2.2. Генезис простого товарного виробництва у первісній суспільно-економічній формації

Відповідно до типології суспільно-економічних формацій першою і найдавнішою є первіснообщинна. Археологічна хронологічна схема первісного суспільства (табл. 2.1) вказує на існування трьох основних періодів (епох, віків) прадавньої історії: кам’яний, бронзовий, залізний.

Між кам’яним та бронзовим віком виділяють ще одну епоху – мідний вік. Залізний вік – період існування первіснообщинного суспільства, період занепаду даної формації та переходу до рабовласницької.

Кам’яний вік є найтривалішим історичним періодом людства і тому історики поділяють його на три частини: палеоліт (ранній кам’яний вік), мезоліт (середній кам’яний вік) та неоліт (пізній кам’яний вік).

Палеоліт є найбільш тривалим періодом кам’яного віку (від 2 млн до 13 тис. р. до н. е.), який співпадає з раннім етапом льодовикового періоду на Землі. В цю епоху щільність населення була вкрай низькою – менше 1 людини на 50-100 км². Все населення, яке проживало на території сучасних Італії та Іспанії, не перевищувало 2-3 тисячі чоловік, але в умовах навіть такої малої щільності групи людей не були ізольовані. Археологічні дослідження дозволили зробити певні висновки щодо розвитку господарства, соціальної організації та характеру міжобщинних відносин в епоху середнього палеоліту. Неандертальці жили невеликими групами (дві – чотири родини), які складали общину. Між окремими общинами встановлювались епізодичні економічні зв’язки, пов’язані в основному з обміном продуктів харчування, тобто в основі виникнення економічних зв’язків лежать примітивні (первісні) загальнолюдські потреби у забезпеченні їжею. Різка зміна клімату на Землі в період пізнього палеоліту суттєво погіршила умови життя первісних людей: зменшилась площа лісів, змінився тваринний та рослинний світ, що ускладнювало процес добування продуктів харчування. Однак погіршення клімату не тільки не привело до вимирання людей, а й стало ваговим стимулом для вдосконалення засобів їх існування, збільшення щільності населення, активної міграції в більш сприятливі в кліматичному плані регіони. Суворі природні умови викликали необхідність у міжобщинних відносинах з приводу обміну продуктами харчування, будівництва житла, мисливства. В епоху палеоліту при збереженні привласнюючого типу господарства зароджуються примітивні, епізодичні економічні відносини.

Таблиця 2.1

Археологічна хронологічна схема первісного суспільства

Археологічні таксономи		Людина	Сім’я	Матеріальна культура
Ранній палеоліт		Первісне людське стадо (австралопітеки, пітекантропи, гейдельбергська людина)	Сім’ї немає	Грубі (без обробки) знаряддя з дерева та каміння. Збиральництво, мисливство – привласнюючий тип господарства. Поява зачатків мови
Середній, пізній палеоліт		Синантропи, неандертальці	Зародження родинних стосунків	Існування кам’яних знарядь праці. Збиральництво, мисливство – привласнюючий тип господарства
Первісно-економічна формація
		Гомо - сапієнс – людина розумна, кроманьйонці	Дуальна система шлюбів. Груповий шлюб	Удосконалення знарядь з каміння та дерева. Добування вогню тертям. Поява першого глиняного посуду. Привласнюючий тип господарства
Мезоліт		Формування рас	Груповий шлюб	Привласнюючий тип господарства. Одомашнювання тварин: собака, свиня
Ранній неоліт		Формування рас	Поступовий розвиток парного шлюбу	Перехід до відтворювальних форм добування засобів існування – до землеробства та скотарства. Одомашнювання вівці, кози, корови, коня
Пізній неоліт (енеоліт)		Формування рас	Патріархальний шлюб	Перший крупний поділ праці – відокремлення землеробства від скотарства. Удосконалення кам’яних знарядь праці шляхом шліфовки, свердлення. Поява лука та стріл. Оволодіння першим металом – міддю
Епоха металів	Мідний вік	Сучасна людина	Перехід до моногамного шлюбу	Розвиток ремесел, міські поселення. Виникнення первісної металургії. Рільництво
	Бронзовий вік	Сучасна людина	Моногамний шлюб	Удосконалення транспортних засобів. Початок відокремлення ремесла від землеробства – другий крупний поділ праці. Формування ринку
	Залізний вік	Сучасна людина	Моногамний шлюб	Формування класового суспільства

Епоха мезоліту (13 тис. р. до н. е. – 7 тис. р. до н. е.) – це епоха після льодовикового періоду , в яку люди вимушені через зміну кліматичних умов змінювати спосіб життя та матеріальне виробництво. Привласнюючий спосіб добування життєвих благ в епоху мезоліту зберігається, однак окрім збиральництва та мисливства з’являється рибальство. Як і пізній палеоліт, мезоліт – це період міжобщинних економічних відносин, але через нестачу продуктів харчування, високу щільність населення між общинами почались сутички за джерела існування, що зрештою призвело до кризи існуючого типу господарства. Привласнюючий спосіб добування їжі не міг задовольняти життєво необхідні потреби людей, що обумовило необхідність розвитку скотарства як альтернативи мисливству та рибальству. У цілому, основною особливістю мезолітичного періоду є криза привласнюючого господарства та формування передумов для виникнення відтворювального типу господарювання.

Неоліт (6-4 тис. р. до н. е.) є новим періодом у житті людства, який характеризується переходом від привласнюючого до відтворювального типу господарства від мисливства та збиральництва до землеробства та скотарства, а значить до стійкої осілості, до постійних поселень з більш упорядкованим житлом, що отримало назву “сільський побут”. Цей якісний перехід до принципово нової – відтворювальної – економіки та нового способу життя було здійснено протягом майже трьох тисячоліть – з IX до VII тис. до н. е. В науці цей період називають “неолітичною революцією”, центром якої вважається Близький Схід. Виникнення та розвиток господарства відтворювального типу дало новий імпульс розширенню відносин обміну між общинами, сприяло зростанню населення. Це, в свою чергу, мало два наслідки: