201. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних фінансових інвестицій.

Поточні інвестиції це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Аудит поточних фінансових інвестицій – це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі.

Метою аудиту фінансових інвестицій є складання обґрунтованої думки про достовірність та повноту інформації про них, відображеної у фінансовій звітності економічного суб’єкта

Завданням аудиту є надання інформаційної безпеки майбутнім інвесторам при прийнятті ними інвестиційних рішень.

Основники завданнями аудиту фінансових інвестицій є

• вивчення складу фінансових вкладень за даними первинних документів і облікових регістрів

• підтвердження первинних оцінкок системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку поточних фінансових інвестицій.

• встановлення правильності віддзеркалення в обліку операцій з поточними фінансовими інвестиціями.

• підтвердження достовірністі нарахування, надходження і відображення в обліку доходів по операціях з поточними фінансовими інвестиціями

• оцінювання якості інвентаризації поточних фінансових інвестицій

• перевірка правильності первісної оцінки поточних фінансових інвестицій та на дату балансу;

• перевірка правильності ведення обліку поточних фінансових інвестицій на підприємстві;

• відповідності даних відображення інвестицій на синтетичних і аналітичних рахунках;

Джерела аудиту інвестицій:

1. Наказ про облікову політику підприємства.

2. Первинні документи з обліку поточних фінансових інвестицій:

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з фінансових інвестицій

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність.

6. звіти служби внутрішнього контролю на підприємстві

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових кошгів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та інших

активів є:

• перевірка стану збереження готівки в касі;

• вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами національній валюті та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

• перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку в національній валюті та своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках;

• стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства;

• виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках в національній валюті,

• оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною установою;

• перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

• перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами в національній валюті, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

• перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних із рухом грошових коштів;

• оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі;

• встановлення методу організації аудиту;

• забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків та отримання за ними грошей.

• перевірка дотримання необхідних умов збереження грошових коштів у касі;

• встановлення відповідності особи касира вимогам чинного законодавства і наявності укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність;

• перевірка дотримання графіку документообороту

• визначення дотримання термінів проведення інвентаризації та документального оформлення її результатів

• встановлення дотримання порядку видачі готівки в підзвіт і контролю за її використанням

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є: .

• Первинні документи з обліку грошових коштів.

• Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів в націольніц валюті, розрахунків та інших активів

• Наказ про облікову політику;

• Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

• Головна книга.

• Звітність (Баланс ф. № 1, Звіт про рух грошових коштів ф.№ З, Примітки до фінансової звітності ф.№5)

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.

При здійсненні аудиту наявності та руху коштів в іноземній валюті основними нормативними документами, якими керується аудитор, є:

• інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»;

• Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Метою аудиту операцій в іноземній валюті є перевірка правильності перерахунку іноземної валюти в національну за курсом, визначеним НБУ згідно з установленими нормами, та перевірка визначення курсових різниць.

Основні завдання:

• необхідність, законність, достовірність та доцільність придбання чи продажу валюти;

• умови придбання (продажу);

• повноту відображення витрат на придбання валюти (комісійний збір до Пенсійного фонду);

• правильність документального оформлення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку;

• правильність складання кореспонденції рахунків, визначення результатів від продажу або купівлі іноземної валюти;

• правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум, якими оперують у процесі купівлі-продажу іноземної валюти, а також правильність визначення балансової вартості іноземних валют.

• правильність відкриття валютних рахунків згідно з законодавством

• правильність відображення в обліку курсових різниць та правильність паралельного обліку в різних валютах

Джерела інформації:

• розпорядчі документи;

• авансові звіти та відповідність сум зазначених у них даним виправдовувальних та розпорядчих документів

• рахунки в іноземній валюті

• документи, що підтверджують рух валютних коштів та договори зовнішньоекономічного призначення.

• платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операцій та додатки до них

202. Мета, завдання, джерела інформації аудиту доходів і фінансових результатів.

Метою аудиту доходів і фінансових результатів є оцінюванн достовірності, повноти, своєчасності та законності їх відображення за видами у бухгалтерському обліку та звітності відповідно до прийнятої облікової політики.

Здійснюючи аудит доходів і фінансових результатів, необхідно розв'язати такі завдання:

— перевірити виконання планових показників виробництва продукції (надання послуг);

— проконтролювати правильність віднесення витрат до собівартості продукції та їх оцінювання;

— пересвідчитись у дотриманні чинної облікової політики щодо відображення в обліку доходів та фінансових результатів;

— переконатися у розмежуванні витрат на виробництво готової продукції та незавершене виробництво, правильності їх документального оформлення;

—дослідити дотримання чинного законодавства, яке регулює облік доходів та витрат;

— перевірити правильність використання рахунків класів 7, 8 та 9 Плану рахунків та правильність визначення фінансових результатів;

— проконтролювати правильність відображення доходів від реалізації, інших операційних доходів, доходів від фінансових операцій, доходів від інвестиційної діяльності та інших доходів;

— дослідити облік господарських операцій, що ведуть до надзвичайних доходів або витрат;

— пересвідчитись у наявності необхідних первинних документів, що є підставою для визнання доходів та належних записів в облікових регістрах із дотриманням принципу відповідності;

— переконатися в узгодженості даних бухгалтерського обліку та податкових розрахунків щодо доходів та фінансових результатів;

— проконтролювати правильність визначення чистого прибутку (збитку) та його розподілу й використання.

