П’єр Лепезан де Буагільбер

(1646 – 1714)

Окружний суддя Руана

Основні твори – “Трактат про природу, обробіток і корисність зерна”, “Роздуми про природу багатства, грошей і податків”, “Дослідження про рідкісність грошей”

Методологія

Предметом дослідження виступають проблеми зростання багатства і роль у цьому процесі держави.

Теорія вартості

1. Вартість визначає як витрачену працю на виробництво товару і називає її “істинною, справедливою ціною”.

2. Одиницею виміру вартості вважає робочий час.

3. Вартість встановлюється під впливом стихійних сил ринку. Тому необхідна рівновага в ринковій економіці. Порушення рівноваги „задушить” усе в державі.

4. Для нормального економічного розвитку країни потрібен вільний обмін між галузями виробництва і відшкодуванням витрат виробників. Ці проблеми можуть бути вирішені міжгалузевим поділом праці за умов вільної конкуренції.

Теорія грошей

На думку П. де Буагільбера, гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до „істинної вартості”. Він бачить в них джерело всіх незгод товаровиробників. Єдина корисна функція грошей – це полегшення обміну. Тому не має значення, який товар виконує функцію засобу обігу. Таким чином, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства

У суспільстві всі націлені на досягнення індивідуального багатства, тому потрібна сила, яка б регулювала взаємовідносини людей. Такою силою виступає природа, яка ототожнюється з Богом, а держава не повинна втручатися в даний процес. “Багатство є лише постійне спілкування людини з людиною… Всі підтримують … це багатство виключно в ім’я власних інтересів і створюють тим самим, хоча це те, про що вони менш за все піклуються, загальне благо… Потрібний нагляд, щоб примусити дотримуватися згоди і законів справедливості. Але тільки одній природі під силу віддавати подібний наказ і підтримувати мир, втручання всякого іншого авторитету лише все псує, з якими б благими намірами це не робилося”.

Різний рівень розвитку капіталізму В Англії та Франції спричинив певні відмінності у розвитку класичної політичної економії в цих країнах. Розбіжності поглядів В. Петті і П. де Буагільбера можна дослідити у багатьох напрямках:

1. Ставлення до меркантилізму: В. Петті довгий час пропагував ідеї меркантилізму, а П. де Буагільбер головною метою вважав викриття безпідставності цієї політики.

2. В. Петті розумів гроші як стимул економічного розвитку, П. де Буагільбер – як зло, хоч і необхідне для товарного обміну.

3. В. Петті досліджував мінову вартість товару, а П. де Буагільбер – споживну вартість.

4. В. Петті заохочував розвиток промислового виробництва, П. де Буагільбер захищав інтереси сільського господарства.

4.1.2. Школа фізіократів

Це об’єднання вчених, що вважають джерелом багатства сільсько-господарське виробництво і вивчають фактори зростання доходності у даній сфері (назва походить від грецьких “фізис” – природа, “кратос”- влада). Утворилася ця школа наприкінці 50-х років XVIII ст. у період мануфактурного капіталізму у Франції. Засновником фізіократії був Ф. Кене. Представники цього напряму опублікували багато праць, видавали журнал. Але проіснувала ця школа недовго – наприкінці 70-х років вона припинила своє існування. Однією з причин була неможливість здійснення реформ фізіократів за умов абсолютизму.