- •Передмова
- •Розділ I. Економічні вчення епохи доринкової економіки
- •Тема 1. Вступ до історії економічних вчень
- •1.1. Методологія історії економічних вчень
- •1.2. Функції, цілі та завдання історії економічних вчень
- •Зв’язок історії економічних вчень з іншими науками
- •Література
- •Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя
- •2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу і античного світу
- •2.1.1. Економічна думка Стародавнього Сходу
- •2.1.2. Економічні вчення античної Греції
- •Ксенофонт
- •Аристотель
- •2.1.3. Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів Марк Теренцій Варрон
- •Марк Порцій Катон
- •Луцій Юній Модерато Колумелла
- •2.2. Економічні погляди епохи середньовіччя
- •2.2.1. Виникнення та розвиток економічної думки в Київській Русі. “Руська правда”
- •2.2.2. Економічні погляди раннього середньовіччя Фома Аквінський
- •Ібн Хальдун
- •Нікола Орем
- •2.2.3. Соціальні утопії пізнього середньовіччя Томас Мор
- •Томмазо Кампанелла
- •2.2.4. Економічна думка епохи феодалізму в Україні
- •А. Алейников
- •Яків Павлович Козельський
- •Яків Павлович Козельський
- •Література
- •Тема 3.Економічна теорія меркантилізму
- •3.1. Меркантилізм як економічна політика європейських держав у XV – XVIII ст.
- •3.2. Економічна теорія меркантилізму.
- •Вільям Стаффорд
- •Гаспар Скаруффі
- •Бернардо Даванзатті
- •Томас Мен
- •Антоніо Серра
- •Антуан де Монкретьєн
- •Джеймс Стюарт
- •3.3. Меркантилізм в Росії та Україні Єрмолай Еразм
- •Афанасій Лаврентійович Ордін-Нащокін
- •Феофан Прокопович
- •Література
- •Розділ іі. Економічні вчення епохи нерегульованої ринкової економіки
- •Тема 4. Класична політична економія
- •4.1. Рання класична політична економія
- •4.1.1. Економічні погляди в. Петті і п.Буагільбера Вільям Петті
- •П’єр Лепезан де Буагільбер
- •4.1.2. Школа фізіократів
- •Франсуа Кене
- •Економічна таблиця ф. Кене
- •Анн Робер Жак Тюрго
- •4.2. Зріла класична політична економія
- •4.2.1. Економічна система а. Сміта Адам Сміт
- •Професор Единбурзького університету
- •4.2.2. Економічні погляди д. Рікардо Давид Рікардо
- •4.2.3. Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст.
- •Тихін Федорович Степанов
- •Іван Васильович Вернадський
- •Микола Християнович Бунге
- •4.3. Пізня класична політекономія
- •4.3.1. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії Жан Шарль Леонард де Сісмонді
- •П’єр Жозеф Прудон
- •4.3.2. Прагматизм пізньої класики Томас Роберт Мальтус
- •Жан Батист Сей
- •Теорія корисності
- •Джон Стюарт Мілль
- •4.3.3. Апологетизм класичної політекономії Нассау Вільям Сеніор
- •Федерік Бастіа
- •Генрі Чарльз Кері
- •Література
- •Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки
- •5.1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела
- •5.2. Економічні ідеї “Капіталу” Карл Генріх Маркс
- •5.3. Розвиток ідей марксизму наприкінці хіх – на початку хх ст. Микола Іванович Зібер
- •Георгій Валентинович Плеханов
- •Володимир Ілліч Ленін
- •Едуард Бернштейн
- •Карл Каутський
- •Рудольф Гільфердінг
- •Михайло Іванович Туган - Барановський
- •Микола Дмитрович Кондратьєв
- •5.4. Сучасний марксизм
- •5.4.1. Радикальна політекономія
- •5.4.2. Соціал-демократична теорія
- •Література
- •Тема 6. Неокласична економiчна теорiя
- •6.1. Історична обумовленість та загальна характеристика неокласицизму
- •6.2. Маржиналізм
- •Антуан Огюстен Курно
- •Герман Госсен
- •6.2.1. Австрійська школа і створення теорії граничної корисності
- •Карл Менгер
- •Ойген фон Бем - Баверк