Основними джерелами інформації для аудиту доходів та фінансових результатів можуть слугувати: - бухгалтерський баланс; - звіт про фінансові результати; - звіт про власний капітал; - примітки до річної фінансової звітності; - кошториси, плани, бюджети щодо доходів та фінансових результатів; - договори на поставку продукції, товарів та надання послуг; - облікові регістри з відвантаження та реалізації продукції, товарів та послуг, журнал 6; - акти приймання-передавання виконаних робіт та наданих послуг; - вимоги-накладні; - рахунки фактури; - товарно-транспортні накладні; - виписки банку; - платіжні вимоги; - бухгалтерські довідки; - калькуляційні відомості; - відомості за рахунками валових доходів та витрат; - акти переоцінки, акти приймання-передавання, акти ліквідації, акти оприбуткування матеріальних цінностей; - відповіді на запит від покупців, банків, юристів підприємства-клієнта; - робочі документи внутрішнього аудитора, контрольно-ревізійної комісії; - дані попередньої аудиторської перевірки; - матеріали перевірок державними податковими органами та іншими уповноваженими службами.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту витрат за економічними елементами

Мета: перевірка достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їх облікового процесу.

Основні напрямки аудиту:

1. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, яке підприємство затверджує самостійно.

Основні завдання: аудитор повинен перевірити:

- правильність оцінки матеріальних цінностей, включених у собівартість продукції (робіт, послуг);

- правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу придбання і заготовляння матеріалів у залежності від прийнятої облікової політики підприємства;

- чи мали місце факти списання на собівартість витрат, що не відносяться до матеріалів, використовуваних у виробництві, а також випадки списання на виробничі рахунки вартості ПДВ;

- чи були випадки віднесення на витрати основної діяльності матеріалів, використаних при будівництві, ремонті, що повинні бути списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, чи інших відповідних джерел фінансування;

- правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно до рівня технічного стану і технології виробництва продукції;

- правильність оцінки і списання поворотних відходів;

- обґрунтованість включення в собівартість продукції витрат на оплату послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги й ін.;

- правильність відображення в обліку витрат на тару й пакування;

- правильність списання нестач у межах норм природного збитку;

- витрати на індивідуальне випробування окремих видів машин і механізмів і на комплексне випробування усіх видів устаткування і технічних установок з метою перевірки якості їх монтажу;

- чи маються системні положення про порядок виплати премій за виробничі результати, у тому числі винагород за підсумками роботи за рік;

- правильність нарахування єдиного соціального податку;

- правильність нарахування амортизації по основних фондах;

- ведення аналітичного обліку витрат, що віднесені на собівартість понад установлені ліміти, норм і нормативів;

- правильність віднесення витрат до інших витрат тощо.

Джерела інформації.

а). Первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково - платіжні відомості з оплати праці працівників; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки - фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств.

б). Облікові реєстри з аналітичного і поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, ж/о №10, Головна книга по рахунках 91,92,93,23 ).

в). Нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, статистична звітність.

г). Дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту власного капіталу

Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних щодо його формування та використання, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових

регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення у звітності підприємства.

Основними завданнями аудиту власного капіталу є:

- перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування;

- установлення повноти формування статутного (пайового) капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання засновниками термінів внесення часток до статутного (пайового) капіталу;

- перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеному установчими документами;

- перевірка достовірності формування і використання додаткового капіталу;

- перевірка достовірності формування і використання резервного капіталу;

- перевірка достовірності формування і використання прибутку (списання) збитку.

Джерелами інформації для аудиту операцій із власним капіталом є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) документи, що підтверджують право власності на майно і кошти, що становлять внесок до статутного (пайового) капіталу: свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби,

інтелектуальну власність тощо;

3) організаційні документи: свідоцтво про державну реєстрацію; накази та розпорядження; протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників або акціонерів; довідки про взяття на облік у податковому органі, про реєстрацію в органах статистики та відповідних відділеннях позабюджетних фондів; ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством; патент для суб'єктів малого підприємництва; протоколи зборів засновників, акціонерів; реєстр акціонерів для акціонерних товариств; накази, розпорядження та внутрішні положення;

4) первинні документи з обліку статутного (пайового) капіталу: статут, установчий договір, накази, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо; виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, поданого як внесок у статутний капітал;

5) облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку власного капіталу (журнал-ордер №7 с.г., відомості 7.1 – 7.5 с.г.);

6) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

7) Звіт про власний капітал.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових зобов’язань.

Мета аудиту довгосткрокових зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображення стану

Завданнями аудиту і ревізії операцій з довгостроковими і поточними зобов'язаннями є:

• оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;

• встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із довгосткроковими зобов'язаннями;

• встановлення наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов'язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);

• аналіз правильності і повноти отримання оплати за придбані матеріальні запаси, їх оприбуткування;

• встановлення причини утворення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання;

• встановлення своєчасності розрахунків з бюджетом, перерахування довгострокової заборгованості кредиторам;

• оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;

• встановлення дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обгрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;

• розробка заходів з реалізації результатів контролю з метою попередження зловживань і порушень.зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Джерелами інформації для аудиту і ревізії операцій з довгостроковими і поточними зобов'язаннями є:

1. Наказ про облікову політику підприємства.

2. Первинні документи з обліку довгострокових і поточних зобов'язань

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов'язань

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту короткострокових кредитів банків

Мета аудиту короткострокових кредитів банку — встановити дотримання законодавства щодо використання та погашення кредиту банку, правильність відображення короткострокових кредитних операцій у бухгалтерському обліку.

