Розділ 6

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

В умовах дослідно-експериментального навчання

Визначити ефективність навчально-методичної cистеми професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, побудованої з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу, здійснити оцінювання результатів експериментальної роботи щодо формування мовно-мотиваційної, інформаційно-комунікативної, операційно-діяльнісної готовності студентів-філологів до педагогічної діяльності, провести експертизу навчально-методичного супроводу професійної підготовки вчителів-словесників, у тому числі електронного, – така мета і основні завдання дослідно-експериментальної роботи.

6.1. Організація і методика проведення дослідно-експериментальної роботи

Апробація запропонованої навчально-методичної системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури спрямовувалася на забезпечення ефективнішого формування готовності студентів до педагогічної діяльності на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях. Особливістю дослідження була його комплексність, орієнтація на широкий студентський контингент у різних регіонах України.

У процесі експериментальної роботи передбачали перевірити педагогічні умови реалізації навчально-методичної системи професійної підготовки майбутніх учителів-словесників; апробувати навчально-методичний комплекс з організації навчально-пізнавальної, науково-дослідної роботи студентів, практик, побудований на проблемно-пізнавальних, творчих, дослідницьких, індивідуальних завданнях, у т.ч. ЕНМК "Словесник", орієнтований на активізацію самостійної роботи; здійснити їх експертизу; провести аналіз результатів експериментального дослідження; виконати корекцію теоретичних і методичних рекомендацій щодо формування культуромовної особистості та професійної компетентності та внести доповнення до навчання студентів-філологів.

Дослідно-експериментальна робота ґрунтувалася на загальноприйнятих принципах дидактики вищої школи: науковості, систематичності, свідомості навчання, міцності та практичності знань, єдності навчальної та дослідницької діяльності студентів, об′єктивності (дослідження проводилося в реальних умовах), особистісної орієнтації, культуровідповідності, педагогізації, діалогізації, модульності, практичної спрямованості. Принцип особистісної орієнтації визнає цінність людини як особистості, вияв і розвиток її здібностей. В основу принципу культуровідповідності покладена концепція науковця С.Гессена про вплив культурних цінностей на формування особистості [119]. Розвиток мотиваційно-ціннісних орієнтацій на майбутній фах забезпечувався принципом педагогізації. Принцип діалогізації виявлявся в системі „викладач – студент”, "студент – студент", "студент – учитель", "студент – учень" і спрямовувався на вияв творчих можливостей особистості та її саморозвиток, самовдосконалення. Принцип практичної спрямованості передбачав максимальну направленість процесу навчання на вирішення студентом конкретних професійних завдань. Принцип модульності реалізовувався через відповідну побудову змісту навчального матеріалу, організацію методів і прийомів активної пізнавальної діяльності студента. Принцип технологічності передбачав використання ефективних освітніх, у тому числі інформаційних технологій.

Апробація навчально-методичної системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури відбувалася поетапно.

На 1 етапі здійснювався відбір інформативного матеріалу для наступної розробки змісту, форм, методів організації навчально-пізнавальної, пошуково-дослідної роботи зі школярами. Для учнів експериментальних класів (далі - ЕК) м.Глухова Сумської області функцію необхідного доповнення цих видів діяльності виконували навчальні книги з українського фольклору, мовного родинознавства, проведення наукової роботи на паперових та електронних носіях. Проведене дослідження підтвердило необхідність удосконалення викладання філологічних предметів, пошуку шкільними і вузівськими колективами більш ефективних способів формування культуромовної особистості випускника. З цією метою на проблемних семінарах, які проводилися в Сумському інституті післядипломної педагогічної освіти також і за нашою участю, розглядалися, зокрема такі питання, як “Формування комунікативної компетентності учнів: усне і письмове мовлення”, “Етнокультурознавчі аспекти у вивченні шкільних предметів”, “Лінгвокультурологія на уроках української мови”. Цей етап передбачав також відбір інформативного матеріалу для наступної розробки змісту, форм, методів організації навчально-пізнавальної, науково-дослідної роботи, навчально-пошукових, педагогічних практик зі студентами.