- •6.2.2. Кембриджська школа та започаткування економічного аналізу
- •Альфред Маршалл
- •Артур Пігу
- •Ральф Джордж Хоутрі
- •6.2.3. Американська школа: теорія граничної продуктивності факторів виробництва
- •6.2.4. Шведська (стокгольмська) школа економічної теорії
- •Кнут Вікссель
- •Густав Кассель
- •6.3. Математична школа
- •Вільям Стенлі Джевонс
- •Френсiс Ісідро Еджворт
- •Леон Вальрас
- •Вiльфредо Парето
- •Євген Євгенович Луцький
- •6.4. Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм
- •6.4.1. Фрайбурзька школа Вальтер Ойкен
- •6.4.2. Школа монетаризму Мiлтон Фрiдмен
- •6.4.3. Школа економіки пропонування Артур Лаффер
- •6.4.4 Школа раціональних очікувань
- •Василь Васильович Леонтьєв
- •Література
- •Розділ ііі. Економічні вчення регульованої ринкової економіки
- •Тема 7. Кейнсіанство та його еволюція
- •7.1. Історичні умови виникнення кейнсіанства
- •7.2. Модель державного регулювання Дж. М. Кейнса Джон Мейнард Кейнс
- •Ціна попиту
- •7.3. Неокейнсіанство і “неокласичний синтез ”
- •7.4. Посткейнсіанські економічні концепції
- •Теорія фінансової нестабільності
- •Теорія ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції
- •Література
- •Тема 8. Соціально-інституціональний напрямок економічної думки
- •8.1. Історична школа Німеччини
- •8.1.1. Стара історична школа
- •8.1.2. Нова історична школа
- •Карл Бюхер
- •Густав Шмоллер
- •Луї Брентано
- •8.1.3. Соціальна школа Німеччини
- •8.2.1. Ранній інституціоналізм Торстейн Веблен
- •Джон Роджерс Коммонс
- •Уеслі Клер Мітчелл
- •8.2.2. Повоєнний інституціоналізм
- •Гарднер Мінз
- •Адольф Берлі
- •Джон Моріс Кларк
- •Саймон Кузнець
- •Франсуа Перру
- •8.2.3. Технологічний детермінізм
- •Уолт Ростоу
- •Джон Кеннет Гелбрейт
- •Л. Хейлбронер
- •Данііл Белл
- •Олівер Тоффлер
- •Література
- •Тема 1. Вступ до історії економічних вчень………………….…...……... 6
- •Тема 2. Економічна думка стародавнього світу..........................................9
- •Тема 3.Меркантилізм....................................................................................34
- •Тема 4. Класична політична економія…………………...………....…… .47
- •Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки…......………...… 87
- •Тема 6. Неокласична економічна теорія……....………………………...105
- •Тема 7. Кейнсіанство та його еволюція…..……………………....……. 133
- •Тема 8. Соціально-інституціональний напрямок економічної думки……………………………………………..…………..………...… 142
Жан Батист Сей
(1767 – 1832)
Професор Паризького університету
Основні твори – “Трактат політичної економії” (1803), “Повний курс політичної економії” (1828)
Методологія
Абсолютизував ідеї А. Сміта про економічний лібералізм, стихійний ринковий механізм господарювання. Підтримував положення про взаємодоповнення і взаємозамінюваність праці, капіталу та землі як основних факторів суспільного виробництва і створення вартості суспільного продукту.
Теорія корисності
Сей висунув положення про те, що під час виробництва створюється корисність, а корисність визначає цінність речей. Праця не є єдиним джерелом багатства. У створенні корисності беруть участь три самостійні фактори: праця, капітал, земля, з діяльністю яких пов’язане все виробництво. Так виникла теорія трьох факторів виробництва, що збереглася до нашого часу.
Теорія доходу
На думку Сея, прибуток не можна розглядати як відрахування з продукту праці робітника, він є результатом функціонування капіталу. У своїй триєдиній формулі економіст закріпив за кожним фактором частину сукупного продукту: за капіталом – прибуток, за працею – заробітну плату, за землею – ренту.
