- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
- •20. Позивач та відповідач, як основні суб’єкти цивільного процесу.
- •21. Права та обов’язки сторін.
- •22. Процесуальна співучасть.
- •23. Підстави процесуальної співучасті, її види.
- •24. Належна та неналежна сторона в цивільному процесі. Наслідки заміни неналежної сторони.
- •25. Процесуальне правонаступництво: види та значення.
- •26. Поняття третіх осіб у справах позовного провадження. Види третіх осіб.
- •27. Статус третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору.
- •28. Статус третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору.
- •29. Відмінність третіх осіб від співучасників.
- •30. Поняття та значення представництва в цивільному процесі, його особливості.
- •31. Види представництва.
- •32. Законне представництво.
- •33. Договірне представництво.
- •34. Права і обов’язки судового представника.
- •35. Завдання прокуратури в цивільному процесі.
- •36. Підстави та процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі.
- •37. Процесуальна правосуб’єктність прокурора.
- •38. Прокурорське представництво.
- •39. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.
- •40. Форми участі цих осіб у цивільному процесі.
- •41. Судові повістки
- •42. Судова повістка про виклик
- •43. Судова повістка-повідомлення
- •44. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •45. Порядок вручення судових повісток
- •46. Розшук відповідача
- •47. Поняття і види судових витрат
- •48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством
- •49. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Критерії визначення витрат, пов’язаних з розглядом справи
- •50. Розподіл судових витрат та їх відшкодування.
- •51. Звільнення від сплати судових витрат.
- •52. Значення і поняття доказування та доказів у цивільному процесі.
- •53. Обов’язки доказування та подання доказів.
- •54. Класифікація доказів.
- •55. Засоби доказування.
- •56. Звільнення від доказування.
- •57. Належність доказів. Допустимість засобів доказування.
- •58. Характеристика засобів доказування. Забезпечення доказів.
- •59. Оцінка доказів.
- •60. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції. Загальна характеристика.
- •61. Поняття підсудності та її види.
- •62. Функціональна підсудність.
- •63. Територіальна підсудність.
- •64. Види територіальної підсудності.
- •65. Недопустимість суперечок між судами про підсудність.
- •66. Наслідки порушення правил про підсудність.
- •67. Зміна підсудності.
- •68. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
- •69. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певним категоріям справ.
- •70. Зміни в позовному спорі.
- •71. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.
- •72. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.
- •73. Забезпечення позову: підстави, значення, види.
- •76. Значення стадії провадження у справі до судового розгляду, як самостійної стадії цивільного процесу.
- •77. Попереднє судове засідання.
- •78.Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •79. Діяльність осіб, що беруть участь у цивільному процесі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •80. Значення та зміст судового розгляду справи, як окремої стадії цивільного процесу.
- •81. Підготовча частина судового засідання: значення та зміст.
- •82. Розгляд справи по суті.
- •83. Судові дебати.
- •84. Постановлення рішення чи ухвали.
- •85. Ускладнення в цивільному процесі: проблеми, юридичні наслідки.
- •86. Зміст та значення журналу та протоколу судового засідання.
- •87. Особливості заочного провадження.
- •88. Поняття та види постанов суду першої інстанції.
- •89. Рішення суду. Заочне рішення.
- •90. Законність та обґрунтованість судового рішення. Порядок оскарження рішення суду.
- •91. Ухвали суду першої інстанції.
- •92. Ухвали, постановлені в нарадчій кімнаті та ухвали постановлені на місці: набрання ними законної сили, порядок оскарження.
- •93. Окремі ухвали.
- •94. Поняття судового наказу.
- •95. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
- •96. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу.
- •97. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу.
- •98. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу.
- •99. Набрання наказом законної сили.
- •100. Скасування судового наказу.
- •102. Суб’єкти у справах окремого провадження: особливості їх процесуального становища.
- •103. Порядок та підстави порушення справ окремого провадження. Особливості заяв у окремому провадженні.
- •104. Процесуальний порядок розгляду окремих категорій справ.
- •106. Завдання і значення апеляційного провадження.
- •107. Право апеляційного оскарження рішення.
- •108. Строки і процесуальний порядок апеляційного оскарження постанов суду.
- •109. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції. Особливості їх змісту.
- •110. Завдання і значення касаційного провадження. Проблеми перегляду постанов, що набрали законної сили.
- •111. Право касаційного оскарження рішення, ухвали.
- •112. Строки і процесуальний порядок касаційного оскарження.
- •113. Особливості ухвал та рішень суду касаційної інстанції.
- •114. Завдання і значення стадії перегляду справ за нововиявленими та обставинами.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі.
37. Процесуальна правосуб’єктність прокурора.
Цивільна процесуальна правосуб’єктність прокурора – це його право бути суб’єктом захисту прав та інтересів інших осіб та держави, набувати цивільні процесуальні права і мати цивільні процесуальні обов’язки.
При визначенні процесуальної правосуб’єктності прокурора необхідно виходити із суті прокуратури як органу, що здійснює конституційну функцію представництва інтересів держави та громадянина в суді. Цивільна процесуальна правосуб’єктність прокурора характеризується наступним:
Цивільна процесуальна правосуб’єктність прокурора відрізняється від процесуальної правосуб’єктності сторони тим, що він захищає права сторони, а сторона – свої матеріальні права й інтереси.
Прокурор має державний характер заінтересованості в справі, сторона - суб’єктивний матеріально-правовий.
Прокурор – не сторона у процесуальному розумінні, оскільки ЦПП невідомий поділ суб’єкта процесуальних правовідносин на дві частини – матеріальну і процесуальну.
Прокурор не є представником сторони, навіть, особливого роду, оскільки в цивільному процесі він діє самостійно, без повноважень сторони, на підставі закону і керуючись тільки законом.
Прокурор не є представником держави і не діє від імені держави. Він виступає як посадова особа державного органу — прокуратури, який без особливих довіреностей від цього органу, а на підставі закону, свого посадового становища виконує покладені на органи прокуратури завдання і функції.
Прокурор у цивільному процесі не є процесуальним представником громадянина або держави, а має інший зміст – здійснення ним захисту їх прав та інтересів у суді.
Назва суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин «прокурор» відображає суть його участі в процесі, завдання і процесуальні функції, які він виконує, характеризує участь прокурора в цивільному процесі як самостійного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, учасника розгляду цивільних справ у суді, як особу, яка бере участь у справі, з метою захисту прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (статті 13, 121 ЦПК).
Відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» характерними рисами правосуб’єктності прокурора у ЦП є наступні:
прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.
Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Прокурор має процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду (ст.46 ЦПК).
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються ЗУ «Про прокуратуру» та процесуальним законодавством України.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.
Апеляційне, касаційне і окреме подання на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.