4.2.2. Економічні погляди д. Рікардо Давид Рікардо

(1772 – 1823)

Біржовик, одна з найбільших фігур

лондонського фінансового світу,

з 1819 року – член британського парламенту.

Основний твір – “Начала політичної економії та оподаткування” (1817)

Методологія

Предметом політичної економії вважає “закони, які управляють розподілом”.

Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методології А. Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, істотних характеристик економічних явищ.

Започатковує застосування методу сходження від абстрактного до конкретного.

Теорія вартості

1. Визначає вартість як витрати праці за гірших умов виробництва.

2. Виводить закон, згідно з яким вартість прямо пропорційна витратам робочого часу і обернено пропорційна продуктивності праці.

3. Наголошує на включенні у вартість товару перенесеної вартості.

4. Розрізняє природну і ринкову ціни. Під природною Д. Рікардо розуміє цінність, під ринковою – ціну. Ринкові ціни зазнають випадкових і тимчасових коливань. Короткостроковий вплив на відхилення ринкових цін від природних справляють попит та пропозиція. Але за умов вільної конкуренції та переливання капіталів ринкові ціни не можуть надовго відхилятися від природних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється зміною витрат виробництва.

Гроші

Підтримує кількісну теорію грошей. На думку Д. Рікардо, в обігу може бути будь-яка кількість не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоятиме сукупна маса товарів. Співвідношення цих величин і визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей.

Доходи

Розвиває в основному езотеричні погляди на доходи і визначає такі їх види:

Заробітна плата – вартість засобів існування робітника і його сім’ї. Вона поділяється на природну та ринкову. „Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їхньої кількості”. Ринкова (реальна) ціна праці – ціна, яка фактично сплачується робітникам. Вона залежить від попиту і пропозиції, тобто від кількості народонаселення. Під впливом руху народонаселення ринкова заробітна плата має зближуватися з природною. Д. Рікардо виступає проти втручання держави у функціонування ринку праці, наполягає на необхідності припинення дія законів, захищаючих бідне населення.

Прибуток – надлишок вартості над заробітною платою. Таким чином на прибуток впливає рівень заробітної плати робітників та продуктивність праці.

Рента – надлишок вартості над заробітною платою і прибутком.

Оскільки земля як економічний ресурс носить обмежений характер, то доводиться обробляти також і середні та гірші ділянки землі. Вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на гірших ділянках. Оскільки витрати виробництва на середніх і кращих землях нижчі ніж на гірших, то фермери, що використовують кращі та середні ділянки, отримують різницю у вигляді ренти. Гірші ділянки землі ренти не приносять. Постає питання, що ж примушує підприємців обробляти такі ділянки? Відповідь Рікардо знаходить у господарському досвіді Англії, де внаслідок прийнятих парламентом “хлібних законів” постійно утримуються високі ціни на хліб. У результаті такого втручання держави утворюється різниця між ринковою ціною на хліб та витратами на його виробництво (цей надлишок Рікардо називає також рентою), що заохочує фермерів вести землеробство на гірших ділянках. “Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а тому платиться рента, що дорогий хліб”.

Теорія капіталу

Визначає капітал як запаси, що призначені для подальшого виробництва.

Поділяє капітал на основний та обіговий, використовуючи як критерій поділу час обігу.

Теорія відтворення

Виробництво, породжуючи доходи, автоматично створює платоспроможний попит, який забезпечує повну реалізацію товарів і послуг. „Продукти завжди купуються за продукти і послуги, гроші служать лише мірою, за допомогою якої здійснюється цей обмін. Будь-який окремий товар може бути виробленим у надлишку, і ринок буде до такого рівня переповнений, що не буде навіть відшкодовано капітал, витрачений на цей товар. Але це не може статися одночасно з усіма товарами”.

Теорія відносних переваг у зовнішній торгівлі

Теорію абсолютних переваг А. Сміта вважає одиничним випадком. Доводить, що торгівля між двома країнами вигідна і тоді, коли одна з них виробляє товари при більш високих витратах, ніж інша. Вигідність торгівлі можлива за умови, коли різниця між відносними витратами у першій країні більша, ніж у другій.