На 2 етапі здійснювалася розробка моделі готовності майбутнього вчителя-словесника до педагогічної діяльності та процесу професійної підготовки з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу. Результатом роботи стали критерії готовності, їх показники, індикатори; були визначені етапи професійної підготовки.

На 3 етапі для визначення стану професійної підготовки були розроблені опитувальники, тести, контрольні, пошукові завдання для студентів з метою з′ясування їх рівня мовно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, операційно-діяльнісного компонентів готовності. Вимірювальний апарат оцінювали викладачі-експерти Глухівського ДПУ, Луганського НПУ, Переяслав-Хмельницького ДПУ, Тернопільського НПУ, Краматорського ЕГІ, Житомирського ДПУ, Кам'янець-Подільського ДУ, Черкаського НУ, Миколаївського ДУ, Херсонського ДУ, Сумського ДПУ. З урахуванням зауважень ці матеріали були доопрацьовані.

На 4 етапі було проведено констатувальний експеримент, у ході якого з′ясовувався рівень мовно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, операційно-діяльнісного компонентів готовності студентів, недоліки навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної складових системи професійної підготовки вчителя-словесника. Його результати викладені у параграфі 3.3.

На основі опитування студентів, виконання ними тестів, пошукових завдань, педагогічного спостереження на заняттях визначали групи з орієнтовно однаковим рівнем знань і вмінь – контрольні ( КГ ) й експериментальні ( ЕГ ). Дослідна робота упродовж 1998-2005 рр. проводилася у Глухівському ДПУ, у 2000-2005 рр. - у Луганському НПУ, Переяслав-Хмельницькому, Уманському, Сумському ДПУ, Тернопільському НПУ, Житомирському ДПУ, Кам'янець-Подільському ДУ, Миколаївському ДУ, Херсонському ДУ. Усього на цьому етапі було задіяні 908 студентів і 101 магістрант. Дослідна робота здійснювалася також у школах м.Глухова Сумської області (кількість учасників - учнів 10 - 11 класів становила 285 чол.), у Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М.Грушевського, де було внесено корективи до програм гуманітарних курсів.

На 5 етапі для перевірки висунутої гіпотези дослідження був проведений формувальний етап педагогічного експерименту. Перевірка формувальних впливів здійснювалася на основі оцінки викладачами усних відповідей студентів, контрольних, курсових, дипломних, магістерських робіт, виконання науково-дослідницьких завдань, результатів навчально-пошукових і педагогічних практик, а також уроків і виховних заходів, проведених під час педагогічної практики. Проміжні і кінцеві результати дослідно-експериментальної роботи аналізувалися, узагальнювалися, проводилася їх кількісна та якісна обробка.

Розглянемо етапи формування дослідно-експериментальної роботи.

На етапі актуалізації (1 курс) студенти оволодівають теоретико-методологічними знаннями про особливості професійної діяльності вчителя української мови і літератури, формують уміння здійснювати індивідуальні дослідження. З метою формування професійної готовності шляхом опитування, тестування, виконання письмових робіт, різноманітних завдань у студентів КГ і ЕГ перевіряється сформованість лінгвістичної, мовної, комунікативної, культуро-знавчої, фольклорної, літературної, дослідницької, інформаційної компетенцій.

Основу, навколо якої інтегруються знання всіх педагогічних і психологічних дисциплін, завдяки якій формуються педагогічна і психологічна компетенції, складають курси теорії та історії педагогіки, загальної, вікової та педагогічної психології, які читаються впродовж двох – трьох наступних років навчання. Програми педагогічних курсів для студентів ЕГ збагачуємо питаннями, які стосуються історичного розвитку національної системи професійної підготовки вчителя-української мови і літератури, доцільного використання прогресивних ідей зарубіжного досвіду. Паралельно при вивченні психологічних курсів створюємо мотивацію навчальної діяльності, формуємо культуру мислення, навички саморегуляції поведінки, розглядаємо питання, які стосуються індивідуальності відомих мовознавців, літераторів, педагогів.

