П лан семінару:

1. Сутність політичної поведінки й поведінкового підходу до політики.

2. Типи політичної поведінки та їх практичні приклади з історії.

3. Політична участь та її форми в Україні.

Тематика контрольних робіт:

1. Абсентеїзм в Україні: причини й наслідки.

2. Український політикум: основні гравці . Провідні політики світу.

3. Політична поведінка і політична діяльність.

4. Проаналізуйте взаємозалежність рівня інституціоналізації суспільства та рівня політичної участі його населення, зробивши висновок про тип політичного режиму в країні. Якщо вказані перемінні можна оцінити за 10 бальною шкалою, то на що буде вказувати результат ділення (одиниця, менше одиниці, більше за одиницю).

Рівень політичної участі____ = £ 1; ³ 1.

Рівень інституціоналізації соціуму

Література

Андреев С.С. Политическое сознание и политическое поведение //Социально-политический журнал, - 1992. - №8.

Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: «Кто играет короля?» //Полис. – 1991. - №1.

Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 1995.

Левчик Д.А., Левчик Э.Г. Типы политического поведения населения //Социс. – 1997. - №12.

Мадатов А.С. Проблемы политического участия в демократическом процессе //Социально-гуманитарные знания. – 1999. - №2.

Политическая наука: новые направления. – М., 1999. – Гл.8, 9, 10, 11

Херманн М. Стили лидерства в формировании внешней политики //Полис. – 1991. - №1.

Бебик В. Політика і політична діяльність //Політологічні читання. – 1994. - №3.

Белинская Н. Политика с женским лицом // Секретные материалы - № 24/43, 2000 – с. 16 – 17.

Бурдье П. Социология политики. - М.: “Феникс”. – 1993. – 314с.

Ротар Н. Конвенційна політична участь населення як механізм стабілізації політичної системи (на прикладі України) //Історико-політичні проблеми сучасного світу. – 2002. – т.9.

Вардомацкий А.П. Сдвиг в ценностном измерении? // Соц. исследования.- 1993.-№4.-С.46-55

Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли потребность в новых разграничениях? //МЭ и МО. – 1997. - №1.

Заблюк Н.Г. Лоббизм в США как политический институт //США: экономика, политика, идеология. – 1995. - №1-2.

Перепелиця Т.Г. Соціокультурні чинники злочинної поведінки підлітків / Автореф. дис.....канд. соц. наук. - 22.00.06.- К.,1999.

Пищулина О.Н. Изменение поведенческой ориентации личности в условиях трансформации культуры.: Дис... канд. соц.наук.: 22.00.06.- ХГУ.-Х., 1996.-154с.

Сорокіна Л.М. Соціальна поведінка молоді, що навчається в умовах трансформації сучасного суспільства / Автореф. дис....канд.соц.наук.-22.00.07- К.,1998.

Социальный портрет молодёжи / По материалам гос. статистики и соц. Исследования “Пути поколения”.-М.,1990.-180 с.

Тема 18. Місце і роль змі в політичних процесах

18.1.Закономірність посилення політизації змі в історичному аспекті

Перш за все з’ясуємо поняття “ЗМІ”. Засоби масової

інформації – це:

• Газети

• Журнали

• Телебачення

• Радіо

• Інтернет

Їх виникнення починалося ще в Стародавньому світі з найпростішого – рукописних аркушів, різного роду настінних написів та усних повідомлень. Другим кроком (XVI ст.) стало тиражування видань засобами друкованого верстата. Наприкінці ХІХ століття новини стали поширюватися за допомогою радіо. У першій половині ХХ ст.. з’явилося телебачення, в другій – Інтернет.

Поява і технічне вдосконалення ЗМІ зумовлені потребою людей знати, що діється в тому середовищі, в якому вони живуть, з тим, щоб задовольнити свою елементарну допитливість і – головне – знати, як себе поводити залежно від конкретної ситуації.

Задовольняючи цей попит, журналісти завжди прагнули дати споживачам інформації (у сучасній інтерпретації - реципієнтам) широке висвітлення подій і явищ, у тому числі – політичних.

Факти історії красномовно свідчать: політика знайшла відображення вже в попередниках сучасної преси; з розвитком суспільства її висвітлення поглиблювалося, урізнома­нітнювалося.

У Стародавньому світі політичні новини зводилися переважно до поширення урядових розпоряджень.

За вказівкою римського імператора Юлія Цезаря (І ст. до н.е.) сенатські акти оприлюдньовалися в центрі Риму на спеціальних колонах, пофарбованих в чорний колір, а згодом почали розсилатися і в провінції в рукописних аркушах.

В епоху Середньовіччя (V-XV ст. нової ери) діяла система кур’єрів, які розвозили рукописні аркуши по всіх усюдах, і система усних інформаторів (мандрівні музиканти і поети, трубадури, кобзарі). Так, про новини дізнавалась значна частина населення, а зміст новин охоплювалась на соціальні проблеми, нерідко – з елементами критики владних персон.

В епоху становлення і розвитку буржуазії (починаючи з XVII ст..) політизація преси проходила під гаслами буржуазії, яка стала використовувати її для утвердження свого політичного панування. Створювані буржуазією видання відбивали її інтереси, а ті, що суперечили її інтересам – заборонялися, змушені були переводитити у підпілля. Визнанням небезпеки, яка йшла від ворожих владі газет, можуть бути слова Наполеона І, який прийшов до влади після Термідоріанського перевороту 1894 року у Франції: “Чотири ворожих газети можуть завдати більш відчутного удару, ніж сто тисяч солдатів у відкритому полі”.

В умовах самодержавства по всій території Росії, а, значить, і в Україні будь-яка вільна політична думка була заборонена. Ленінська “Искра”, більшовицька “Правда” виходили в умовах підпілля.

Після жовтня 1917 року політизація преси йшла цілком в руслі комуністичної ідеології. Політизація, безперечно, посилилась, але вона мала однобічний характер.

Нові можливості для вияву і розвитку політизації відкрилися після розпаду СРСР, в умовах відсутності єдиної, спрямовуючої ролі КПРС.

В Україні, зокрема, посиленню політизації ЗМІ сприяють такі об’єктивні і суб’єктивні фактори: