Марк Порцій Катон

(234 – 149 рр. до н. е.)

Видатний римський політичний діяч і письменник.

Основний твір – “Землеробство”

Вивчаючи доходність домашнього господарства, виділяє ряд умов, за яких вона буде зростати:

1. Розвиток землеробства на основі інтенсифікації рабської праці, факторами якої виступають:

• видача рабу завдання на робочий день;

• забезпечення безперервності процесу виробництва: “Працювати в будь-яку погоду і свята”;

• впровадження системи контролю за виконанням робіт шляхом вибору наглядача із числа рабів.

2. Використання вигоди від збуту частини виробленої продукції.

3. Використання орендних відносин: “Здавати з підряду збір маслин, виготовлення олії, обробіток земель”.

Луцій Юній Модерато Колумелла

(І ст. н. е.)

Римський письменник і вчений

Основний твір – “Про сільське господарство”

Розглядає стан античного сільського господарства в період кризи рабовласництва. Занепад сільського господарства зумовлений погіршенням господарювання, насамперед через недбале ставлення рабів до праці. Пропонує систему заходів для раціоналізації рабовласницького господарства:

1. Необхідно запровадити поділ праці, спеціалізацію, використання кваліфікованої рабської праці.

2. „Добрий господар може зробити прибутковим будь-який клаптик землі, вирощуючи там саме те, для чого ця земля найбільш придатна”.

3. Власник маєтку повинен буди суворим і досвідченим. Л. Колумелла радить купувати приміські маєтки, щоб частіше там бувати. Власникам віддалених господарств він рекомендував здавати землю в оренду вільним людям, оскільки на той час це вже стало вигіднішим, ніж використання рабів.

2.2. Економічні погляди епохи середньовіччя

Історичні умови

1. Розвиток великої феодальної земельної власності і виникнення особливих форм її сполучення з безпосередніми виробниками.

2. Зміна ідеології та суспільної свідомості під впливом християнства.

3. Розвиток міст, ремесла, торгівлі. Виникнення централізованих держав.

Особливості економічних поглядів

Предметом досліджень виступає становлення і розвиток феодального устрою.

Метод дослідження являє собою поєднання емпіризму з догматизмом релігійної етики і схоластикою.

Головні документи раннього середньовіччя:

• “Салічеська правда” (IV ст.);

• “Капітулярій про вілли” (поч. IX ст.);

• “Руська правда” (X ст.).

1. Описують процеси розпаду общинного землеволодіння, закріпачення селянства, організації ранньофеодальної вотчини.

2. Зосереджують увагу на господарських можливостях натурального господарства.

3. Фіксують наявність різних прав приватної власності.

2.2.1. Виникнення та розвиток економічної думки в Київській Русі. “Руська правда”

Багатий матеріал розуміння економічного життя, виробничо-господарської діяльності Київської держави дає видатна пам’ятка суспільно-економічної та юридичної думки XI – XII ст. “Руська правда”.

Перша частина цього документа (“Коротка правда”) поєднує в собі дві частини: “Правду Ярослава Мудрого”, яка з’явилась у 30-х рр. XI ст., і “Правду Ярославичів”, прийняту синами Ярослава Ізяславом, Святославом та Всеволодом на з’їзді в Києві у 1072 р. Друга частина “Руської правди” (“Пространна правда”) належить до XII ст. і включає в себе “Суд Ярослава” і “Устав Володимира Всеволодовича”, прийнятий у 1113 р. після повстання нижчих верств населення Київської держави.

“Пространна правда” знайомить нас з організацією феодального господарства в Київській Русі. У документі відзначається, що на той час існує феодальне землеволодіння у трьох основних формах: князівському, боярському та монастирському. Згідно з цими видами власності на землю формуються два типи феодальних господарств: вотчинне, одержане в спадщину нащадками феодала після його смерті, і олісне, одержане в подарунок за вірну службу князеві.

“Руська правда” приділяє особливу увагу захисту власності феодалів, перш за все князів та бояр, у чому проявлялась класова природа законодавства Київської Русі. Більшість статей “Руської правди” захищає приватну власність князів та феодальної знаті на землю, кріпосних селян, утверджує право на отримання податків і натуральних повинностей.

Безпосереднім виробництвом у вотчинному господарстві займаються робочі люди. “Руська правда” виділяє серед них такі категорії:

• рядовичі – недавні общинники, що потрапили у феодальну залежність в результаті розшарування общини і входять до складу князівської челяді;

• смерди – робочі люди, які мають свій наділ і господарство, засноване на власній праці;

• закупи – смерди, які втратили свої засоби виробництва і вимушені брати їх в позику у феодала;

• холопи – повністю залежні від феодала селяни на основі кріпосного права.

Наявність феодальної експлуатації та позаекономічного примусу до праці у Київській Русі підтверджують дані про рентні відносини. Головними платниками данини та ренти згідно з “Руською правдою” були смерди.

Деякі статті “Руської правди” декларують торгові взаємовідносини. Відзначається наявність перших феодальних товариств, де товарно-грошові відносини базуються на взаємній довірі учасників.

Про розвиток товарно-грошових відносин у Київській Русі свідчить наявність лихварства. ”Руська правда” сповіщає про забезпечення майнових інтересів кредиторів. Беручи гроші в кредит (борг), необхідно було сплачувати процент, розмір якого регулювався законодавством. Залежно від предмета позики виділяються такі різновиди процента: “рез” (гроші), “просоп” (жито), “настав” (мед).

“Руська правда” встановлювала і розміри процентів. Місячний “рез” сплачувався при короткострокових позиках і мав норму 20%. При позиці на рік утримувався високий “рез” – “в третину”, тобто приблизно 60%. Деякі статті свідчать про наявність верств населення, які віддавали великі суми грошей лихварям під проценти ( такі гроші дістали назву “істо” ), а також про наявність у Київській Русі двох різновидів кредиту: грошового та комерційного.

“Руська правда” – багатогранний твір, що поєднав у собі правові та юридичні ідеї з економічними, дав можливість нащадкам зрозуміти економічний і політичний стан Київської Русі.