Продовжується формування і розвиток лінгвістичної, мовної, комунікативної, етнокультурознавчої, фольклорної, літературної, дослідницької, інформаційної компетенцій. З цією метою зміст лекцій, практичних занять, самостійної та індивідуальної роботи із сучасної української літературної мови, історії української літератури, українського фольклору та ін. наповнюємо інформацією про культуру рідного народу в діалозі інших культур. В ЕГ за відповідною навчальною програмою та посібником [548] читаємо інтегрований курс українського фольклору. Виконання різноманітних завдань cпрямоване на формування фольклорної, етнокультурознавчої, педагогічної компетенцій. Шляхом залучення студентів до виконання наукових досліджень формуємо інформаційну та дослідницьку компетенції. У період фольклорної практики студенти ЕГ також беруть участь у роботі проблемно-пошукових груп, які досліджують питання етнолінгвістики, лінгвофольклору, етнографії рідного краю, здійснюють аналіз стану культурознавчої компетенції учнів у загальноосвітніх навчальних закладах. Результати дослідження студенти висвітлюють у науковому рефераті.

При написанні наукових досліджень на цьому та на всіх наступних етапах студенти ЕГ користуються навчальним посібником "Організація науково-дослідної роботи студентів філологічних факультетів педагогічних університетів" [530]. Знайомляться із структурою та функціями ЕНМК "Словесник", який вони використовуватимуть у процесі навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, під час навчально-пошукових і педагогічних практик. На 1 курсі презентуємо Web-посібники "Український фольклор", "Наукова робота студентів", програму фольклорної практики, наукові експедиції студентів. Упровадження Web-засобів дає можливість розвинути бажання вдосконалювати комп'ютерні навички. Формою узагальнення набутих знань і вмінь, набутих професійних компетенцій у кінці першого року, є проведення в ЕГ науково-практичної конференції, на якій студенти виступають з результатами власного дослідження.

На навчально-інформаційному етапі під впливом попередньо проведеної роботи в навчальних курсах психолого-педагогічної, мовної, літературної, українознавчої підготовки, в науково-дослідній діяльності виникає потреба в інтеграції фахових знань з практичними навичками. У курсі "Теорія навчання" формуємо в майбутнього вчителя цілісне уявлення про особистість учня середньої і старшої школи, умови його розвитку в навчально-виховному процесі. Ці знання поглиблюються і розширюються в курсі "Вікова і педагогічна психологія". Важлива роль належить розгляду питань про здібності і схильності особистості. В ЕГ аналізуємо також психолого-педагогічні ситуації, стилі, функції, бар’єри педагогічного спілкування, представлені у творах української художньої літератури. Ефективним засобом формування педагогічної компетенції виступають творчі вправи і творчі завдання, представлені у практикумі "Формування культури педагогічного спілкування засобами української літератури" [549] та його електронному варіанті. У зв'язку з широким упровадженням сучасних інформаційних технологій розглядаємо психологічні особливості сприйняття технічних засобів навчання, зокрема електронних посібників, технології оптимального вибору кольору фону, на якому пропонується електронний текст.

Формування культуромовної особистості вчителя-словесника в ЕГ здійснюється при читанні інтегрованих курсів народознавства, вступу до слов′янської філології за відповідними програмами і посібниками [520; 524; 527], Web-посібниками, навчально-науковий матеріал яких спрямовуємо на виховання шанувальника рідної та інших слов'янських культур. Впроваджуємо етнокультурознавчий, компетентнісний підходи до діалектологічної та педагогічної практик. Набуті знання реалізуємо в наукових дослідженнях, під час проведення опитувань на діалектологічній практиці, а також при вивченні способів взаємодії вчителя й учня, активних форм і методів організації навчально-виховного процесу під час безвідривної педагогічної практики. Ці дослідження збагачуються етнографічною колекцією науково-дослідної лабораторії в університеті.

На навчально-дослідницькому етапі психолого-педагогічні знання набувають узагальненого, цілісного характеру. Програму курсу "Історія педагогіки" для студентів ЕГ збагачуємо питаннями, що стосуються генези та історичного розвитку національної системи професійної підготовки вчителя-україніста. У курсі "Основи педагогічної творчості" поглиблюємо знання студентів про особливості професійної діяльності вчителя-словесника, майстерність його мовлення, виразного читання, елементи акторської майстерності у педагогічній діяльності. Курс "Нові інформаційні технології" доповнюємо темами, які присвячені характеристиці філологічних ресурсів Інтернету і можливостей їх використання в дистанційній освіті, аналізу ЕНМК "Словесник", його дизайн-ергономіки.