Завдання аудиту кредитних операцій - Встановити:

• Наявність всіх документів щодо оформлення короткострокових кредитів;

• Щомісячне нарахування відсотків і правильність їх відображення за джерелами покриття;

• Дотримання встановлених правил з оцінки та оформлення застави при одержанні короткострокового кредиту;

• Цільове використання отриманих підприємством кредитів;

• Своєчасність погашення основного боргу та нарахованих відсотків;

• Наявність непогашеної заборгованості підприємства за кредитами банку;

• Наявність і правильність оформлення всіх документів за отриманими короткострокових кредитами;

• Забезпеченість необхідними ресурсами, обсягами капітальних вкладень і підрядних робіт;

• Правильність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку сплачених відсотків за користування кредитом (у тому числі за простроченими кредитами);

• Обгрунтованість віднесення відсотків за користування кредитами до собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від джерела отримання кредиту, а також суми відсотків

Джерела інформації для аудиту кредитів банку є наступні документи:

• Наказ про облікову політику підприємства;

• Первинні документи з обліку кредитів (кредитні договори, банківські виписки);

• -Регістри аналітичного і синтетичного обліку;

• Аудиторські висновки та інша документація, яка узагальнює результати контролю;

• Звітність.

• відповіді на запити аудитора;

• результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо

• кредитні договори (угоди) та додатки до них, розрахунки величини застави, перелік об'єктів застави і т. д.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Мета аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги полягає в становленні первинних даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності проведених розрахунків, достовірності відображення стану зобов’язань і звітності господарюючого суб’єкта

.Аудитор при перевірці повинен звернути увагу на наступне:

• чи є договори на поставку продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення;

• при наявності кредиторської заборгованості необхідно встановити дату її виникнення і причину утворення;

• чи є заборгованість з минулим строком позовної давності, чи вживаються заходи до її стягнення;

• чи сплачений ПДВ із суми авансових платежів, що надійшли в рахунок майбутніх поставок товарів або виконання робіт (послуг) на розрахунковий рахунок або отриманих у порядку часткової оплати по розрахункових документах за реалізовані товари (роботи, послуги);

• правильність ведення аналітичного обліку по рахунку 63, правильність складання бухгалтерських проводок по рахунку 63;

• відповідність записів аналітичного обліку записам у журналі-ордері N 3, головній книзі й балансі (при журнально-ордерній формі обліку);

• при надходженні товарно-матеріальних цінностей, на які не отримані розрахункові документи, необхідно перевірити, чи значаться ці цінності, що надійшли, як оплачені, але перебувають у шляху або не вивезені зі складів постачальників і чи не значиться вартість цих цінностей як дебіторська заборгованість;

• чи здійснювалася інвентаризація розрахунків (необхідно переглянути результати й, якщо необхідно, провести зустрічну перевірку розрахунків);

• повнота оприбуткування матеріальних цінностей

• чи пред'являлися претензії постачальникам і підрядникам у випадку невідповідності цін і тарифів, обумовлених договорами; невідповідність якості стандартам або технічним умовам, за шлюб і простої, що виникли з вини постачальників або підрядників;

• наявність закордонних постачальників, які здійснюють поставку матеріалів за іноземну валюту тощо.

Джерелами інформації для перевірки кредиторської заборгованості є: договори поставки продукції (робіт, послуг), акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга купівлі, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми), Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри з обліку розрахунків із постачальниками, різними кредиторами, розрахунки за претензіями, з відшкодування матеріального збитку.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом.

Подання і розкриття інформації у звітності про поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом належним чином відображені у Балансі.

Метою аудиту розрахунків із бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

Основне завдання аудиту розрахунків із бюджетом — ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком.

Конкретні завдання аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом:

• Наявність поточних зобов’язаннь за розрахунками з бюджетом, що відображені у пасиві балансу, реально існують на підприємстві саме в такому обсязі.

• Оцінка Поточних зобов’язаннь згідно з П(С)БО 11 за сумою погашення; операції по поточних зобов’язаннях за розрахунками з бюджетом відображені у належній сумі (арифметична правильність).

• Факт поділу операції по поточних зобов’язаннях за розрахунками з бюджетом віднесені до відповідного звітного періоду

• Повнота обліку Поточних зобов’язання за розрахунками з бюджетом правильно оформлені первинними документами, дані з яких перенесені до регістрів обліку та звітності

Функціональні завдання — консультування платників податків і зборів з питань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків із бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання консультацій у разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.

Узагальнена інформація про розрахунки п-ва за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників п-ва, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, обліковується на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами". Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством; для кожного податку передбачена своя ставка, строк сплати, об'єкт оподаткування, регламентуючий документ тощо.

При проведенні аудиту слід керуватися законами України та Податковим кодексом України та іншими нормативними документами, що регулюють питання податків, які діяли на нас нарахування та сплати податків. Основними джерелами інфо є Розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення, звіти, декларації.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування.

Метою проведення перевірки аудитором розрахунків за страхуванням є встановлення правильності, повноти та своєчасності здійснених відрахувань на соціальне страхування за всіма видами оплати праці за відповідний звітний період та своєчасності перерахування внесків і законності використання коштів Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування та на випадок безробіття.

Перед проведеннями аудиту розрахунків із соціального страхування, аудитор дістав підтвердження проте, що дане п-во – клієнт зареєстроване як платник страхових внесків за місцем свого знаходження .

Після цього аудитор проводить перевірку в такій послідовності:

1. Встановлення правильності застосування ставок страхових внесків на визначення виплат на які нараховуються страхові внески. Проводячи таку перевірку, правильність використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування і страхування на випадок безробіття, визначає цільове використання коштів, а також наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних виплат (листки працездатності, довідки тощо).

Якщо в ході дослідження виникають підозри щодо наявності підстави для нарахування і виплат лікарняних, то аудит може проводити зустрічні перевірки.

