Функції виборів:

• як законний засіб виявлення власного ставлення до політики держави, вибори сприяють стабільності політичної системи суспільства;

• забезпечують можливість для різних груп суспільства виявити свої інтереси та політичні переваги;

• за допомогою виборів суспільство контролює владу й у разі незадоволення нею висуває до влади інших людей.

Класифікація виборів:

-вибори до законодавчої влади (до Верховної Ради);

за гілками -вибори до виконавчої влади (президента, мерів);

в лади -вибори до судової влади (в Україні не проводяться, в США

судді обираються)

з а рівнем -загальнонаціональні вибори;

участі -регіональні вибори;

населення -місцеві вибори.

Референдум – ще одна форма впливу населення на політичне життя.

Референдум – всенародне голосування щодо виявлення думки виборців з важливих внутрішньо –

та зовнішньополітичних питань

Перший референдум було проведено 1493 року в Швейцарії. Нині референдуми проводяться у всіх демократичних країнах.

Класифікація референдумів:

за значимістю -обов’язкові референдуми: Відбуваються у випадках, коли

Конституція або інший законодавчий акт передбачають

референдум як єдиний засіб прийняття певного рішення;

-факультативні референдуми: Не повинні проводитися

обов’язково: до них звертаються за рішенням державного

органу чи за пропозицією політичної партії або будь-якої

іншої організації.

за кількістю -загальнонаціональні референдуми, що охоплюють усю учасників країну (націю);

-місцеві референдуми, що проводяться в частині країни

(область, район, штат).

Ставлення до референдумів у сучасному світі не є однозначним. Свого часу референдум було дискредитовано нацистською Німеччиною. Там тричі проводилися референдуми з важливих питань, що зрештою зміцнило фашизм. У 1933 році було прийнято рішення про вихід Німеччини з Ліги націй, у 1934 році – рішення про об’єднання посади президента із посадою фюрера, в 1938 році – рішення про приєднання Австрії до Німеччини.

Такі негативні наслідки референдумів змушують частину вчених піддавати сумніву спроможність референдуму на прийняття правильного рішення. Інша частина вважає, що референдуми змушують частину вчених піддавати сумніву спроможність референдуму на прийняття правильного рішення. Інша частина вважає, що референдум не може бути об’єктивним через сильний вплив панівного класу на думку населення.

Використання цих та інших форм участі, політична активність особи залежить від багатьох чинників. Найсуттєвішими з них є такі:

1. Засвоєння системи спеціалізованих політичних знань, ї

які допомагають правильно оцінити обстановку, обрати

найвідповіднішу моменту форму дій, аргументовано виразити власні

погляди. У протилежному випадку, за відсутністю таких знань

політична участь може призвести до екстремістських дій.

1. Володіння стійкими емоційно-вольовими якостями. Політика сприймається не тільки розумом, але й почуттями. У підсумку створюється певний настрій, що сприяє мобілізації зусиль для активних дій. За відсутністю емоційно-вольових якостей політична активність втрачається.

2. Відмова від стереотипі, самостійність позиції. У політичних процесах не залишається місця застою, догмам, стійким стереотипам. У політиці важливо проявляти творчість і обстоювати власну самостійну позицію, до якої людина приходить у результаті життєвого досвіду, обмірковуючи план подій. Виробивши ж власну позицію, важливо твердо її обстоювати, як до цього закликав духовний вождь протестантів ще в ХУІ ст.. Мартин Лютер:”На тому стою й не можу інакше”.

План семінару