4.2.3. Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст.

Історичні умови

Загострення у першій чверті XIX ст. тривалої кризи як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи.

Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації.

Починається промисловий переворот, проте зберігається відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав.

Початок формування класу буржуазії.

Розвиток капіталістичних відносин вимагає від економічної теорії обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів “вільної конкуренції та невтручання держави в економіку”.

Економічна наука у ХІХ ст. була представлена поглядами професури Київського, Харківського, Новоросійського (Одеського) університетів, а також Київського політехнічного і комерційного інститутів.

Тихін Федорович Степанов

(1795 – 1847)

Професор Харківського університету, один з перших

авторів курсу політичної економії російською мовою

Основні твори – “Про теорію та практику політичної економії”, “Про джерела багатства у політичній економії”, “Про виробничий клас у політичній економії”, “Про виробництво та споживання взагалі”

1. Виступав проти ідеї меркантилізму, підтримував вчення А. Сміта і Д. Рікардо.

2. Характеризуючи предмет політекономії, підкреслював, що слід відрізняти цю науку від політики: політична економія показує, яким чином багатство в суспільстві накопичується, споживається та розподіляється.

3. Вважав, що багатство складається з природи, праці та капіталу. Показав, що капіталісти отримують надлишок продукції у вигляді додаткової вартості.

4. Підкреслював, що всі класи мають рівне право на існування. Багатство необхідно розподіляти пропорційно отриманому прибутку за допомогою встановлення диференційованого розміру податків.

5. Вважав, що прибуток – це частина вартості, яка створена працею. Рівень заробітної плати залежить від професійної підготовленості робітників та традицій, прийнятих у країні.

6. Показав мету капіталістичного виробництва – прагнення до збагачення.

Іван Васильович Вернадський

(1821 – 1884)

Професор політекономії і статистики Київського і Московського університетів. З 1868 р. керуючий конторою держбанку в Харкові.

Основні твори – “Предмет політичної економії”, “Про зовнішню торгівлю”, “Нариси історії політичної економії”, “Нарис історії потреб”

І.В. Вернадський одним з перших пропагував ідеї класичної політекономії. Капіталізм вважав прогресивним явищем, стадією високого розвитку виробничих сил, яка настає в результаті збільшення продуктивності праці, визначав, що з капіталізмом вступають у дію об’єктивні економічні закони, вивченням яких і повинна займатися політекономія. Оскільки Україна значно відставала в економічному розвитку від країн Західної Європи, то Вернадський наполягав на тому, що для прискорення прогресу необхідне свідоме втручання держави в економічне життя. Але таке втручання не повинне суперечити дії економічних законів.

У поглядах на вартість Вернадський стояв на позиціях класичної політекономії і вважав її природною властивістю речей, пов’язаною з працею, але не відрізняв продукт і товар. Капітал розглядав як засіб виробництва, накопичену вартість, що привласнює частину створеної працею вартості.

У колі досліджень Вернадського були і теорія криз, причину яких він вбачав у заміні ручної праці машинною, і проблеми рентних відносин, цін, грошового обігу, централізації і концентрації капіталу.