2. Перевірка своєчасності і повноти перерахування внесків. Аудитор перевіряє своєчасність сплати нарахованих внесків до відповідних фондів (від фонду оплати праці п-во сплачує 37%), (у Пенсійний фонд – 32%); фонд соціального страхування 2,9%, фонд безробіття 2,1%) із заробітної плати відповідно (1 – 2%), фонд соціального страхування – 0,5 – 0,25%, та фонд на випадок безробіття – 0,5%).

3. Перевірка правильності складання кореспонденції по рахунку 65 “Розрахунки за страхування”. Вона передбачає встановлення відповідності записів аналітичного обліку по рахунку 65 записом в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.

Перевіряючи дані за рахунком 65 аудитор перш за все звертає увагу на:

• Правильність визначення бази для нарахування страхових внесків або створення строкового резерву;

• Правильність використання норм відрахувань, встановлених законодавством;

• Своєчасність нарахування, перерахування та правильність використання страхового відшкодування або страхового резерву при настанні страхового випадку;

• Правильність документального оформлення (правильне оформлення розрахунково – платіжних документів) та ведення БО по рахунку 65;

• Відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 65 із записами в журналі №3 розділ II, відомість №36 Головній книзі балансу .

4. Встановлення правильності складання та своєчасності подання звітів за видами страхових внесків, правильність відображення в обліку штрафів та пені за неправильне визначення та несвоєчасне перерахування страхових внесків. З метою контролю достовірності складання звітів по строкових внесках аудитор перевіряє відповідність сум, зазначених у звіті, даними регістрів БО, наявність підписів керівника п-ва та головного бухгалтера на відповідних звітних формах.

Джерела інформації: Розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці.

Мета аудиту полягає у висловленні думку аудитором про те, чи дійсно інформація про розрахунки з оплати праці й інші виплати працівникам, що відображена у фінансовій звітності, обліку та первиних документів, в усіх суттєвих аспектах підготовлена відповідно до норм чинного трудового, податкового й соціального законодавства та визначеної концептуальної основи бухгалтерського обліку.

Основними завданнями аудиту розрахунків з оплати праці є:

-підтвердження достовірності нарахувань та виплат робітникам та службовцям, відображення даних процесів в обліку;

-з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь п-ва, інших суб'єктів;

-перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку;

-оцінка заходів, яких вживає адміністрація з метою своєчасного стягнення заборгованості працівників, є важливими джерелами інформації для перевірки цих питань.Перш за все аудитор вивчає загальні питання по організації обліку і контролю розрахунків з оплати праці на п-ві. Він перевіряє стан обліку оплати праці і розрахунків з персоналом; правильність встановлення місячних окладів; своєчасність і правильність розрахунків з персоналом з оплати праці тощо.При перевірці розрахунків з персоналом з оплати праці аудитор встановлює форму та систему оплату праці використовує дане п-во; чи є внутрішнє положення про оплату праці персоналу та колективний трудовий договір; перевіряє списковий склад працівників, прийнятих на роботу з дня зарахування.Окрім цього аудитор встановлює, хто веде облік розрахунків з персоналом з оплати праці, посаду, освіту, бухгалтерський стан цієї особи, якими нормативними документами користується цей бухгалтер, його підпорядкування, хто перевіряє якість його роботи.

Джерела інформації: наказ про облікову політику підприємства, заяви про прийом, звільнення, трудова угода, акт виконаних робіт, накази: про прийняття на роботу, про відпустки, на відрядження, про роботу у вихідні й святкові дні, про премії, про доплати, про звільнення, про прийом, на утримання із заробітної плати, підвищення заробітної плати, наряди та розцінки; особиста картка у відділі кадрів, табель обліку робочого часу, особовий рахунок робітника, лікарняний аркуш, записка про надання відпустки, штатний розклад, Положення про премії, розрахунково-платіжна відомість, розрахунковий листок, платіжні відомості на видачу авансу, заробітної плати, зведені регістри, Головна книга й баланс, оборотно-сальдові відомості по рахунках: 23, 30, 641, 65, 661, 91, 92, 93.

202. Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом.

Метою проведення аудиту поточних зобов’язань за розрах з Пенс Ф є встановлення правильності, повноти та своєчасності перерахування внесків і законності використання коштів Пенсійного фонду.

Здійснюючи ауд перевірку поточних зобов’язань п-ва основними завдми аудитора виступають: 1) оцінка стану розрахунково платіжної дисципліни за всіма видами розрах з кредиторами п-ва; 2) встановлення достовірності даних БО операцій із зобов’язаннями; 3) встановлення наявності правильності оформлення і дотрим умов договорів та інших документів, що визначають право та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг); 4) аналіз правильності повноти отримання оплати за придбаний матеріальні запаси, їх оприбуткування; 5) встановлення причини утворення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання; 6) встановлення своєчасності розрах із бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам; 7) Оцінка системи розрах з персоналом, що діє на п-ві, та її ефективності, синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрах з персоналом п-ва за період, що перевіряється; 8) Встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітку (виконаного обсягу робіт) на п-ві; обґрунтованості нарахування заробітної плати проведення отримань з неї; 9) Оцінка повноти відображ здійснених операцій в БО і перевірка правильності відображ по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;10) Перевірка дотрим податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соц страх та забезпеченням;11) Встановлення дотрим чинного законодавства, правовірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом п-ва, іншими кредиторами; 12) розробка заходів з реалізації результатів контролю з метою попередження зловживань і порушень.

При перевірці розрах за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первин док як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення (журнал 3, відомість 3,6).

202. Процедури аудиту основних засобів.

