88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції – це узагальнена назва процесуальної форми вираження діяльності суду першої інстанції із застосування права.

Форми постанов суду першої інстанції (відповідно до ст.208 ЦПК):

1. рішення ухвалюються. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду;

2. ухвали постановляються. Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

89. Рішення суду. Заочне рішення.

Судове рішення – це акт правосуддя, що ґрунтується на встановлених у ході судового розгляду обставинах та застосуванні норм права; акт, яким вирішуються вимоги, заявлені в позовному провадженні, або вимоги, спрямовані на охорону й захист свобод та інтересів у порядку окремого провадження.

Вимоги до судового рішення:

1. Законність.

2. Обґрунтованість.

3. Вичерпність (повнота).

4. Безумовність.

5. Формальність.

Види судових рішень:

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають:

Про присудження до виконання або утримання від виконання певних дій. Це рішення, якими підтверджуються права, обов’язки та законні інтереси сторін, і одна сторона зобов’язується виконати на користь іншої сторони певні дії або утриматися від їх виконання (стягнення заборгованості, виселення…);

Про визнання наявності або відсутності правовідносин (або юридичних фактів). Це рішення, якими підтверджується наявність чи відсутність між сторонами певних юридичних відносин чи юридичних фактів (визнання права власності, факту родинних стосунків…);

Конститутивні про перетворення правовідносин або перетворювальні. Це рішення, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин (припинення договору, розірвання шлюбу…).

Залежно від обсягу розв’язуваних ними питань:

Завершальні (основні). Ними повністю вирішуються усі правові вимоги, передані на розгляд суду;

Додаткові. Ними вирішуються окремі правові вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, які не були вирішені основним рішенням.

Залежно від рівня покладених зобов’язань:

Альтернативні. Постановляються у раз наявності альтернативних зобов’язань, або альтернативних позовних вимог і передбачають два альтернативних способи виконання;

Факультативні. Зобов’язують відповідача до виконання певних дій, а в разі неможливості їх виконання одночасно визначають інший спосіб.

Зміст (структура) судового рішення:

Вступна частина. У ній зазначаються:

час і місце ухвалення рішення, найменування суду, що його ухвалив;

прізвище та ініціали судді;

прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

імена (найменування) сторін та інших осіб, що брали участь у справі;

предмет позовних вимог;

Описова частина:

узагальнений виклад позиції відповідача;

пояснення осіб, які беруть участь у справі;

інші докази, дослідженні судом;

Мотивувальна частина:

встановлені судом обставини і правовідносини;

мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

Резолютивна частина:

висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновок суду по суті позовних вимог;

розподіл судових витрат;

строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Заочне рішення суду – це рішення суду першої інстанції, ухвалене за наявними у справі доказами, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло інформації про причини неявки або зазначені ним причини визнані судом неповажними, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Заочне рішення зберігає усі ознаки судового рішення, прийнятого у звичайному судовому провадженні.

Форма і зміст заочного рішення встановлені є аналогічними формі та змісту звичайного рішення із зазначенням строк і порядок подання заяви про його перегляд:

заочне рішення не пізніше 5 днів з дня проголошення направляється відповідачам;

протягом 10 днів з дня отримання заочного рішення може бути подана заява про його перегляд до суду, що його ухвалив;

розгляд заяви про перегляд заочного рішення відбувається протягом 15 днів з дня її надходження.