Вивчення методичних курсів спрямоване на опанування загальних науково-теоретичних основ, завдань і принципів організації шкільної мовної і літературної освіти на сучасному етапі розвитку національної школи. У практику викладання впроваджуємо педагогічні інновації, досвід кращих учителів-словесників, зарубіжні технології при вивченні рідної мови і літератури. Формуванню національних і загальнолюдських цінностей сприяє робота з діалектологічними текстами, різні шляхи залучення матеріалів фольклорного краєзнавства. Пропонуємо також інтегрований спецкурс на вибір "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", спрямований на поглиблення етнолінгвокультурознавчої, методичної компетенції. Заняття спецкурсу логічно доповнюються навчальним посібником [490] та його електронним варіантом. Набуті творчі дослідницькі вміння у вищеназваних дисциплінах, а також у курсі "Основи наукових досліджень" реалізуються в курсових роботах з української мови, історії української та зарубіжної літератури. При цьому спонукаємо студентів продовжити дослідження теми, яка вже знайшла висвітлення на теоретичному рівні в рефераті.

Етап 4 курсу - це перевірка й удосконалення психологічної та педагогічної компетенцій у їх взаємозв'язку з методичною та іншими складовими професійної компетентності шляхом вивчення методичних курсів. Пріоритетне значення надається формуванню професійно-педагогічних умінь. Студенти ЕГ продовжують набувати досвіду наукової, пошуково-дослідницької роботи під час вивчення курсу “Філологічний аналіз художнього тексту”, спецкурсу "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", розглядають педагогічні умови формування дослідницької, інформаційної, методичної компетенцій під час навчальних експедицій та педагогічної практики. Заняття, розраховані на самостійний пошук, формування творчих, дослідницьких умінь, відбуваються в авторській науково-дослідній лабораторії "Формування національно-мовної особистості майбутнього вчителя української мови і літератури", збагачуються матеріалами "Інформаційної системи "Традиційна культура Східного Полісся".

Набутий студентами досвід сприяє розширенню педагогічного кругозору майбутніх учителів, допомагає у проведенні інтегрованих уроків з української мови, літератури в загальноосвітніх закладах на основі використання відповідного матеріалу з лінгвістичного, фольклорного краєзнавства, етнографії, інформаційних технологій тощо, а також виконанню курсових робіт з методик викладання української мови, української або зарубіжної літератури.

Навчально-науковий етап виступає якісною перевіркою, систематизацією і конкретизацією набутих компетенцій під час навчальних курсів, етнографічної і педагогічної практик, спецкурсу "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури". Педагогічна практика, наповнена регіональним компонентом, представленим у попередніх навчально-пошукових практиках, сприяє визначенню рівня сформованості професійних умінь майбутнього вчителя, а дипломна робота – узагальненню і систематизації набутих компетенцій. Зовнішня мотивація дослідницької діяльності змінюється внутрішньою морально-вольовою регуляцією.

На етапі підготовки в магістратурі (творчому) - зміст кожної з навчальних дисциплін формується з урахуванням вимог професійної діяльності, безперервної самоосвіти і професійного саморозвитку. Магістранти знайомляться з основними досягненнями, тенденціями розвитку вітчизняної і зарубіжної психології, педагогіки вищої школи, поглиблюють педагогічну, психологічну, методичну компетенції. Удосконалення компонентів професійної готовності продовжується під час опанування спеціальних лінгвістичних, літературознавчих курсів. Студенти ЕГ поглиблено вивчають структуру української мови, особливості її функціонування в синхронічному і діахронічному аспектах; окремі аспекти фольклористики, історії української літератури і сучасного літературного процесу в контексті вітчизняної та світової історії й культури з опорою на новітні досягнення в галузі літературознавства, філософії, педагогіки і психології; опановують методологію, методику і практику науково-дослідницької діяльності в цій галузі, набувають лінгводидактичних знань і умінь, навичок викладання філологічної теорії в закладах різних типів.