Аудиторська перевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися

з визначених етапів. Умовно можна виділити три етапи:

1) планування;

2) збір аудиторських доказів;

3) завершення аудиту.

Процедура проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки.

I. Перевірка руху основних засобів

1.1. Надходження основних засобів - перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від форми власності підприємства.

1.2. Вибуття основних засобів - перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства.

I. Перевірка нарахування зносу(амортизації) на основні засоби - перевіряється застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів залежно від форм власності.

III. Перевірка проведення індексації основних засобів - перевіряється наявність проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів.

V. Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів - перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів. Аудитору необхідно з'ясувати, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об'єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

V. Перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку основних засобів.

На останньому етапі аудиту основних засобів перевіряють відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми № 1.

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників.

215. Процедури аудиту нематеріальних активів.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством із метою використання протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншими особами (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи).

Аудитор керується П(с)БО 8 "Нематеріальні активи", Законами "Про власність", "Про товарні знаки" тощо. Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо).

Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.

Починаючи аудит, насамперед слід перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт (програма для комп'ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об'єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності.

Аудитор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом. Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" у кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їхніми видами і об'єктами. Аудитор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу.

Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів", а в дебеті - списання у разі вибуття або продажу. Аудитору слід пам'ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ті активи.

Відповідно до П(С)БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

215. Процедури інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.

Метою проведення аудиту фінансових інвестицій є визначення правильності їх оцінки в обліку, відповідності нарахування та правильності відображення в обліку фінансових вигід від операції з ними. При цьому перевіряється насамперед дотримання щодо таких операцій вимог П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Під час перевірки оцінки фінансових інвестицій аудитору варто звернути увагу на те, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Перевіряючи правильність визначення та відображення фінансових вигід від фінансових інвестицій, аудитор насамперед повинен впевнитись у тому, що дивіденди, проценти, роялті та рента, які підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, установленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

Аудит аналітичного обліку здійснюється за видами довгострокових фінансових інвестицій та об'єктами інвестування.

215. Процедури аудиту виробничих запасів.

Перевірка обліку операцій із запасами підприємства включає дослідження стану збереження матеріальних цінностей, нормування витрат та оприбуткування, правильності оцінювання покупних матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві, перевірка операцій з малоцінними швидкозношуваними предметами (далі — МШП). Основна мета перевірки — установлення законності, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, правильності їх відображення в обліку. У процесі аудиту запасів використовуються такі аудиторські процедури:

1. Одержання документів та іншої інформації від замовника.

2. Ознайомлення з організацією складського та бухгалтерського обліку запасів.

3. Перевірка первинних документів з надходження запасів та його відображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку.

4. Перевірка формування фактичної собівартості запасів (їх оцінки).

5. Перевірка використання запасів у виробництві, на інші потреби та відображення цих операцій в обліку.

6. Перевірка операцій з реалізації запасів.

7. Перевірка документів з інвентаризації запасів та відображення її результатів в обліку.

8. Перевірка оцінювання запасів на дату балансу.

9. Перевірка правильності відображення в обліку податку на додану вартість при придбанні та реалізації (вибутті на сторону) запасів.

10. Перевірка документів аналітичного, синтетичного обліку, Головної книги і фінансової звітності на відповідність і достовірність інформації про запаси.

У процесі перевірки визначають, чи за всіма видами виробничих запасів розроблені норми запасів, чи вони переглядаються у разі зміни умов виробництва і постачання, хто несе відповідальність за стан нормування запасів.

215. Процедури аудиту незавершеного виробництва.

Аудиторська перевірка торкається також перевірки достовірності показників “незавершеного виробництва”. Аудитор може скласти аудиторську програму для незавершеного виробництва, яка передбачає можливість вибору процедур. Реалізація цієї програми дозволить отримати об`єктивні дані про ефективність контролю та достовірність облікових записів.

Важливе значення має перевірка організації та стану обліку незавершеного виробництва та руху деталей по всім статтям обробки. В ході аудиту також слід перевірити своєчасність та правильність інвентаризації незавершеного виробництва та оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку.

Перш за все аудитору потрібно проаналізувати періодичність та порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні та порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок чи про формальний характер інвентаризації, чи про гарну організацію оперативного та бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.

Для підтвердження одного з припущень аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в межах цього варіанту обліку формуються показники, котрі відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції.

Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад більше 10% від перевіряємої номенклатури), то можна зробити висновок про формальний характер інвентаризацій, які проводяться. Для зниження ризику слід провести суцільну інвентаризацію незавершеного виробництва. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва не виявить відхилень, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, вказані в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва чи аналітичного обліку.

Підтверджуючи достовірність оцінки незавершеного виробництва, аудитор перевіряє правильність застосовуваних норм (якщо такі встановлені на підприємстві) і здійснює арифметичний контроль розрахованих показників. При цьому слід враховувати, що на підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним виробництвом, які застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У крупносерійних та масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається з суми прямих витрат, розраховуємих за нормами по кожному калькуляційному об`єкту (виробу, деталі і т.д.), та суми інших витрат.

Оцінка правильності розрахунку с/в продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. Причому при нормативному методі обліку витрат собівартість продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, врахованих змін норм та врахованих відхилень від норм.

215. Процедури аудиту витрат виробництва.

Аудит витрат передбачає такі процедури:

1. Вивчення системи формування витрат та організації їх обліку (застосовані методи обліку витрат, порядок віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку, порядок обліку прямих виробничих, загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, фінансових та інших витрат, застосовані облікові регістри, процедури контролю витрат, організація обліку витрату бухгалтерії).

2. Визначення основних статей витрат, на які аудитор під час аудиту звертатиме більше уваги.

