П’єр Жозеф Прудон

(1809 – 1865)

Французький публіцист, економіст і соціолог, засновник анархізму.

Основний твір – “Система економічних суперечностей, або Філософія жебрацтва” (1846)

Методологія

Вводить до економічного аналізу елементи методу діалектики, заснованої на теорії суперечностей Гегеля. На основі даного методу викладає систему економічних категорій, виділяючи в кожній з них “погану” і “хорошу” сторони, які суперечать одна одній. Завданням політичної економії вважає розробку заходів, що усувають все “погане” і залишають “хороше”, і, тим самим, задають економічній системі діалектичний рух.

Теорія вартості

Вважає, що вартість складається з двох частин:

• мінової – пов’язаної з потребами людини, що породжують рідкість і обмін;

• споживчої – пов’язаної з достатком.

Між даними частинами існує суперечність, яку розв’язує “конституйована вартість” (синтетична пропорція) – синтез мінової і споживчої вартості, що виражається в годинах робочого часу. Для подолання труднощів товарного виробництва (затоварювання) потрібно кожний товар наділити конституйованою вартістю, гарантувати його реалізацію. Таким чином П. Прудон намагається усунути суперечності між товаром і грошима, надавши самому товару властивостей, притаманним грошам.

Теорія доходів

Виділяє процент як одну з форм експлуататорського доходу. Під рентою розуміє доход, який привласнюється землевласником і який виходить з різної родючості землі.

Теорія соціального устрою суспільства

В основі суспільних відносин лежить вартість, яка не може сама по собі відтворюватись і існує лише завдяки насильству та обману. “Власність – це крадіжка”. Тому власність у суспільстві повинна бути знищеною, і основою останнього має стати індивідуальне володіння, засноване на особистій праці, з якого власність не може виникнути. “Індивідуальне володіння є необхідною умовою соціального життя, в той час коли власність вбиває життя”. Для формування системи індивідуального володіння необхідно:

1. Створити “прогресивну асоціацію” і розформувати значну власність.

2. Встановити безгрошовий обіг шляхом створення “народного банку”, який буде видавати виробникам “робочі посвідчення”.

3. Знищити процент як форму доходу завдяки введенню безплатного кредиту.

4.3.2. Прагматизм пізньої класики Томас Роберт Мальтус

(1766 – 1834)

Священик, професор сучасної історії і політекономії коледжу Ост-Індської компанії.

Основні твори – “Дослід про закон народонаселення” (1798), “Започаткування політичної економії” (1820)

Методологія

Проводячи дослідження, зводить економічні закономірності до природної основи. Першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами удосконалення самої людини.

Теорія народонаселення

За статистичними даними встановив, що населення збільшується вдвічі приблизно кожні 25 років. Робить припущення, що при умовах необмеженості ресурсів для забезпечення умов життя населення його чисельність могла б збільшуватись в геометричній прогресії. Порівнює таку можливу тенденцію розвитку народонаселення з наявними ресурсами і робить висновки:

• площа землі, придатної для сільського господарства, обмежена;

• різні ділянки мають неоднакову родючість, і по мірі розширення посівних площ в обіг залучаються все гірші землі;

• урожайність сільськогосподарських культур залежить не лише від праці, але і від природної родючості землі, тому збільшення витрат праці для обробки деякої ділянки землі не призведе до збільшення урожайності в тій же пропорції.

Отже, кількість продуктів, які людина може отримати від землі, збільшується лише в арифметичній прогресії. Звідси – людство стоїть на порозі вимирання, проте існують шляхи виходу з такої ситуації. Ці шляхи він об’єднує у дві групи:

1. Природні: війни, епідемії, жебрацтво як божа кара за гріховність.

2. Суспільні: статеве утримання, пізні шлюби і відмова від шлюбу, удівство.

Т. Мальтус у своїх працях намагається показати, як процес відтворення населення впливає на економічні процеси в суспільстві. На його думку, суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.

Теорія вартості і доходів

Вартість розглядає як суму витрат виробництва і прибутку на авансований капітал.

Прибуток є надлишком над працею, витраченою на виробництво товару.

Т. Мальтус виділяє номінальну (грошову) та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума отриманих робітником грошей, а реальна – сукупність необхідних засобів існування робітника, яку він може придбати на свою номінальну заробітну плату.

Земельна рента. Основою виробництва продуктів споживання для населення, яке збільшується, є наявність земельних ресурсів, родючість землі та продуктивність праці у сільському господарстві. Оскільки кількість земельних ділянок з достатнім рівнем родючості ґрунту є лімітованою, то через збільшення кількості народонаселення у господарський оборот вимушено включають землі з низьким рівнем віддачі. Різниця у прибутках, коли за неоднакової родючості земель вкладено однакові капітали, але отримано неоднакову кількість продукту, є основою ренти на користь власника більш родючої землі.

Теорія відтворення

Сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат факторів виробництва. Доки інвестиції покривають різницю між доходами і витратами, реалізація продукту повна. Якщо збереження не інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін, прибутків і, як наслідок, – тимчасовою зупинкою виробництва. Остання буде мати місце доти, доки у виробників не з’явиться стимул у вигляді зростання прибутку. Це можливо лише за рахунок зростання “ефективного попиту”, під яким Т. Мальтус розуміє такий рівень попиту, який викликає довготривале пропонування з достатнім прибутком.

Стверджує, що реальний попит у суспільстві формують робітники, підприємці та невиробничий клас, а його відставання від ефективного пов’язує з тим, що:

• у робітників заробітна плата завжди менша від маси випущеного продукту;

• підприємці повинні накопичувати частину доходу для подальшого інвестування.

Отже, потрібно нарощувати витрати невиробничого класу (землевласники, церковні служителі, чиновники), які створять необхідну величину “ефективного попиту”.