Курси методики викладання української мови і літератури у вищій школі в ЕГ скеровуємо на формування у вихованців потреби у вдосконаленні професійних здібностей, розвиток умінь моделювати навчальний матеріал, доцільно обирати форми, методи і прийоми організації навчання відповідно до теми, мети, складності і значущості навчального матеріалу, формування вмінь користуватися навчальними комплексами, сучасними комп'ютерними засобами; організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу студентів.

Магістерська робота спрямовується на дослідження перспективних і актуальних проблем, розкриття творчого потенціалу виконавця, його вмінь інтерпретувати різні концепції і теорії, здатності до творчого осмислення аналізованого матеріалу. Педагогічна практика дає можливість оволодіти новими освітніми технологіями, методикою проведення лекційних, практичних, лабораторних занять з фахових дисциплін, набути досвіду самостійної, науково-методичної, організаційно-керівної діяльності, культури педагогічного спілкування.

Цілісність системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури на кожному етапі визначалася контролем якості. На першому етапі встановлювався вихідний рівень знань і ступінь підготовленості студентів з курсів психолого-педагогічної, мово-, літературної, українознавчої, методичної підготовки. Отримана інформація в подальшому використовувалася для коригування завдань дослідно-експериментальної роботи. Надавалася перевага модульному, тематичному, підсумковому оцінюванню набутих знань і вмінь. Тематичне оцінювання набутих знань і вмінь студентів з експериментальних навчальних дисциплін здійснювалося за результатами вивчення певної теми, які визначалися викладачем на основі вимог програми курсу. На практичних, семінарських, лабораторних заняттях студентам надавалася можливість виконати завдання установчо-мотиваційного, змістово-пошукового, системно-узагальнюючого, контрольно-смислового, контрольно-рефлексивного характеру (див. дод. Л). Завдання установчо-мотиваційного характеру сприяли усвідомленню місця теми, питання в навчальному курсі, змістово-пошукового – відзначалися репродуктивно-пошуковими, креативними ознаками, формували дослідницьку компетенцію. Системно-узагальнюючі завдання спонукали до побудови відповідних планів-бесід, схем, таблиць, контрольно-смислові - до осмислення вивченого навчального матеріалу (це могла бути самостійна, контрольна робота). Контрольно-рефлексивні завдання містили творчі, пошукові, наукові роботи (дослідження). У процесі виконання контрольних, творчих, проблемних завдань студенти перевіряли набутий досвід, набували практичних навичок роботи з наочністю, комп'ютерною технікою, оволодівали методикою наукових досліджень. Ми застосовували також модульно-рейтинговий контроль: оцінці „5” відповідає 100-90 балів, „4” – 89-75 балів, „3” – 74-60 балів, „2” – менше 60 балів. Заліки та іспити виконували виховуючу функцію: виховували почуття відповідальності за навчання, усвідомлення важливості отриманих знань і вмінь.

На 6 етапі здійснювався порівняльний аналіз результатів, отриманих у контрольних та експериментальних групах. Для порівняння результатів, отриманих в експериментальних і контрольних групах, використовувалися методи математичної статистики. Перевірка достовірності чисел, виражених у відсотках, перевірялася формулою:

_{t = (5.1)}

Р₁, Р₂ – відсотки; q₁ , q₂ - відповідно 100-Р₁, 100-Р₂.

N₁, N₂ – кількість досліджуваних об′єктів. Якщо t > 2, то існує істотна відмінність, якщо t < 2, то істотної відмінності немає. Якщо t >3, то відмінність безумовно достовірна [302, с.282].

В експериментальному дослідженні застосовувалися такі методи: опитування, аналіз навчальних планів, вузівських і шкільних програм, підручників, посібників, у т.ч. електронних, цілеспрямоване педагогічне спостереження над навчально-виховним процесом у середніх і вищих навчальних закладах, бесіди, опитування, інтерв'ювання (усні і письмові), тестування, вивчення результатів навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів, аналіз матеріалів усеукраїнських студентських олімпіад з української мови і літератури, матеріалів обласних і всеукраїнських конкурсів "Учитель року"; педагогічний експеримент, метод моделювання професійної підготовки студентів; метод експертного оцінювання навчальних посібників і спецкурсів у вищих навчальних закладах тощо.