3. Визначення незвичайних операцій, витрат значних сум, витрат у валюті.

4. Перевірка первинних документів з обліку витрат та їх відповідності бухгалтерським записам.

5. Перевірка правильності віднесення витрат на відповідні періоди (дотримання підприємством принципу відповідності витрат).

6. Перевірка правильності віднесення витрат на відповідні рахунки обліку.

7. Перевірка законності (санкціонованості відповідними посадовими особами) витрат.

8. Перевірка результатів попередніх процедур на відповідність ведення обліку витрат установленим на підприємстві методам (методикам).

9. Перевірка правильності ведення обліку витрат за різними видами діяльності та видами продукції.

10. Перевірка правильності ведення обліку витрат, які за своєю суттю не можуть бути віднесеними на виробництво.

11. Перевірка незвичайних операцій, нестандартних бухгалтерських записів.

12. Перевірка обліку витрат майбутніх періодів.

13. Перевірка правильності обліку нарахованого зносу необоротних активів (його віднесення на витрати).

14. Перевірка первинних документів з обліку праці та її оплати й віднесення її на витрати.

15. Перевірка правильності віднесення обов'язкових внесків соціального характеру на витрати.

16. Перевірка правильності обліку транспортних витрат допоміжних виробництв та їх розподіл.

17. Перевірка правильності ведення обліку загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут і відповідності порядку їх відображення встановленим методикам розподілу.

18. Перевірка правильності формування собівартості готової продукції, собівартості її реалізації, обсягів незавершеного виробництва та відображення їх в обліку.

19. Перевірка правильності оформлення орендних відносин та відображення їх в обліку.

20. Перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат (витрат неопераційної діяльності).

21. Перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат від надзвичайних подій.

215. Процедури аудиту товарів.

Процедури аудиту:

1) Спостереження за здійсненням інвентаризації товарів підприємства

2) Перевірка документального оформлення і відображення результатів інвентаризації в обліку

3) Огляд товарно-матеріальних запасів, які є в наявності

4) Порівняння сум залишку товарів у картках складського обліку товарів із залишками по даних синтетичного обліку та у Головній книзі

5) Перевірка поточних господарських операцій протягом року з метою підтвердження залишків на кінець року як результату

6) Перевірка договорів постачання, платіжних документів, документів на оприбуткування товарів.

7) На основі опитування, підтверджень заборгованостей, банківських підтверджень визначають наявність запасів, які були заставлені, передані для забезпечення боргу

8) Перевірка правильності врахування переходу права власності на товари протягом звітного періоду

9) Вивчення первинних документів на оприбуткування товарів (договорів купівлі - продажу, накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, вантажних квитанцій)

10) Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних запасів

11) Наявність та якість аналітичного обліку та його відповідність даним синтетичного обліку

12) Документальна перевірка вартості товарів на підставі рахунків-фактур, накладних, книги придбання товарів. Перевірка чистої вартості реалізації придбаних товарів. Перевірка правильності обчислення торгових націнок. Перевірка дотримання обмежень щодо розміру торговельних націнок по товарам, ціни на які регулюються державою. Вивчення реєстру роздрібних цін.

13) Перевірка арифметичної точності записів первинних документів на придбання, продаж та переміщення всередині підприємства товарно-матеріальних запасів. Перевірка правильності визначення суми націнки, що припадає на залишок нереалізованих товарів

14) Перевірка правильності визначення розміру відшкодування збитків нестачі товарів.

15) Перевірка правильності віднесення операцій по руху товарно-матеріальних цінностей до відповідного звітного періоду (зіставлення дат здійснення операцій у первинних документах з датами записів у облікових регістрах).

16) Арифметична перевірка статті на правильність застосування одиниці виміру. Перевірка включення до статті "Товари" лише вартості товарів, які:

- придбані підприємствами для наступного продажу;

- не передані для застави. Перевірка належного розкриття інформації по товарам у примітках до звітності.

215. Процедури аудиту дебіторської заборгованості.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої в обов'язковому порядку вносить аудиторські процедури за всіма виділеними під сукупностями із зазначенням виконавців та термінів виконання.

До програми аудиту дебіторської заборгованості входять такі процедури:

1. контроль наявності, якості оформлення та реєстрації укладених договорів;

2. звірення залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного й аналітичного обліку;

3. перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів;

4. контроль повноти й реальності відображення господарських операцій з безготівковими розрахунками у первинних документах;

5. контроль правильності розрахунків у первинних документах (і за кількістю, і за вартістю);

6. контроль відповідності й своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний, зведений синтетичний облік);

7. перевірка розрахунків за товарообмінними операціями;

8. перевірка безнадійної дебіторської заборгованості;

9. перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків;

10. перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності;

11. перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора;

12. інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості.

215. Процедури аудиту поточних фінансових інвестицій.

Перевірку фінансових інвестицій пропонують поводити з допо-могою перевірок на суттєвість і визначають планування пере-вірки так, щоб забезпечити розумну впевненість в тому, що:

-інвестиції існують і підприємство має законне право на них на день складання балансу. Встановлення наявності інвес-тицій (у формі сертифіката, електронного запису, запису в бух-галтерські регістри або звіту особи, відповідальної за збережен-ня) та володіння ними має першочергове значення в процесі аудиту, тому що багато цінних паперів легко відчужуються;

-всі інвестиції, що знаходяться у власності підприємства на день складання балансу, включено в рахунки інвестиційних цінних паперів;

-вартість інвестицій, яка вноситься у фінансові звіти, відпо-відає дійсності та розрахована правильно;

-інвестиції класифіковані правильно на довгострокові та поточні;

-інвестиції, що віддані в заставу в якості забезпечення або зв'язані іншим чином, належно визначені та відображені;

-дохід від інвестицій, включаючи доходи та збитки від реа-лізації та коригування при визначенні вартості, відповідним чи-ном відображені у фінансових звітах.

