47. Поняття і види судових витрат

Судові витрати (у науковій літературі «витрати по провадженню справи у цивільному судо­чинстві») – це витрати, які несуть сторони, треті особи із самос­тійними вимогами у справах позовного провадження, заявни­ки і заінтересовані особи у справах окремого провадження, стягувачі у справах наказного провадження за вчинення в їхніх інтересах цивільних процесуальних дій, пов’язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочин­ства. У ЦПК України вони мають назву «Судові витрати» (розділ І, глава 8), яка не зовсім точно відображає їх правову природу.

Види судових витрат:

1. судовий збір – це грошовий збір, що справляється в судових органах із заяв і скарг, які подаються фізичними та юридичними особами до суду, та за видання їм копій документів (судових рішень, ухвал). Судовий збір зараховується до місцевого бюджету.

2. витрати, пов’язані з розглядом справи у суді – це витрати, що покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані гарантувати добровільне виконання ними своїх обов’язків із спірних матеріальних правовідносин, запобігати затягуванню розгляду спору, пред’явленню безпідставних позовів, виникненню недобросовісних спорів проти законних та обґрунтованих вимог сторони, сприяти економії процесуальних засобів.

Відповідно до п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України до набрання чинності законом, який ре­гулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, вста­новлених законодавством для державного мита.

48. Стягнення судового збору за цивільним процесуальним законодавством

Об’єкти справляння судового збору у судах – це цивільні процесуальні документи, вичерпний пе­релік яких визначений у нормативному порядку. До об’єктів справляння судового збору відносяться:

1. позовні заяви;

2. зустрічні позов­ні заяви;

3. позовні заяви третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами;

4. апеляційні і ка­саційні скарги на рішення судів;

5. заяви і скарги у справах на­казного і окремого провадження;

6. заяви про повторну видачу судового рішення, ухвали, постанови;

7. заяви, в яких виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей; про право власності на будівлю чи інше майно; про визнання права одного із подружжя на частку в сумісно нажитому майні за час шлюбу; про поділ майна; про виділення частки майна із спільної часткової власності; про визнання відчуження майна недійсним; з інших заяв, що подаються особами для захисту порушуваних чи оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.

Сплачена сума судового збору підлягає поверненню повністю або частково у випадках і в порядку, передбачених ст.83 ЦПК, ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, а саме:

1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;

2. повернення позивачу позовної заяви; скаржнику – заяви чи скарги; особі, яка оскаржила рішення суду, - апеляційної чи касаційної скарги, у разі невиконання нею вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазначених процесуальних документах;

3. відмови у відкритті провадження у справі;

4. залишення заяви або скарги без розгляду (ст.207 ЦПК України);

5. закриття провадження у справі;

6. якщо судовий збір вже було стягнуто в доход бюджету;

7. в інших випадках, встановлених законодавством України.