3.3. Меркантилізм в Росії та Україні Єрмолай Еразм

(? – сер. XVI ст.)

Священик та політичний діяч

Основний твір – “Благо хотящем царем правительница и земле-делие” або “Правительница” (поч. 50-х рр. XVI ст.).

Намагаючись полегшити становище селян, Еразм вважав за необхідне звільнити їх від грошових податків землевласникові і від виконання ямської повинності, яку пропонував перекласти на населення міст. Повинності землевласникам селяни зобов’язані виконувати лише у вигляді оброку в розмірі п’ятої частини від виробленого ними продукту.

Забезпеченість землею і селянами Еразм ставив у залежність від службових якостей і виконання службового обов’язку. Нетрудове багатство панів відкидалося ним як несправедливе.

Еразм аналізував процеси розвитку торгівлі, пропонував надати населенню право безмитної торгівлі.

Афанасій Лаврентійович Ордін-Нащокін

(1605 -- 1680)

Основний твір – “Новоторговий устав 1667 року”

Основне завдання, яке стоїть перед російською державою – це досягнення позитивного зовнішнього балансу. Для цього необхідно:

1. Захищати інтереси купецтва.

2. Привабити в країну і утримати в ній дорогоцінні метали.

3. Сприяти вітчизняній торгівлі. В Росії торгівля не була дуже розвиненою. Причина цього у недостатньої кількості капіталу та у засиллі іноземних купців.

4. Розвивати вітчизняну промисловість, продукція якої задовольняла потреби внутрішнього ринку.

Іван Тихонович Посошков

( 1652-1726)

Російський економіст

Основний твір – “Про вбогість та багатство“ (1724)

1. Багатство суспільства втілюється не тільки в дорогоцінних металах, а й у матеріальних благах. Посошков розрізняє багатство матеріальне і нематеріальне. Під матеріальним багатством він розуміє багатство держави і багатство народу, під нематеріальним – “істинну правду”, тобто законність, правові умови, хороше управління країною.

2. Основним завданням економічної політики держави Посошков вважав “всенародне збагачення”. Для знищення злиденності необхідно змусити всіх людей працювати, рішуче боротися з непродуктивними витратами, дотримуватися в усьому суворої економії. „В коем царстве люди богаты, то и царство то богато, а в коем царстве будут люди убоги, то и царству тому не можно слыть богатому”.

3. Економіст виступав за розвиток промисловості. Для цього він рекомендував будувати заводи за державний кошт і передавати їх у приватні руки.

4. “Торг – дело великое! Купечеством всякое царство богатитца, а без купечества никакое и малое государство быть не может”.

5. Посошков відстоював номіналістичну теорію грошей, але не розумів функції грошей як міри вартості та зв’язку грошей з товаром.

6. Пропонував визначити законом розмір кріпацьких повинностей згідно з кількістю землі, значно зменшити розмір податків, встановити обов’язкове навчання селянських дітей грамоті.

Практичне відображення ідей російського меркантилізму можна знайти у відомих економічних реформах Петра І. Заохочування державою деяких видів виробництва та промислів супроводилося обмеженням за допомогою системи мита та штрафів випуску „непотрібних” товарів. Петро І широко використовував політику протекціонізму, яка була направлена на боротьбу за самостійний розвиток Росії.

Меркантилістські мотиви простежуються і в роботах хорвата Крижанича (1616 – 1683), написаних ним під час тривалого перебування в Росії. У своєму трактаті “Думи політичні” автор висунув вимогу створення російському купецтву сприятливих умов у внутрішній і зовнішній торгівлі. Він вважав необхідним розвиток промисловості і торгівлі.

Певні риси меркантилізму були властиві й українській економічній думці. Ще в XVII ст. економічна політика Б. Хмельницького мала деякі елементи меркантилізму: держава активно втручалася господарське життя, обмежувала вивезення коштовностей, заохочувала експорт товарів, було установлено мито, яке захищало вітчизняного виробника, а також були введені пільги для купців, які займалися внутрішньою торгівлею. Українські торговці заключали довгострокові угоди з іноземними купцями, що сприяло піднесенню економічного життя країни, розвитку товарно-грошових відносин, процесу первісного нагромадження капіталу.