В програмі аудиторської перевірки фінансових інвестицій розписані процедури пере-вірки обліку фінансових інвестицій, а саме: 1) перевірки інвес-тицій в статутні капітали інших організацій: мета вкладень в статутні капітали інших підприємств, оцінки фінансових вкла-день, що вносяться в негрошовій формі, розрахунків доходів, відображення в фінансовій звітності; 2) перевірки вкладень у спільну діяльність: строк та оцінка таких вкладень, розподіл прибутку та покриття збитків від спільної діяльності, відоб-раження у фінансовій звітності; 3) перевірки вкладень в займи іншим економічним суб'єктам: форми та оцінка вартості займів, відображення у фінансовій звітності.

215. Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72.

Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею "Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність. Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

215. Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72.

Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею "Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.

Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значиться за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспонденції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

215. Процедури аудиту доходів і фінансових результатів.

До найважливіших аудиторських процедур, які необхідно зазначити у програмі аудиторської перевірки доходів і фінансових результатів, слід віднести такі:

• оцінювання елементів системи внутрішнього контролю, які дають змогу здійснювати постійний моніторинг процесу реалізації, відображення доходів та визначення фінансових результатів;

• спілкування з внутрішнім аудитором, вивчення його робочих документів, оцінювання можливості використання отриманих ним результатів щодо доходів і фінансових результатів у процесі їх незалежної аудиторської перевірки;

• перевірка належного розподілу функціональних обов'язків щодо реалізації продукції та обліку її результатів між конкретними виконавцями;

• отримання переліку основних покупців та інформації про стан їхньої дебіторської заборгованості;

• оцінювання стану договірної дисципліни та виконання умов укладених договорів;

• перевірка наявності замовлень на продаж продукції, товарів та послуг і відповідних дозволів уповноважених посадових осіб підприємства на їх відпуск;

• перевірка наявності та відповідності документів на відпуск та транспортування надісланим замовленням на продаж і відстеження послідовності їх руху, як на підприємстві, так і за його межами;

•  перевірка наявності прейскуранта цін та його дотримання;

• контроль правильності визначення валових доходів і валових витрат за видами продукції (послуг) та видами діяльності підприємства;

• зіставлення кількості відвантаженої продукції за даними складського, оперативного, бухгалтерського (аналітичного та синтетичного) обліку та даними покупців;

• перевірка послідовності процедур обліку доходів і фінансових результатів і правильності кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;

•    перевірка правильності оцінювання та повноти відображення доходів і фінансових результатів за звітний період;

•    контроль правильності дотримання меж облікового періоду та віднесення до нього доходів і фінансових результатів;

•    перевірка величини і повноти відображення надходжень грошових коштів від покупців на рахунках каси та розрахункових рахунках у банку;

•    оцінювання правильності визначення фінансового результату від бартерних операцій та операцій з пов'язаними сторонами;

•    контроль правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з повернення товарів (продукції) замовниками, наданих скидок та витрат на гарантійне обслуговування товарів (продукції);

•    перевірка відображення доходів і фінансових результатів від реалізації товарів у кредит;

•    перевірка правильності визначення доходів і фінансових результатів від незавершеного виробництва (будівництва) від довгострокових контрактів (договорів);

•    експертна оцінка в окремих випадках об'єктів реалізації із залученням відповідних спеціалістів та експертів;

•    перевірка величини доходу від реалізації іноземної валюти і його відображення в обліку;

•    контроль доходів і фінансових результатів від продажу виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

•    перевірка доходів і фінансових результатів від орендних операцій;

•    контроль доходів від списання кредиторської заборгованості, отриманих штрафів, пені та оподаткування фінансового результату від них;

•    перевірка відображення доходів від отриманих дивідендів та безплатно одержаних активів;

•    контроль та оцінювання доходів і фінансових результатів від реалізації нематеріальних активів та основних засобів;

•    перевірка правильності визначення доходів і фінансових результатів від реалізації фінансових інвестицій;

•    перевірка інших доходів від операційної, звичайної діяльності та надзвичайних доходів;

•    контроль правильності нарахування та своєчасності сплати податкових платежів на визначений фінансовий результат;

•    перевірка правильності складання «Звіту про фінансові результати» і в тому числі відображення у ньому елементів операційних витрат та розрахунку показників прибутковості акцій;

•    оцінка повноти розкриття у Примітках до фінансової звітності необхідних пояснень та розкриття інформації щодо доходів і фінансових результатів підприємства за звітний період.

215. Процедури аудиту витрат за економічними елементами

 Основні напрямки аудиту:

1. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, яке підприємство затверджує самостійно.

2. Перевірка обґрунтованості включення витрат до собівартості продукції, а саме:  а). Прямих матеріальних витрат.  б). Витрат на оплату праці. в). Інших прямих витрат.  г). Загальновиробничих витрат.

Перевірка матеріальних витрат на виробництво: 

Головне завдання в контролі матеріальних витрат полягає у визначенні обгрунтованості включення їх до виробничих витрат:

а). За номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямків цільового використання за призначенням, безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;б). За оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно - заготівельних і та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні, посередницькі послуги організації і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни).в). Правомірність включення витрат на тару.  г). Важливо встановити, чи виключена вартість зворотніх відходів сировини, матеріалів, обгрунтованість їх оцінки, подальше їх використання.

