4.2.1. Економічна система а. Сміта Адам Сміт

(1723 – 1790)

Професор Единбурзького університету

Основний твір – “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776)

Методологія

Використовує подвійну методологію: виділяє закономірні, корінні та визначальні процеси в економіці, не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод) і одночасно використовує каталогізацію та зведення явищ до систематизованого вигляду, в якому вони проявляються в реальній дійсності (екзотеричний метод). Така подвійна методологія призводить до існування у А. Сміта двох підходів при визначенні економічних процесів – з точки зору їх сутності та форми прояву сутності.

Теорія вартості

1. Визначає вартість як такі витрати праці на виробництво товару, що в середньому необхідні для даного стану виробництва. Вважає, що складна і кваліфікована праця створює за одиницю часу більшу вартість, ніж проста і некваліфікована.

2. Розрізняє природну ціну товару, під якою розуміє грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї.

3. Визначає вартість як суму доходів: “… заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, рівно як і всякої мінової вартості”.

Доходи

Розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент як вторинний доход.

Заробітна плата – вартість засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. Заробітна плата – ціна праці робітника. Рівень заробітної плати залежить від попиту та пропозиції на ринку праці. Його зниження загрожує робітникам вимиранням, а значне підвищення веде до зростання народжуваності, збільшення пропозиції робочої сили, конкуренції на ринку праці. Попит на труд грає визначну роль: капіталісти мають змогу змовитися і утримувати величину заробітної плати на невисокому рівні. На думку А. Сміта, зарплата робітників повинна бути високою, тому що вона впливає на рівень продуктивності праці.

Прибуток – різниця між доданою вартістю та заробітною платою. Прибуток – природна винагорода підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати. Він визначається величиною капіталу, що використовується у виробництві.

Процент – частина прибутку промисловця. Процент – природна винагорода грошового капіталу. Його величина визначаються нормою прибутку, яка з розвитком промисловості і торгівлі має тенденцію до зниження.

Зниження норми прибутку і процента – це прояв економічного здоров‘я нації, котре забезпечується природним порядком. Але на такий порядок може негативно вплинути монополія. Тому А. Сміт виступав проти існування будь-яких монополій та привілеїв.

Рента – нетрудовий доход, надлишок вартості над заробітною платою робітників і прибутком фермера. Рента – природна винагорода послуг землі. „Рента входить до складу ціни продукту інакше, ніж заробітна плата і прибуток. Висока або низька зарплата і прибуток на капітал є причиною високою або низької ціни; більший чи менший розмір ренти є результатом останньої”.

Теорія капіталу

Визначає капітал як:

• вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці;

• запаси, що призначені для подальшого виробництва.

Вводить до наукового обігу терміни “основний” та “обіговий” капітал, даючи їм таке визначення:

основний капітал – частина капіталу, що приносить прибуток “без переходу від одного власника до іншого або без подальшого обігу” і включає в себе:

• машини та інші засоби виробництва;

• будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;

• заходи для покращення землі;

• трудові навички та здібності;

обіговий капітал – та частина капіталу, яка “постійно йде від власника в одній формі і повертається до нього в іншій” і включає в себе:

• гроші;

• запаси продовольчих товарів;

• сировину, матеріали, напівфабрикати;

• готові, але ще не реалізовані товари.

Учення про продуктивну та непродуктивну працю

А. Сміт визначає продуктивну та непродуктивну працю залежно від того, що виготовляється з її допомогою. Він має два підходи до визначення цих категорій:

1. Ціннісний підхід. Продуктивна праця є та, що створює цінність. Наприклад, праця мануфактурного працівника додає цінності матеріалам, які він виробляє. Навпаки, праця слуги не додає цінності ні до чого. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивну – дохід.

2. Матеріальний підхід. Продуктивна праця – праця робітника, яка закріплюється і реалізується в товарі, що йде на продаж. Непродуктивна праця – праця робітника у сфері нематеріального виробництва. До цієї сфери А. Сміт відносить діяльність держави, її чиновників, церкву, армію, флот тощо.

Збільшення кількості продуктивної праці економіст зв‘язав з зростанням національного багатства країни.

Теорія відтворення („догма Сміта”)

Річний продукт країни, що створюється протягом одного року, називає валовим доходом. Якщо з цього продукту відрахувати споживчий запас (чистий продукт), то залишиться величина авансованого на виробництво капіталу. Оскільки річний продукт країни складається з доходів (заробітна плата, прибуток, рента), то і чистий продукт та авансований капітал також формуються з цих же доходів. Економіста звинуватили в тім , що він виключає перенесену вартість (матеріальні витрати) із вартості сукупного продукту. Перенесена вартість – це чиїсь доходи, отримані на попередніх стаціях виробництва. Такий підхід дуже спрощує аналіз теорії вартості, тому що з процесу відтворення у А.Сміта вилучено основний капітал, і ця його помилка одержала в теорії назву “догма Сміта”.

Теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі

“Якщо якась чужа країна може постачати нам будь-який товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, набагато краще купувати цей товар у неї за деяку частину власної промислової праці, витраченої в тій галузі, в якій ми маємо деякі переваги”.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства

Кожна людина намагається перш за все реалізувати свій егоїстичний інтерес – прагнення до покращання свого матеріального становища, і в процесі своєї діяльності вона не думає про суспільну корисність. Але так чи інакше людина “невидимою рукою” спрямовується до мети, яка не входила до її намірів – створює користь для всього суспільства. Під “невидимою рукою” А. Сміт розуміє стихійну дію економічних законів, які ми сьогодні називаємо законами попиту, пропозиції та конкуренції. Умови, за яких найбільш ефективно діє принцип “невидимої руки”, А. Сміт називає “природним порядком” (повна економічна свобода), а державі відводить роль забезпечення безпеки та правопорядку. “Для того, щоб підняти державу з найнижчого ступеня варварства до найвищого ступеня добробуту, потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні – все інше зробить природний рух речей”.