- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
- •20. Позивач та відповідач, як основні суб’єкти цивільного процесу.
- •21. Права та обов’язки сторін.
- •22. Процесуальна співучасть.
- •23. Підстави процесуальної співучасті, її види.
- •24. Належна та неналежна сторона в цивільному процесі. Наслідки заміни неналежної сторони.
- •25. Процесуальне правонаступництво: види та значення.
- •26. Поняття третіх осіб у справах позовного провадження. Види третіх осіб.
- •27. Статус третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору.
- •28. Статус третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору.
- •29. Відмінність третіх осіб від співучасників.
- •30. Поняття та значення представництва в цивільному процесі, його особливості.
- •31. Види представництва.
- •32. Законне представництво.
- •33. Договірне представництво.
- •34. Права і обов’язки судового представника.
- •35. Завдання прокуратури в цивільному процесі.
- •36. Підстави та процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі.
- •37. Процесуальна правосуб’єктність прокурора.
- •38. Прокурорське представництво.
- •39. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.
- •40. Форми участі цих осіб у цивільному процесі.
- •41. Судові повістки
- •42. Судова повістка про виклик
- •43. Судова повістка-повідомлення
- •44. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •45. Порядок вручення судових повісток
- •46. Розшук відповідача
- •47. Поняття і види судових витрат
- •48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством
- •49. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи
- •50. Розподіл судових витрат та їх відшкодування.
- •51. Звільнення від сплати судових витрат.
- •52. Значення і поняття доказування та доказів у цивільному процесі.
- •53. Обов’язки доказування та подання доказів.
- •54. Класифікація доказів.
- •55. Засоби доказування.
- •56. Звільнення від доказування.
- •57. Належність доказів. Допустимість засобів доказування.
- •58. Характеристика засобів доказування. Забезпечення доказів.
- •59. Оцінка доказів.
- •60. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції. Загальна характеристика.
- •61. Поняття підсудності та її види.
- •62. Функціональна підсудність.
- •63. Територіальна підсудність.
- •64. Види територіальної підсудності.
- •65. Недопустимість суперечок між судами про підсудність.
- •66. Наслідки порушення правил про підсудність.
- •67. Зміна підсудності.
- •68. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
- •69. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певним категоріям справ.
- •70. Зміни в позовному спорі.
- •71. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.
- •72. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.
- •73. Забезпечення позову: підстави, значення, види.
- •76. Значення стадії провадження у справі до судового розгляду, як самостійної стадії цивільного процесу.
- •77. Попереднє судове засідання.
- •78.Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •79. Діяльність осіб, що беруть участь у цивільному процесі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •80. Значення та зміст судового розгляду справи, як окремої стадії цивільного процесу.
- •81. Підготовча частина судового засідання: значення та зміст.
- •82. Розгляд справи по суті.
- •83. Судові дебати.
- •84. Постановлення рішення чи ухвали.
- •85. Ускладнення в цивільному процесі: проблеми, юридичні наслідки.
- •86. Зміст та значення журналу та протоколу судового засідання.
- •87. Особливості заочного провадження.
- •88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.
- •89. Рішення суду. Заочне рішення.
- •90. Законність та обґрунтованість судового рішення. Порядок оскарження рішення суду.
- •91. Ухвали суду першої інстанції.
- •92. Ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті та ухвали постановлені на місці: набрання ними законної сили, порядок оскарження.
- •93. Окремі ухвали.
- •94. Поняття судового наказу.
- •95. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
- •96. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу.
- •97. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу.
- •98. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу.
- •99. Набрання наказом законної сили.
- •100. Скасування судового наказу.
- •102. Суб’єкти у справах окремого провадження: особливості їх процесуального становища.
- •103. Порядок та підстави порушення справ окремого провадження. Особливості заяв у окремому провадженні.
- •104. Процесуальний порядок розгляду окремих категорій справ.
- •106. Завдання і значення апеляційного провадження.
- •107. Право апеляційного оскарження рішення.
- •108. Строки і процесуальний порядок апеляційного оскарження постанов суду.
- •109. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції. Особливості їх змісту.
- •110. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили.
- •111. Право касаційного оскарження рішення, ухвали.
- •112. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження.
- •113. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції.
- •114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
38. Прокурорське представництво.
Прокурорське представництво інтересів громадянина або держави в суді – це процесуальна діяльність, відповідно до якої прокурор, який реалізує повноваження, визначені Конституцією та законами України, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави і громадянина.
Участь прокурора в цивільному процесі – це самостійний інститут цивільного процесуального права, який має свій предмет регулювання, свій суб’єктивний склад, зміст, об’єкт, а також свою мету, відмінні від таких в інституті представництва.
Прокурорське представництво, як і представництво, передбачене ст. 38 ЦПК, за своєю природою є цивільним процесуальним представництвом, так як в суді прокурор вчиняє процесуальні дії на захист порушених чи оспорюваний прав, свобод та інтересів громадян і держави, однак воно суттєво відрізняється від закріпленого чинним законодавством інституту представництва в суді наступним:
прокурорське представництво є самостійною формою діяльності, що здійснюється особливим органом. Воно є публічним представництвом, що є самостійною функцією прокуратури.
прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді від свого імені без довіреності чи інших підтверджень.
прокурор не перебуває в матеріально-правовому зв’язку з особою, яку він представляє.
прокурор може представляти в суді інтереси громадянина чи держави лише за наявності підстав, указаних в законі (законне представництво).
особа, яку представляє прокурор, не може обмежити процесуальні права прокурора, на відміну від звичайного представника.
прокурор хоча й має вступити у справу на будь-якій стадії, проте на відміну від звичайного представника прокурор повинен цей вступ нормами закону (наприклад, неможливістю подання скарги самою заінтересованою особою).
Точки зору на прокурорське представництво:
Прокурорське представництво – це один з видів представництва в суді (Фурса С., Головченко В).
Прокурорське представництво – це офіційне представництво (Руденко Н.В., Штефан М.Й.).
Прокурорське представництво є цивільним процесуальним представництвом, проте з певними особливостями, закріпленими у законі (Червоний Ю.С.).
39. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.
Органи та особи, яким надано право захищати прав інших осіб та мета такої діяльності:
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою захисту прав та охоронюваних інтересів інших осіб,
прокурор з метою захисту прав та охоронюваних інтересів осіб та інтересів держави,
органи державної влади з метою здійснення покладених на них повноважень і для захисту прав, свобод громадян, інтересів держави та суспільства,
органи місцевого самоврядування з метою здійснення ними компетенції у галузі виконавчо-розпорядчої і правоохоронної діяльності,
фізичні та юридичні особи (профспілки, підприємства, установи, організації та громадяни) з метою виконання ними своєї соціальної ролі по захисту трудових, інших соціально-економічних прав та інтересів працівників, фізичних осіб.
Підставами участі у процесі зазначених суб’єктів, на відміну від прокурора, який самостійно визначає підстави для судового представництва і форму його здійснення, є норми цивільного процесуального права й інших галузей права, які, надають їм повноваження захищати права та інтереси інших осіб. Наприклад: органи опіки і піклування управомочені подавати позови: про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК); про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав (ст.170 СК); органи опіки та піклування чи наркологічного чи психіатричного диспансеру – про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ст.237 ЦПК); органи місцевого самоврядування – про визнання спадщини відумерлою (ст.274 ЦПК).