- •20. Державний фінансовий контроль та його організація в Україні.
- •21. Аудит в системі економічного (господарського) контролю.
- •22. Аудит в системі управління підприємством.
- •23. Види аудиту за окремими класифікаційними ознаками.
- •24. Предмет та об’єкти аудиту.
- •25. Підтверджуючий аудит.
- •26. Процедурний аудит.
- •27. Системно-орієнтований аудит.
- •28. Аудит зон ризику.
- •29. Зовнішній та внутрішній аудит
- •30. Завдання з надання впевненості та їх види.
- •31. Аудит історичної фінансової інформації.
- •32. Огляд історичної фінансової інформації.
- •33. Аудит фінансової звітності та його мета
- •34. Огляд фінансової звітності та його мета.
- •35. Супутні аудиторські послуги та їх види.
- •36.Постулати аудиту:
- •37. Транснаціональні аудиторські компанії та особливості їх функціонування на світовому та національному ринку.
- •38. Законодавче та нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні
- •39. Врахування законів та нормативних актів в процесі надання аудиторських послуг.
- •40. Побудова інституту аудиту в Україні
- •41. Аудиторська палата України. Порядок створення і діяльність
- •42. Повноваження Аудиторської палати.
- •43. Нормативні документи апу
- •44. Закони України та інші нормативні акти, що регулюють здійснення аудиту в Україні.
- •45. Регулювання ауд.Діяльності у світовій практиці
- •46. Зміст терміну «аудитор»
- •47. Аудиторська діяльність та особливості її реєстрації в Україні.
- •48. Суб’єкти та об’єкти аудиторської діяльності
- •49. Аудитор та аудиторська фірма, їх права
- •50. Види та організаційно–правова структура аудиторських фірм
- •51. Внутрішньо-фірмові нормативні документи суб’єктів аудиторської діяльності
- •52. Відповідальність управлінського персоналу щодо підготовки та подання фін.Звітності.
- •139. Сутність методу документальної перевірки.
- •140. Сутність методу спостереження.
- •141. Сутність методу вибіркового дослідження в аудиті.
- •142. Сутність аналітичних процедур та їх види.
- •143. Сутність методів запиту та підтвердження.
- •201. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних фінансових інвестицій.
- •232.Аудит в ринковій економічній системі
- •233.Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування
- •234. Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці
- •235. Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом
- •236. Аудит документів фінансової звітності та його особливості
- •237. Аудит балансу
- •238.Аудит звіту про фінансові результати.
- •239.Аудит звіту про рух грошових коштів
- •240.Аудит звіту про власний капітал
- •241 Аудит фінансового стану суб’єкта господарювання.
- •242. Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій.
- •243. Особливості аудиту консолідованої фінансової звіт
- •244. Аудит в системі державного фінансового контролю
- •245.Огляд фінансової звітності.
- •246. Подальші події та їх класифікація
- •247. Оцінка аудитором подальших подій та їх вплив на вид аудиторського звіту.
- •248. Оцінка аудитором можливості безперервної діяльності підприємства.
- •249.Вплив припущення про безперервність або значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський висновок.
- •250.Методи діагностики вірогідності банкрутства суб’єкта господарювання.
- •251. Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
- •252. Питання, які необхідно повідомляти найвищому управлінському персоналові.
- •254. Документальне оформлення процесу повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
- •257. Поняття державного фінансового контролю та державного аудиту.
- •258.Аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.
- •259.Операційний аудит у складі ауд послуг.
- •260. Особливості проведення операційного аудиту в державному секторі економіки.
- •261. Супутні ауд послуги та особливості їх надання .
- •262. Проблеми розвитку аудиту в Україні.
250.Методи діагностики вірогідності банкрутства суб’єкта господарювання.
Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність п-ва (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.
Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності.
Банкрутство є кризовим станом і його подолання вимагає спеціальних методів управління. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів діагностики банкрутства та методику прийняття управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена для всіх п-в, що працюють у ринкових умовах, оскільки її особливості такі, що дозволяють виявити на ранній стадії і усунути негативні фактори розвитку п-ва, намітити шляхи їх усунення.
За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства — спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Причини банкрутства п-в (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи:
1) зовн, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати;
2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому п-ві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.
Зовн фактори є найбільш небезпечними у зв'язку з тим, що можливості здійснення впливу на них мінімальні, а наслідки їх реалізації можуть бути руйнівними. Внутрішні фактори ризику настання банкрутства, зумовлені помилковими діями менеджменту, як показує практика країн з розвиненою ринковою економікою, є причинами до 80 відсотків випадків економічної неспроможності компаній. Як правило, одна або навіть кілька причин не призводять суб'єкт підприємницької діяльності до банкрутства спонтанно.Зазвичай економічна неспроможність настає внаслідок поступового, досить тривалого процесу їх взаємодії в умовах відсутності або недостатності приділення вищим менеджментом уваги загрозам зовн середовища і слабким сторонам діяльності компанії.
251. Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Згідно МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові" аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання. Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.
Ефективність повідомлення інформації підвищується за допомогою налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором та найвищим управлінським персоналом. Аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал щодо невідкоригованих викривлень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені управлінським персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фінансових звітів, взятих в цілому. Повідомляючи інформацію найвищому управлінському персоналові, аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал про те, що: - інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає тільки ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки; - ауд перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал.
Аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.
Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді в зв'язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.
Аудитор розглядає, чи може повідомлена раніше інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, вплинути на фінансові звіти поточного року. Аудитор розглядає, чи має ця інформація, як і раніше, значення для управління, і чи треба знову повідомляти про неї найвищий управлінський персонал.Вимоги національних професійних бух- галтерських організацій, законодавчі або норма-тивні акти можуть установлювати обов'язки щодо конфіденційності, які обмежують інформацію, що повідомляється аудитором з питань аудиту, яка має значення для управління. Аудитор звертається до таких вимог, законів і нормативних актів перш, ніж повідомляти інформацію особам, які відповідають за управління. Іноді потенційні конфлікти між етичними і правовими зобов'язаннями аудитора щодо конфіденційності та звітності можуть мати складний характер. У цих випадках аудитор може звернутися до юриста за консультацією.