- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
- •20. Позивач та відповідач, як основні суб’єкти цивільного процесу.
- •21. Права та обов’язки сторін.
- •22. Процесуальна співучасть.
- •23. Підстави процесуальної співучасті, її види.
- •24. Належна та неналежна сторона в цивільному процесі. Наслідки заміни неналежної сторони.
- •25. Процесуальне правонаступництво: види та значення.
- •26. Поняття третіх осіб у справах позовного провадження. Види третіх осіб.
- •27. Статус третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору.
- •28. Статус третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору.
- •29. Відмінність третіх осіб від співучасників.
- •30. Поняття та значення представництва в цивільному процесі, його особливості.
- •31. Види представництва.
- •32. Законне представництво.
- •33. Договірне представництво.
- •34. Права і обов’язки судового представника.
- •35. Завдання прокуратури в цивільному процесі.
- •36. Підстави та процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі.
- •37. Процесуальна правосуб’єктність прокурора.
- •38. Прокурорське представництво.
- •39. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.
- •40. Форми участі цих осіб у цивільному процесі.
- •41. Судові повістки
- •42. Судова повістка про виклик
- •43. Судова повістка-повідомлення
- •44. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •45. Порядок вручення судових повісток
- •46. Розшук відповідача
- •47. Поняття і види судових витрат
- •48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством
- •49. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи
- •50. Розподіл судових витрат та їх відшкодування.
- •51. Звільнення від сплати судових витрат.
- •52. Значення і поняття доказування та доказів у цивільному процесі.
- •53. Обов’язки доказування та подання доказів.
- •54. Класифікація доказів.
- •55. Засоби доказування.
- •56. Звільнення від доказування.
- •57. Належність доказів. Допустимість засобів доказування.
- •58. Характеристика засобів доказування. Забезпечення доказів.
- •59. Оцінка доказів.
- •60. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції. Загальна характеристика.
- •61. Поняття підсудності та її види.
- •62. Функціональна підсудність.
- •63. Територіальна підсудність.
- •64. Види територіальної підсудності.
- •65. Недопустимість суперечок між судами про підсудність.
- •66. Наслідки порушення правил про підсудність.
- •67. Зміна підсудності.
- •68. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
- •69. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певним категоріям справ.
- •70. Зміни в позовному спорі.
- •71. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.
- •72. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.
- •73. Забезпечення позову: підстави, значення, види.
- •76. Значення стадії провадження у справі до судового розгляду, як самостійної стадії цивільного процесу.
- •77. Попереднє судове засідання.
- •78.Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •79. Діяльність осіб, що беруть участь у цивільному процесі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •80. Значення та зміст судового розгляду справи, як окремої стадії цивільного процесу.
- •81. Підготовча частина судового засідання: значення та зміст.
- •82. Розгляд справи по суті.
- •83. Судові дебати.
- •84. Постановлення рішення чи ухвали.
- •85. Ускладнення в цивільному процесі: проблеми, юридичні наслідки.
- •86. Зміст та значення журналу та протоколу судового засідання.
- •87. Особливості заочного провадження.
- •88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.
- •89. Рішення суду. Заочне рішення.
- •90. Законність та обґрунтованість судового рішення. Порядок оскарження рішення суду.
- •91. Ухвали суду першої інстанції.
- •92. Ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті та ухвали постановлені на місці: набрання ними законної сили, порядок оскарження.
- •93. Окремі ухвали.
- •94. Поняття судового наказу.
- •95. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
- •96. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу.
- •97. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу.
- •98. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу.
- •99. Набрання наказом законної сили.
- •100. Скасування судового наказу.
- •102. Суб’єкти у справах окремого провадження: особливості їх процесуального становища.
- •103. Порядок та підстави порушення справ окремого провадження. Особливості заяв у окремому провадженні.
- •104. Процесуальний порядок розгляду окремих категорій справ.
- •106. Завдання і значення апеляційного провадження.
- •107. Право апеляційного оскарження рішення.
- •108. Строки і процесуальний порядок апеляційного оскарження постанов суду.
- •109. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції. Особливості їх змісту.
- •110. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили.
- •111. Право касаційного оскарження рішення, ухвали.
- •112. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження.
- •113. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції.
- •114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
29. Відмінність третіх осіб від співучасників.
Треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору відрізняються від співпозивачів наступним:
Треті особи вступають у процес, що вже виник, а співпозивачі можуть одночасно порушити справу;
Вимоги, що пред’являються співпозивачами, не виключають одна одну. Задоволення чи відмова в задоволенні вимог одного із співпозивачів не впливає на вирішення інших вимог. Вимоги позивача і третьої особи виключають одна одну повністю або частково.
Вимоги співпозивачів завжди спрямовані до протилежної сторони. Вимоги третьої особи можуть бути спрямовані до відповідача за позовом такої третьої особи, якою може бути як відповідач, так і позивач за первісним позовом.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору відрізняються від співучасників наступним:
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, вступають у процес, не пред’являючи позовної заяви та не заявляючи позовних вимог;
Треті особи мають не пряму, а опосередковану матеріальну заінтересованість у результаті розгляду справи;
Треті особи не мають процесуальних прав, направлених на розпорядження предметом спору: зміна підстави та предмета позову, збільшення чи зменшення позовних вимог, відмова від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди, право на вимогу примусового виконання рішень
30. Поняття та значення представництва в цивільному процесі, його особливості.
Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника, повіреного), спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння суду у всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні обставин справи, у постанов ленні законного і обґрунтованого рішення.
Процесуальний представник діє у цивільному процесі від імені і в інтересах іншої особи у межах наданих нею повноважень.
Значення представництва в цивільному процесі полягає у виконуваних ним функціях:
захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво);
представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво). Зазначені функції чітко визначені статтями 1, 6 Закону України «Про адвокатуру». В деяких державах здійснення правозаступництва відокремлене від представництва.
Особливості представництва у цивільному процесі полягають у тому, що:
правовідносини між представником і довірителем є матеріально-правовими, оскільки базуються на договорі доручення, трудовому договорі чи контракті, адміністративному акті, членстві у громадській організації, факті родинних зв’язків, і регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного права. Так, відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правовідносини між судом і представником є процесуально-правовими (ст.38-44ЦПК).