Означені етапи дослідно-експериментальної роботи не мали жорстких меж. Однак кожний етап характеризувався відповідним змістовим і організаційно-педагогічним наповненням. Логіка дослідження забезпечувала послідовне розгортання наукового пошуку від гіпотетичного уявлення про шляхи формування професійної готовності майбутнього вчителя української мови і літератури до моделювання процесу у вигляді цілісної системи.

Ефективність формування готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності обумовлювалася відповідною організацією управління процесом, а також підготовкою викладачів до виконання цієї роботи. Викладачі педагогічних ВНЗ, які брали участь в дослідно-експериментальній роботі, були ознайомлені з методикою (це відбувалося у формі семінарів, інструктажів, самостійного ознайомлення із змістом програм і методичних рекомендацій) і забезпечені відповідним методичним матеріалом. Відповідні матеріали було також представлено педагогічним коледжам, загальноосвітнім навчальним закладам. Під час експерименту постійно здійснювався взаємозв’язок із викладачами, надавалися консультації, відбувався обмін думками щодо коригування завдань і запитань.

У навчально-виховному процесі педагогічного університету апробовувалися як традиційні лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, так і їх інноваційні форми: лекції-дискусії, лекції-діалоги, лекції з розглядом педагогічних ситуацій. У структурі практичних і семінарських занять знайшли відображення рольові, дидактичні ігри, дискусії-співміркування, заняття – захист творчих робіт тощо. Практикувалися евристичні та проблемні бесіди із залученням сучасної аудіо- та відеотехніки, дискусії, інсценізації уривків фольклорних і художніх творів, літературно-мистецькі вітальні. Практика показала, що процес вивчення навчальної дисципліни доцільно будувати так, щоб домінантою виступала самостійна робота студентів, супроводжувана навчальними посібниками, практикумами, конспектами лекцій викладача, списком фахової монографічної і періодичної літератури тощо. Індивідуальні навчальні заняття проводилися з метою підвищення рівня підготовки студентів і розкриття їх творчих здібностей.

Після проведеної роботи були сформульовані висновки, обґрунтовані педагогічні умови реалізації розробленого змісту, форм і методів навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної діяльності студентів. Ефективність оцінки кожного етапу професійної підготовки виражалася відношенням кінцевого результату до часу, необхідного для його отримання. Мірою ефективності виступав реальний результат педагогічного процесу, в нашому випадку – рівень готовності студентів. Основними критеріями оцінки рівнів готовності стали вияви мовно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, операційно-діяльнісного компонентів готовності. Для оцінки виділених рівнів використовувалися індикатори оцінки. На основі критеріїв і показників готовності ми виділили високий, достатній, низький, початковий рівні, реальність яких перевірена в констатувальному експерименті.

Рівні комунікативно-інформаційного, операційно-діяльнісного компонентів готовності встановлювалася на основі результатів виконання завдань теоретичного і практичного характеру. Кількісний аналіз одержаних результатів передбачав підрахунок числа правильних повних, правильних неповних, неповних і відсутніх відповідей, оцінених балами 5, 4, 3, 2. Повними правильними вважали відповіді, в яких було ґрунтовно розкрито сутність поняття, подано всебічну його характеристику, пояснено основні ознаки і функції, наведено достатню кількість прикладів. До правильних неповних відносили ті відповіді, в яких студенти давали визначення поняття, називали всі або окремі їх ознаки і функції, розкривали сутність окремих з них, наводили приклади. Відповіді, в яких дуже загально розкривалися властивості зазначених понять, були названі лише окремі їх ознаки, функції, типи і при цьому були допущені деякі помилки, неточності у визначеннях, поясненнях, кваліфікували як частково правильні. Відповіді, в яких неправильно було охарактеризоване дане поняття або не було відповіді, визначали як неправильні або відсутні. Для підрахунку узагальнених показників рівнів готовності бралися результати відповідей студентів з кожного компонента готовності, більша увага зверталася на реалізацію операційно-діяльнісного компонента готовності. При якісному аналізі відповіді враховували правильність, глибину, логічність, рівень усвідомлення теоретичного матеріалу, потреби в його використанні.