2. Проведення огляду та фізичного обстеження

2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:

свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом САВDE (додаток)

2.2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих

функцій організму – дихання, кровообігу.

2.3. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність

набухання шийних вен.

2.4. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

2.4.1. Пульс, його характеристика.

2.4.2. ЧД, його характеристика.

2.4.3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

2.4.4. Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність збільшення

границь серцевої тупості.

2.4.5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його

локалізацію.

2.4.6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів,

наявність ІІІ тону серця або ІV тону серця.

2.4.7. Аускультація легень: наявність вологих хрипів.

3. Проведення інструментального обстеження

Бажані:

- Реєстрація ЕКГ або передача біометричних ЕКГ-сигналов у

консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань

інтерпретації ЕКГ (при наявності на бригаді відповідного ЕКГ апарату і

функціонуванні телеметричного центру) у 12 відведеннях.

- Пульсоксиметрія (визначення оксигенації крові киснем, норма –

95%).

Надання екстреної медичної допомоги

Немедикаментозні методи втручання

1. Положення пацієнта лежачи з піднятою злегка головою.

2. Проведення оксигенотерапії пацієнтам зі зниженням сатурації

менше 95%: протягом перших 15-20 хвилин 100% кисень через маску

наркозного апарату, в подальшому - киснево-повітряна суміш із вмістом 40%

кисню.

3. Забезпечення венозного доступу, який проводиться шляхом

використання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням заходів

асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який

ретельно фіксується пов’язкою.

4. Іммобілізація стандартними та імпровізованими шинами, лід,

холодні компреси та підйом кінцівки вгору можна використовувати в якості

додаткового лікування кровотечі в м'язах і суглобах.

14

Медикаментозна терапія

1. Внутрішньовенне крапельне введення 100 мл 5% розчину

амінокапронової кислоти, застосовується у випадку відсутності концентратів

факторів згортання та загрозливої для життя кровотечі (внутрішньочерепної,

шия/горло, шлунково-кишковий тракт).

2. Знеболення у випадках відчуття пацієнтом гострого болю

проводиться шляхом підшкірного, внутрішньовенного введення аналгетиків

ненаркотичної дї: 1 мл 3% розчину кеторолака (кетолонг), 2 мл 5% розчину

декскетопрофену (дексалгин) та наркотичної дії: 1мл 2% розчину

тримеперидину (промедол), 1 мл 0,005% розчину фентанілу, 1 мл 2% розчину

морфіну.

Госпіталізація в заклади охорони здоров'я

Обгрунтування. Термінова госпіталізація пацієнта з підозрою

кровотечі при гемофілії у спеціалізовані відділення зменшує кількість

випадків незворотніх вітальних порушень на ранньому госпітальному етапі.

Необхідні дії керівника бригади екстреної медичної

допомоги

1. Всі пацієнти з підозрою кровотечі при гемофілії підлягають

терміновій госпіталізації у спеціалізовані відділення для пацієнтів з

порушенням системи згортання крові вродженого та набутого генезу закладів

охорони здоров'я, які визначені наказами Департаменту охорони здоров'я.

2. Транспортування здійснюється в автомобілі екстреної медичної

допомоги на транспортній дошці (ношах) після стабілізації стану пацієнта у

відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільної

лікарні, або оминаючи вказане відділення, безпосередньо у спеціалізоване

відділення для пацієнтів з порушенням системи згортання крові вродженого

та набутого генезу, у відділення інтенсивної терапії.

3. Під час транспортування необхідно забезпечити моніторінг стану

пацієнта, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення

реанімаційних заходів.

Індикатори якості медичної допомоги:

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу надання

медичної допомоги при гемофілії і доступність його медичним працівникам.

2. Відсоток повторних викликів.

15

Протокол № 4.

Локальний протокол медичної допомоги

при хворобі Віллебранда

Нозологічна одиниця: Хвороба Віллебранда

Код МКБ -10: D50-D89 Хвороби крові та кровотворних органів

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Хвороба Віллебранда — спадкове захворювання крові, що

характеризується виникненням епізодичних спонтанних кровотеч, які схожі з

кровотечами при гемофілії. Захворювання успадковується за принципом

аутосомного домінування, яке бере участь в адгезії тромбоцитів на коллагені

і захищає VIII фактор від протеолізу. При дефіциті Фактора Віллебранда,

VIII Фактор піддається протеолізу і його вміст у плазмі знижується. Крім

того при Хв. Віллебранда знижується вміст серотоніну і розвивається

патологічна дилятация судин та підвищення їх проникності. При хв.

Віллебранда спостерігається найдовші кровотечі т.к. у хворих порушені всі

три ланки гемостазу.

Кровотечі при хворобі Віллебранда відносяться до невідкладних станів

і потребують надання екстреної медичної допомоги та термінової

госпіталізації у заклади комплексної медичної допомоги хворим на хворобу

Віллебранда.

Догоспітальний етап включає надання екстреної медичної допомоги

пацієнтам з проявами кровотечі при хворобі Віллебранда з моменту

виявлення пацієнта або звернення такого пацієнта (родичів або свідків) за

медичною допомогою до моменту госпіталізації.

Медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана

пацієнтам з проявами кровотечі при хворобі Віллебранда у перші хвилини

від початку розвитку ознак прояву захворювання.

Швидка діагностика ознак кровотечі при хворобі Віллебранда на

догоспітальному етапі скорочує час для встановлення діагнозу та

транспортування пацієнта у відповідні заклади охорони здоров'я (ЗОЗ).

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити бригаду ЕМД до пацієнта з підозрою на кровотечу. При

відсутності вільних бригад диспетчер відділення повинен негайно

проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер напрямку направити

бригаду ЕМД з сусіднього підрозділу.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги