Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦПП (шпори).doc
Скачиваний:
166
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
1.09 Mб
Скачать

114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.

Значення стадії перегляду справ за нововиявленими обставинами полягає у наданні додаткових гарантій введення в судовий розгляд нововиявлених обставин, які не були предметом судового розгляду з незалежних від суду і осіб, що брали участь у справі, причин, для з’ясування їх можливого впливу на результати розгляду справи і скасування судових постанов, що не відповідають об’єктивній істині, правам і обов’язкам осіб.

Завдання стадії перегляду справ за нововиявленими обставинами полягає у перевірці законності і обґрунтованості судових постанов процесуальним засобом, що забезпечує їх правильність з фактичної і правової сторони, а також захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та держави.

115. Суб’єкти, строки та підстави перегляду справ у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Суб’єктами подання заяв про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами є сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є:

  1. істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

  2. встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

  3. скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

  4. встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (ст.361 ЦПК).

Строк подання такої заяви – три місяці з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Цей строк обчислюється:

  1. у випадку виявлення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;

  2. у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили;

  3. у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;

  4. у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

116. Проблеми визначення нововиявлених обставин в судовій практиці.

Проблема визначення нововиявлених обставин полягає:

  1. у випадку виявлення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, - у доведенні факту існування цієї обставини на момент винесення судової постанови та у доведенні факту невідомості цієї обставини заявнику, а також у правильному встановлені дати відкриття нововиявлених обставин;

  2. у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, - у оцінці впливу неправдивості показань свідка, неправильності висновку експерта чи перекладу, фальшивості документів або речових доказів на законність та обґрунтованість рішення;

  3. у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, - у оцінці впливу підстав скасування судового рішення на законність та обґрунтованість рішення;

  4. у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, - у оцінці факту виконання судового рішення.

117. Порядок провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинна відповідати вимогам ЦПК щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У ній повинні бути зазначені:

  1. найменування суду, якому адресується заява;

  2. імя (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження;

  3. інші особи, які брали участь у справі;

  4. дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву;

  5. нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення;

  6. посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

Заява розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Розгляд справ за нововиявленими обставинами має наступні частини:

  1. відкриття провадження за нововиявленими обставинами;

  2. провадження у справі до судового розгляду;

  3. судовий розгляд, який складається з:

    1. підготовчої частини;

    2. розгляду справи по суті;

    3. судових дебатів за умови явки інших, крім заявника осіб;

    4. постановлення і проголошення судової ухвали, якою суд задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв’язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.

Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому ЦПК.

118. Поняття і значення виконавчого провадження.

Виконавче провадження – це самостійний, особливий вид провадження, загальна мета якого полягає у примусовому виконанні спеціальними органами держави, що підвідомчі суду або іншим компетентним органам, рішень, ухвал, постанов, постановлених на захист суб’єктивних прав фізичних і юридичних осіб, встановленими у законі способом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Значення виконавчого провадження полягає у завершенні процесу судочинства у результаті виконання (так званого погашення) судового рішення.

119. Виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.

Виконавчим документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є:

  1. виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

  2. ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

  3. судові накази;

  4. виконавчі написи нотаріусів;

  5. посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

  6. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

  7. рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

  8. постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

  9. рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

  10. рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». 

120. Органи, що здійснюють примусове виконання судових рішень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених

121. Учасники виконавчого провадження.

Учасниками виконавчого провадження є (ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження»):

  1. державний виконавець,

  2. сторони,

  3. представники сторін,

  4. експерти,

  5. спеціалісти,

  6. перекладачі,

  7. суб’єкти оціночної діяльності – суб’єкти господарювання.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються:

  1. поняті,

  2. працівники органів внутрішніх справ,

  3. представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право:

  1. знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали,

  2. заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій,

  3. висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи,

  4. заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження,

  5. заявляти відводи у випадках, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження»,

  6. оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими ЗУ «Про виконавче провадження».

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

123. Діяльність суду у стадії виконавчого провадження.

Суд у стадії виконавчого провадження має наступні повноваження:

  1. роз’яснює рішення, яке підлягає виконанню. Відповідно до ст. 221 ЦПК якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту;

  2. приймає або відмовляє у прийнятті відмови позивача від стягнення, затверджує або відмовляє у затвердженні мирової угоди (ст. 373 та 293 ЦПК);

  3. виносить ухвалу про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення суду (ст. 217, 373, 293 ЦПК);

  4. виносить ухвалу про поворот виконання рішення суду. Відповідно до ст.380 ЦПК питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі;

  5. оголошує розшук боржника або дитини. Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача (ст. 375 ЦПК);

  6. поновлює пропущений строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ст. 371 ЦПК);

1. Поняття цивільного процесуального права.

2. Процесуальний порядок захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

3. Предмет та метод цивільного процесуального права, як критерії визначення самостійності галузі права.

4. Система цивільного процесуального права.

5. Цивільне судочинство.

6. Стадії цивільного судочинства.

7. Види цивільного судочинства.

8. Джерела цивільного процесуального права.

9. Поняття, значення та класифікація принципів цивільного процесуального права.

10. Характеристика конституційних принципів цивільного процесуального права.

11. Система принципів цивільного процесуального права, закріплених в законодавстві про цивільне судочинство.

12. Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Їх особливості.

13. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

14. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.

15. Суд – як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

16. Особи, які беруть участь у справі.

17. Інші учасники цивільного процесу.

18. Зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]