Закон Сея
Пропозиція і попит завжди дорівнюють одне одному, надмірне виробництво стає неможливим. Попит на продукцію створюється самим виробництвом. Пропозиція створює рівний до себе попит. Це і є закон Сея.
Наслідки:
більша кількість виробників у державі робить збут товарів більш легким, різноманітним і широким;
збут одних товарів позитивно впливає на збут інших;
для розвитку виробництва треба заохочувати потреби і “допомогти споживачам отримувати більші заробітки, що дозволило б їм більше купувати”.
Теорія підприємництва
Підприємець – це людина, яка наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести виробництво вибраним свідомо курсом, панувати у сфері розподілу. Він не відноситься не до капіталісту, не до землевласника чи робітника, які завжди пасивні. Це людина, навколо якої „обертаються” виробництво та розподіл, підкоряючись її силі волі.
Джон Стюарт Мілль
(1806 – 1873)
Англійський економіст
Основні твори – “Досвід з деяких невирішених питань політичної економії” (1844),“Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії” (1848)
Методологія
Його методологічні засади подібні до засад Д. Рікардо. Він вважав, що загальним практичним принципом повинно залишатися laissez faire і будь-який відступ від нього є злом.
Теорія вартості, ціни і грошей
Багатство складається з благ, що мають обмінну вартість як характеристичну властивість. Грошовим відображенням такої вартості товару є його ціна.
Вартість грошей вимірюється кількістю товарів, що можна за них купити. “За незмінних інших умов вартість грошей змінюється обернено пропорційно кількості грошей”.
Ціни встановлюються конкуренцією. За вільної конкуренції ринкова ціна відповідає рівновазі попиту і пропозиції і, навпаки, монополіст здатний встановити яку завгодно високу ціну, аби вона не перевищувала тієї, яку споживач згоден заплатити, але зробити це він може, тільки обмеживши пропозицію.
У довгий проміжок часу ціна товару не може бути меншою, ніж витрати на його виробництво. Тому стан сталої рівноваги між попитом та пропозицією “настає лише тоді, коли речі обмінюються одна на одну згідно з їхніми витратами на виробництво”.
Теорія капіталу та прибутку
Капіталом Мілль називає накопичений запас продуктів праці, що виникає в результаті заощаджень і існує шляхом його постійного відтворення. Виробнича діяльність обмежується розмірами капіталу.
Виникнення середньої норми прибутку стає пропорційним до капіталу, що використовується, а ціни – пропорційні витратам.
Прибуток виникає не внаслідок обміну, а внаслідок виробничої сили праці.
Теорія грошей, кредиту і торгових криз
Збільшення кількості грошей не веде до росту цін, якщо гроші осідають у вигляді заощаджень або коли збільшення їх кількості відповідає збільшенню обсягу угод (або сукупного доходу).
Попит на позики складається з попиту на інвестиції, попиту держави та попиту землевласників для непродуктивного споживання. Пропозиція позик складається із заощаджень, банківських білетів і банківських депозитів.
Інфляція збільшує норму відсотка, коли вона спричинена державними видатками і фінансується шляхом випуску паперових грошей, що не конвертуються в золото.
“Кредит не збільшує виробничі ресурси країни, але завдяки йому вони більш повно використовуються у виробничій діяльності”. Під час пожвавлення кредит розширюється, а відсоток зменшується; в період спаду відсоткова ставка зростає.
Економічний прогрес та соціальні перспективи
Економічний прогрес пов’язаний з НТП, зростанням безпеки особи і власності. Зростає виробництво і нагромадження, податки стають більш ліберальними, покращуються ділові здібності більшості людей, удосконалюється і розвивається кооперація. Все це призводить до зростання ефективності.
Мілль підтримує принцип “кожному згідно з працею” і підозріло ставиться до соціалістичних ідей. “Ідеалом було б забезпечення для всіх людей повної незалежності і свободи діяльності без будь-яких обмежень, окрім заборони на заподіяння шкоди іншим людям”.
