2.1.2. Економічні вчення античної Греції

Економічна думка стародавнього Сходу не мала великого впливу на розвиток подальших економічних поглядів. Вважають, що найпершими мислителями, які започаткували наукове дослідження економіки, були Ксенофонт, Платон та Аристотель.

Ксенофонт

(430 – 355 рр. до н. е.)

Афінський аристократ і

політичний діяч, землевласник

Основні твори – “Домострой”, “Кіропедія”

1. Об’єднує коло питань, які стосуються проблем раціонального господарювання, в особливу галузь знань – “ойкономію” (від грецького “ойкос” – господарство, “номос” – закон) і вважає, що остання має зосередитись на вивченні законів ведення домашнього господарства.

2. Ступінь поділу праці обумовлений, як правило, розмірами ринку збуту. Природне походження має поділ праці на розумову і фізичну, а людей – на вільних і рабів.

3. Ставить питання про дві властивості товару: “Цінність – все те, від чого можна отримати користь”. Якщо людина не вміє користуватись річчю, ця річ не є для неї цінністю. Але коли дану річ продати, то можна здобути користь і, тим самим, надати речі цінність.

4. Розглядає сутність грошей та їх функції. Вважає, що гроші – особливий товар, специфічність якого полягає в ненасиченості. Виділяє дві функції грошей – давати користь і створювати скарби.

Платон

(427 – 347 рр. до н. е.)

Аристократ, засновник філософської школи – афінської Академії, в якій викладав протягом останніх двадцяти років свого життя

Основні твори – “Держава”, “Закони”

1. Створив модель “ідеального” державного устрою, заклавши в її основу принцип природного поділу праці. Людині від народження притаманний лише один певний талант: “Одні народжені для управління, другі – для надання допомоги, треті – для землеробства і ремісництва”. Необхідно створити таку державу, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував частку в суспільному продукті згідно з природними здібностями. В ідеальній державі повинно існувати 3 стани:

• філософи (управляють державою);

• воїни (охороняють державу);

• землероби, ремісники, торговці (виробляють і обмінюють продукцію).

Перший та другий стани не мають ніякої власності і звільнені від продуктивної праці, споживають суспільний продукт на принципах рівності. Третій стан має приватну власність і забезпечує на її основі перші два.

Раби не включалися в жодну з цих верств. Вони прирівнювалися до реманенту, розглядалися як засоби праці, що розмовляють.

2. Поділ праці Платон вважав природним явищем, поділ на вільних і рабів він пояснював як нормальне становище, що дано від природи. Від природи люди наділені неоднаковими здібностями, тому є сенс закріпити їх поділ за заняттями.

3. Виводить необхідність грошей з потреб торгівлі, яка обслуговує поділ праці. Виділяє три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб накопичення скарбів. До останньої функції Платон ставиться вкрай негативно, виступає проти продажу товарів у кредит, гостро засуджує лихварство.

4. Головною галуззю господарства вважав землеробство, негативно ставився до торгівлі. Торгівля – не гідна афінського громадянина. Її треба залишити тільки варварам-іноземцям.