15.4.Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми.

Зовнішня політика (ЗП) – це діяльність держави поза межами своїх

національних кордонів, яка регулює відносини з іншими державами

та акторами СП і спрямована на досягнення мети по захистити свої

національно-державні інтереси.

НДІ – це комплексна категорія, яка включає систему компонентів, що

охоплюють політичну, економічну, військово-стратегічну, технологічну,

экологічну сфери суспільного життя. При формуванні НДІ існує

об´єктивний взаємозв´язок зовнішньої та внутрішньої політики. Щодо

концепції ЗП, воєнної доктрини, національної безпеки НДІ спирається на

державні документи, забезпечуючи нормативне оформлення.

Основною цінністю держави є державний суверенітет

. Суверенітет (нім., фр., - верховна влада) – незалежне від будь-яких

обставин, сил і особистостей верховенство, незалежність держави

у зовнішніх та внутрішніх відносинах. Правовою основою державного

суверенітету виступає Конституція, декларації і принципи міжнародного

права, які фіксують суверенну рівність держав, територіальну цілісність,

невтручання у внутрішні та зовнішні справи, право націй на

самовизначення.

Зміст та сутність ЗП російський вчений-міжнародник М. Косолапов

пропонує розгядати в трьох аспектах:

1) конкретно-політичне наповнення ЗП – це об´єктивні видимі дані

держави: географічне розшташування, рівень економічного та соціально-політичного розвитку, масштаби і характер господарства.

2) ЗП як структура діяльності – це практичний потенціал держави, її

статусне місце в системі СП. Критерії класифікації держав: наявність

ядерного потенціалу, економічний, фінансовий рівень, становище в світі

демографічний показник та ін. У період біполярного протистояння країни

поділяли на наддержави, середні і малі. У сучасних умовах такого чіткого

розподілу не існує, для визначення статусного місця держави необхідно

ураховувати всі вищезазначені показники, особливо економічний і ядерний

потенціали.

Всесвітній Банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку виділяють

три категорії держав залежно від ВВП на душу населення на рік:

• С низьким рівнем доходів (від 765$ США і нижче)

• Середнім (від 766 до 9385$ США)

• Високим рівнем доходів (вище 9386$ США)

Соціально-культурологічний аспект – це відповідність ЗП держави

певним конфесійним, етнічним, історичним, антропологічним

характеристикам.

Специфічним середовищем, де здійснюється ЗП, являються міжнародні

відносини та світова політика. У межах цього середовища

зовнішньополітична діяльність держави спрямована тільки на аналогічних

суб´єктів МВ, тобто тих, які мають офіційний статус. Засобами здійснення

ЗП є : дипломатія, економічні, науково-технічні, культурні, воєнні

зв´язки.

Дипломатія є найважливішим інструментом здійснення ЗП.

Функції дипломатії: забеспечення національних інтересів країни, реалізація

ЗП курсу, ведення переговорного процесу, інформаційно-комунікативна. За

межами своєї країни для захисту своїх інтересів держави мають свої

дипломатичні представництва: посольства, консульства.

Форми зовнішньополітичної діяльності залежать від конкретного

стану СП, розстановки сил у системі МВ та національних інтересів

держави. Виділяють такі форми ЗП діяльності: политіка двосторонніх

відносин, політика регіонального співробітництва, політика

міжрегіонального співробітництва, політика стратегічного партнерства,

політика невтручання, політика самоізоляції, політика воєнного втручання,

політика прямого та опосередкованого тиску, політика розрядки та ін.

Повна характеристика зовнішньополітичної діяльності держави залежить

від політичного режиму конкретної національної системи та еліти,

яка приймає зовнішньополітичні рішення.

Таким чином, фундаментальні політичні зміни, які відбулися

наприкінці ХХст., суттєво вплинули як на теоретико-концептуальний, так і

на практичний рівень СП. У теорії МВ спостерігається зміна

парадигмальни підходів, перегляд основних категорій, які потребують їх

подальшого вивчення і нового пояснення. На практичному рівні це

формування нової системи співробітництва і вироблення спільних заході

в боротьби з глобальними загрозами.

План семінару

1. Основні положення теоретичних парадигм МВ у дослідженні світової політики.

2. Актори міжнародних відносин: державні та недержавні.

3. Формування нової світової системи.

4. Зовнішня політика держав у сучасній системі МВ: поняття, аспекти розгляду, засоби, форми.

Тематика контрольних робіт

1. Міжнародні організації як інструмент політичного регулювання світової політики.

2. Формуванне нового світового політичного порядку.

3. Зовнішня політика держав в сучасній системі МВ: поняття і сутність.

Література

Косолапов Н. Внешняя политика и внешнеполитический процесс субъектов международных отношений // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. - №3

Лебедева М.М. Мировая политика: Учебник для вузов.–М.: Аспект Пресс.– 2003.

Лебедева М.М. Вестфальская модель мира и особенности конфликтов на рубеже ХХІ века// Космополис. Альманах. 1999. – С.132-137.

Международное право: Учебник. Отв. ред Ю.М.Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Международные отношения. – 2000

Неклесса А. Внешняя политика нового мира: движение к нестационарной системе мировых связей// Pro et Contra. – Т.7. – 2002.-№4.Осень // http://www.carnegie.ru

Политическая наука: новые направления./Под ред. Р.Гудина и Х.Д.Клингеманна. Часть 5. Международные отношения. – М.- 1999.

Современные международные отношения./ Под ред. А.В.Торкунова.- М.: «Российская политическая энциклопедия». – 1999.

Теория международных отношений на рубеже столетий/Под ред. К.Буса и С.Смита. – М. - 2002

Цыганков П.А. Теория международных отношений. – М. - 2002

Цыганков П.А. Международные отношения. – М. - 2002

Розділ У. НЕ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ПОЛІТИКИ