Матеріальні витрати, як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їх придбання (без урахування ПДВ) - тобто первинна вартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: 

- Сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з придбанням запасів. - Сум ввізного мита. - Сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством. - Затрат на заготівлю, вантажно - розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників.  Не включається до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійсненні: - Понаднормові витрати і нестачі запасів. - Проценти за користування позиками.  - Витрати на збут. 

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об'єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення та видами продукції (по кожному найменуванні виробів на Дебет відповідних рахунків до рахунку 23 "Виробництво").

Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об'єктах витрат. 

Особлива увага звертається на об'єктивність внесених виправлень, щодо витрат на оплату праці, як корегування раніше допущенних помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії, про перенесення витрат з одного об'єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи). 

215. Процедури аудиту власного капіталу.

Під час перевірки аудитору необхідно провести такі процедури:

-    перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу, оцінка відповідності їх змісту законодавчим вимогам;

-    перевірка правильності формування статутного, пайового та резервного капіталу відповідно до установчих документів та нормативних вимог;

-    перевірка правильності відображення в обліку величини статутного капіталу та її змін;

-    перевірка правильності формування та відображення в обліку додаткового капіталу;

-    перевірка правильності відображення в обліку неоплаченого та вилученого капіталу;

-    вивчення законності змін у складі засновників підприємства;

-    перевірка правильності розрахунків із засновниками;

-    перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками;

-    перевірка дотримання термінів оплати статутного капіталу;

-    перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу;

-    вивчення рівності сум та узгодженості показників у формі звітності «Баланс» за статтею «Статутний капітал» та його розміру, зафіксованому в статуті підприємства;

-    перевірка відповідності аналітичного обліку статутного, пайового, резервного капіталу первинним документам, синтетичному обліку, записам у головну книгу та оборотну відомість;

-    перевірка правильності відображення інформації про власний капітал у фінансовій звітності та примітках до неї.

При перевірці засновницьких документів аудитор застосовує такі процедури: -    перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

-    перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

-    перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу суб'єкта господарювання його засновниками;

-    установлення законності видів діяльності;

-    визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

-    установлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

-    установлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

215. Процедури аудиту довгострокових зобов’язань.

1. Перевірка наявності і відповідності законодавству договорів кредитування.

2. Перевірка правильності відображення в обліку довгострокових позик (довгострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті, відстрочених довгострокових кредитів та інших довгострокових позик).

3. Перевірка відповідності інформації про довгострокові позики в регістрах аналітичного, синтетичного обліку і фінансовій звітності.

4. Перевірка правильності і достовірності обліку векселів виданих, відповідності їх аналітичного й синтетичного обліку та показників фінансової звітності.

5. Перевірка правильності і достовірності обліку довгострокових зобов'язань за облігаціями (зобов'язань за облігаціями, премій та дисконту за випущеними облігаціями), відповідності інформації про довгострокові зобов'язання в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності.

6. Перевірка правильності документального оформлення довгострокових зобов'язань з оренди (фінансової оренди, оренди цілісних майнових комплексів) та їх відображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності.

7. Перевірка правильності документального оформлення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформації про відстрочені податкові та інші довгострокові зобов'язання.

8. Перевірка правильності документального оформлення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформації про інші довгострокові зобов'язання (відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів, обов'язкових платежів, фінансова допомога на зворотній основі тощо).

9. Перевірка правильності та своєчасності проведення інвентаризацій довгострокових зобов'язань і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку.

215. Процедури аудиту короткострокових кредитів банків.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора - перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) - під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням. Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряють ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення фінансового стану підприємства.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконання плану товарообороту і стану товарних запасів.

Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтоварних рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження.

Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного зберігання, доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з даними, поданими у банк.

215. Процедури аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Аудиторські процедури, які можуть використовуватися за­лежно від результатів проведеного аналізу в програмі перевірки обліку роз­рахунків з постачальниками й підрядниками.

1. Перевірка вірогідності (повноти й точності) фактів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), прийняття до обліку робіт, послуг.

2.    Перевірка оперативності реєстрації фактів надходження сировини, надання послуг.

Аудитор повинен установити причини розбіжностей (якщо такі є) між датами здійснення

3.   Перевірка законності первинної облікової документації, якою офор­мляються операції по розрахунках з постачальниками й підрядниками.

4.   Перевірка повноти й точності реєстрації документа в облікових регі­страх.

5.  Перевірка реальності кредиторської заборгованості.

6.   Перевірка розрахунків за неотфактурованими поставками.

7.   Перевірка розрахунків по векселях виданих і розрахунків по комер­ційних кредитах.

8.  Перевірка розрахунків по претензіях.

Претензія пред'являється постачальникам, якщо рахунок постачальника оплачений й

9.  Перевірка обліку курсових різниць.

215. Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з одержаних авансів.

Розрахунки за іншими операціями, які обліковуються на рахунку 68 перевіряються по кожному виду платежів окремо. По кожній сумі кредиторської заборгованості вивчаються причини виникнення боргу та обгрунтованість здійснених господарських операцій.

При перевірці розрахунків за іншими операціями особливої уваги контролера потребує перевірка своєчасності погашення сум раніше виданих працівникам авансів і переплат, правильності утримання із заробітної плати заборгованості за підзвітними сумами і за відшкодуванням матеріального збитку, а також за товари, придбані в кредит, за отриману позику і т.д.

Перевірка грошових сум, що обліковуються на рахунку 681 передбачає встановлення мети, з якою одержувались аванси, чи не обліковуються на цьому рахунку грошові суми, що не відносяться до авансів одержаних. З цією метою доцільно вивчити дані відомості № 3.5 по кожній сумі, що обліковується і встановити їх реальність.