Феофан Прокопович

(1681 – 1736)

Історик, письменник, політик, ректор

Київської академії

1. Підтримував господарський та торговельний баланс. Досягнення такого балансу можливо лише розвитком промисловості, торгівлі, удосконаленням державного управління.

2. Підтримував реформи Петра І, вважав їх необхідними для поліпшення господарювання.

Література

1. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли. – М.: RISC,1993. – С. 9 – 13.

2. Всемирная история экономической мысли / Под ред. И. П. Фоминского – М.: Мысль, 1987. – Т.1.– С. 95–100; 111–148.

3. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 41 – 54.

4. История экономических учений. – Ч.1: Учебное пособие / Под ред. В. А. Жамина, Е. Г. Василевского – М.: Издательство МГУ, 1989. – С.14 – 31.

5. Несторенко О.П. Історія економічних вчень: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 18 – 22.

6. Шумпетер Й. История экономического анализа // В кн.: Истоки (Вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли) – Вып.1 / Под ред. В. А.Жамина – М.: Экономика, 1989. — С. 284 – 306.

7. Юхименко П.І., ЛеоненкоП.М. Історія економічних вчень:навч.посібник. – К.,2002. – С.9 – 14.

8. Ядгаров Я.С. История экономических учений. – М.:Инфра-М, 2003. – С. 26 – 31.

Розділ іі. Економічні вчення епохи нерегульованої ринкової економіки

Тема 4. Класична політична економія

Питання для вивчення

• Економічні погляди В. Петті і П.Буагільбера

• Школа фізіократів

• Економічна система А. Сміта

• Економічні погляди Д. Рікардо

• Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст.

• Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії

• Прагматизм пізньої класики

• Апологетизм класичної політекономії

4.1. Рання класична політична економія

Історичні умови

Становлення і розвиток промислового виробництва на базі мануфактури, яка приносить доходи, що значно перевищують прибутки від експлуатації родовищ золота і срібла та ведення зовнішньої торгівлі.

Виробництво набуває товарного характеру, який докорінно змінює взаємовідносини між сферами виробництва і торгівлі – вони будуються на еквівалентній основі.

Розвиток товарно-грошових відносин, які розповсюджуються на всі сфери економічної діяльності, дає можливість вести статистичні спостереження.

Розвиток науки, зокрема філософії, історії, статистики значно полегшує дослідження в галузі економіки.

Особливості економічних поглядів

1. Предметом дослідження виступають закономірності зростання доходності у сфері виробництва.

2. Метод дослідження являє собою поєднання емпіризму з началами теоретичного аналізу (абстракція, кількісний аналіз у В. Петті, дедукція у Ф. Кене).

4.1.1. Економічні погляди в. Петті і п.Буагільбера Вільям Петті

(1623 – 1687)

Професор медицини, засновник одного з найбагатших родів англійських лендлордів.

Основні твори – “Трактат про податки і збори”(1662),“Слово мудрим”(1664), “Політична арифметика”(1676)

Методологія

Здійснює перехід від спостереження і опису форми прояву економічного процесу до аналізу його сутності, тим самим застосовує абстрактний метод дослідження.

Використовує кількісний аналіз економічних явищ.

Предметом дослідження політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва. “Купці не постачають ніякого продукту, а виконують лише роль вен і артерій, що розподіляють кров та поживні соки державного тіла, а саме продукцію сільського господарства і промисловості”.

Теорія вартості

1. Вартість мають гроші. Та кількість грошей, яку можна отримати за продукт, визначає його вартість, причому визначає не прямо через затрати праці, а опосередковано, через витрати на виробництво грошей – золота і срібла. „Якщо хтось може видобути... і доставити в Лондон одну унцію срібла, за той самий час, за який він здатний виробити один бушель хліба, то перша становитиме природну ціну другого”. Ця природна ціна і є вартість.

2. Одиницею виміру вартості вважає денну пайку продуктів робітника, оскільки саме вона є природним мірилом рівності між факторами утворення вартості – працею та землею.

Доходи

Визнає наявність двох основних видів доходів – заробітної плати та ренти.

1. Заробітна плата – природна ціна праці. Розмір заробітної плати повинен тяжіти до обсягу необхідних для життя людини засобів існування. Низька заробітна плата гарантує одержання прибутку капіталістами, здійснення нагромадження капіталу.

2. Рента (додатковий продукт) – надлишок над заробітною платою виробника і відшкодуванням витрат капіталу. Джерело ренти – різне місцезнаходження ділянок землі відносно ринків збуту, а також різна родючість землі та продуктивність застосованої на ній праці. Виходячи з цього, розглядає лише диференційну ренту.

Ціна землі

Ціна землі повинна дорівнювати певній сумі річних рент, оскільки землю купують заради одержання доходу. Вирішуючи питання про кількість річних рент, Петті звертається до смертних таблиць Граунта і розраховує середню тривалість життя трьох поколінь, яка становить 21 рік. Звідси:

Ціна землі = 21 х величину річної ренти.

Теорія процента

Процент, на думку В.Петті. – це „грошова рента”, яка є похідною від диференційної ренти. Він трактує процент як страхову премію і плату за утримання. Виступає проти необхідності законодавчого регулювання процента. В, Петті розвиває ідею обернено пропорційної залежності між величиною грошової маси і процентною ставкою.