6.4. Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм

У 30-i рр. ХХ ст. в економічній науці на основі ідей неокласики, молодої iсторичної школи i лiберальних ідей класичної полiтекономiї народжується неолiбералiзм. В основi неолiберальних концепцiй лежать такі принципи :

1. Предметом дослiдження здебiльшого виступають не кiлькiснi, а якiснi, iнституцiональнi проблеми.

2. Застосовується макроекономічний підхід до аналізу економiчної дiйсностi.

3. Проголошується ідея iндивiдуальної свободи на основi приватної власностi i активний вплив державного регулювання на iнституцiональнi основи прибутку i конкуренцiї.

6.4.1. Фрайбурзька школа Вальтер Ойкен

(1891 – 1950)

Нiмецький економiст, викладач Фрайбурзького унiверситету

Основні твори: “Основи національної економіки” (1947), “Основні принципи економічної політики” (1959)

1. Вважає, що економiчна система повинна мати “господарський порядок”, пiд яким розумiє:

а) свободу конкуренцiї, яка забезпечує ефективнiсть ринкової системи;

б) вiльнi цiни як регулюючий iнструмент в умовах конкуренцiї – сигнал рiвня обмеженостi ресурсiв i важіль їхнього перерозподiлу мiж галузями виробництва;

в) “державнi проблеми” – стабiльнicть грошей, вiльний доступ до ринкiв, гарантiя приватної власностi, сталiсть i послiдовнicть економiчної полiтики.

2. Серед усiх господарських систем видiляє два чисті типи:

а) “централiзовано-кероване господарство”:

• індивiдуальне (рабовласницька латифундія, феодальний маєток);

• централiзовано-адмiнiстративне (плановий соцiалiзм, командна економiка нацизму);

б) “господарство обмiну” (ринкове).

У реальному життi iдеальнi типи економiчних систем не iснують. Той або iнший порядок у конкретнiй країнi i в конкретний час являє собою певне поєднання чистих типiв господарства. Найбiльш привабливим з економiчної точки зору є ринковий тип, i тому держава повинна створювати умови для його функцiонування.

Iдеї неолiбералiзму щодо створення соцiального ринкового господарства були втiленi на практицi нiмецьким вченим i державним дiячем Людвiгом Ерхардом (1897 – 1977). На думку цього економіста, сучасний лібералізм не може не допускати помітної ролі держави в економічних процесах. По-перше, необхідне обмеження діяльності монополій. По-друге, “бездержавна” ринкова економіка породжує надмірний розрив у доходах, непевність становища деяких соціальних груп, що веде до політичної та соціальної нестабільності. Тому держава повинна запроваджувати частковий перерозподіл доходів на користь малозабезпечених та фінансувати ряд соціальних програм. У виняткових умовах держава може регулювати ціни на важливі товари та послуги. Цю концепцію Ерхард практично використував для повоєнної відбудови Німеччини.

6.4.2. Школа монетаризму Мiлтон Фрiдмен

(народився у 1912 р.)

Професор Чиказького університету, лауреат Нобелiвської премiї 1976 р.

Основні твори – “Кількісна теорія грошей” (1956), “Капіталізм та свобода” (1962)

Монетарна концепцiя державного регулювання

1. М. Фрiдмен у спiвавторствi з А. Шварц проаналiзував 20 економiчних циклiв у розвитку США i помiтив, що змiни в грошовiй масi на декiлька мiсяцiв передують змiнам ВНП на всiх стадiях економiчного циклу. Отже, головною i вирiшальною причиною всiх змiн в економiцi є грошi.

2. Виходячи з того, що грошi формують рiвень цiн в економiцi, а значить i номiнальний ВНП, довiв, що у рiвняннi кiлькiсної теорiї грошей (M * V = P * Y) швидкiсть обiгу грошей (V) cтабiльна i залежить вiд звичок людей у використаннi грошових активiв i структури грошового ринку. Таким чином, при зростаннi грошової маси в економiцi повиннi зростати сукупнi витрати (P*Y). Далi було доведено, що Y також стабiльний, оскільки ВНП залежить від виробничих можливостей і зайнятості з урахуванням природного рівня безробіття.

3. Уведення категорії природний рівень безробіття, під яким розуміється відсутність циклічного безробіття, задає стабільність параметрам зайнятості. Отже, збільшення грошової маси (М), не впливаючи на ВНП, збільшує лише загальний рівень цін в економіці. Таким чином, держава повинна вести контроль за збільшенням грошової маси і утримувати її на рівні 3 – 5% на рік незалежно від кон’юнктури. Це твердження одержало назву “основного монетарного правила”.

Теорія монополії

1. Монетаристи виділяють три різновиди монополій:

• монополія у промисловості (масштаби діяльності таких монополій незначні, тому що у промисловості зосереджена приблизно чверть виробництва та робочої сили);

• монополія у профспілках;

• урядова і підтримувана урядом монополія.

2. Існує три фактори, що ведуть до створення монополій. Перший з них об`єднує технічні причини (наприклад, у місті логічно мати тільки одну систему водопостачання). Другим джерелом виникнення монополій монетаристи називають пряму та непряму підтримку уряду. Прикладами такої підтримки є тарифи і податкове законодавство. Як третє джерело формування монополій розглядається приватна домовленість, на основі якої складаються картелі.

3. Уряд повинен боротися з монополіями. Для цього необхідна глибока реформа антимонопольного та податкового законодавства.

Теорія інфляції

Інфляція – явище грошового порядку, і боротьба з нею можлива лише у сфері грошового обігу. Передусім необхідно зменшити кількість грошей в обігу. При цьому конкретні дії можуть бути різноманітними: зменшення кількості цінних паперів, дерегулювання платіжного балансу, зниження державних видатків. По мірі того як економічні суб`єкти пристосуються до нових умов, у дію самостійно вступлять сили, спрямовані на зниження темпів інфляції (сили ринку будуть сприяти вирівнюванню грошової маси щодо кількості товарів). Все це повинно призвести до скорочення обсягів виробництва та зменшення темпів зростання цін.