроль складається з Державного економічного контролю та економічного контролю власника. 1) Державний контроль може бути фінансовим, спеціалізованим та органів місцевого самоврядування. Державний фінансовий контроль здійснюють: Рахункова палата України, Головне контрольно-ревізійне управління, Держ Казначейство, міністерства, Фонд держмайна, Державні комітети, Нацбанк, Державна податкова адміністрація, Держкомісії. Державний спеціалізований контроль здійснюють у своїх відомствах Державні комітети (митний, стандартизації, сертифікації, захисту прав споживачів), Державна пожежна інспекція, Держ дорожньо-патрульна служба та інші. 2) Економічний контроль власника поділяється на адміністративний внутрішньогосподарський контроль та внутрішній аудит. Внутрішній аудит - це незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи суб'єкта господарювання в його інтересах.

Незалежний контроль інститутів громадянського суспільства поділяється на аудит (незалежний фінансовий контроль) та незалежний контроль інших інститутів громадянського суспільства. 1) Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів Аудит мають право проводити транснаціональні та українські незалежні аудиторські фірми , а також приватні підприємці-аудитори. 2) Незалежний контроль інших інститутів громадянського суспільства відноситься до дещо іншого контролю, і стосується всіх сфер життя суспільства. Такий контроль здійснюють професійні спілки, засоби інформації та громадські організації.

19. Види державного економічного контролю України.

Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.

• Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

• Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

?! Державна податкова адміністрація України(Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролюють дотримання законодавчих актів про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством, а також вживають заходи з попередження ухиляння юридичних і фізичних осіб від сплати податків.),

- Державна контрольно-ревізійна служба України(Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями щодо територіального розподілу витрат коштів із державного бюджету на соціальні потреби, зміст органів державного управління тощо.)

- Державне казначейство України (Державне казначейство України і його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів державного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент їх витрачання.)

- Фонд державного майна України(Державне казначейство України і його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів державного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент їх витрачання.)

- Міністерство економіки України,

- Міністерство праці та соціальної політики України,

- Державний комітет статистики України,

- Антимонопольний комітет України,

- Національний банк України.

20. Державний фінансовий контроль та його організація в Україні.

Державний фінансовий контроль — комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства.

Можна запропонувати наступну класифікацію:

1. Від рівня:

а) загальнодержавні:

- Верховна Рада України;

- Президент України.

- Кабінет Міністрів України;

б) органи місцевого самоврядування.

2. Від інститутів:

- податкові органи;

- контрольно-ревізійні органи;

- органи державного казначейства;

- фінансово-кредитні установи та ін.

3. Від компетенції:

- загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю);

- спеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення діяльності у сфері фінансового контролю).

21. Аудит в системі економічного (господарського) контролю.

 У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль на взаємній заінтересованості підприємств, фірм з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. 

У своїй діяльності аудиторська організація керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню контрольних перевірок. 

У свою чергу приватне підприємство має можливість кваліфіковано незалежного від будь-якого відомства контролера - ревізора (аудитора), а держава - забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності, - і як наслідок правильність оподаткування, не витрачаючи на це бюджетних коштів державного бюджету. 

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, орендні, акціонерні, спільні приватні підприємства, які входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації. 

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно необхідного продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів, послуг на ринку, зростанню прибутків підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до державного бюджету. 

22. Аудит в системі управління підприємством.

Основні функції внутрішнього аудиту складаються із процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінки цих операцій і контролю відповідності відбиття їх у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Аудит може виступати потужним інструментом підвищення ефективності діяльності підприємства. Більш того, наявність ефективного внутрішнього аудиту стає необхідною для успішного розвитку компаній в умовах швидких змін в економіці України та світу, підвищення складності процесів управління, розподілу функцій володіння та управління бізнесом. Але наскільки при цьому внутрішній аудит буде корисним для підприємства, в значній мірі залежить від того, які завдання будуть ставити перед ним власники та менеджмент компанії. Сьогодні основною метою внутрішнього аудиту має стати виявлення можливостей вдосконалення діяльності підприємства, тому наступним напрямком розвитку внутрішнього аудиту стає розробка і впровадження нової концепції внутрішнього аудиту та її становлення в компаніях. Це означає більш перспективну, ніж ретроспективну орієнтацію внутрішнього аудиту, тобто внутрішній аудит в першу чергу має спрямовуватися не на оцінку подій і ризиків та їх наслідків, які вже відбулися (як фактично зараз це є на практиці), а на аналіз майбутніх подій, які можуть несприятливим чином вплинути на діяльність підприємства.