Тема 8. Групи інтересів і політичні партії

8.1.Групи тиску і суспільно-політичні рухи.

Учасниками політичного життя є не тільки державні органи (уряд, парламент, суд тощо) а й політичні партії. Важливу роль у ньому відіграють різні союзи, асоціації, об’єднання громадян. В американській політологічній традиції політичні феномени такого роду називають групами інтересів або групами тиску. Виникнення цього поняття пов'язане з розвинутою Артуром Бентлі концепцією групової природи політики (групової парадигми) .

Усе політичне життя є результатом взаємодії різних груп, що борються між собою, а не сукупність якихось політичних норм, ідей, інститутів.

А.Бентлі

оооооооо

аааа

У сучасній політології групи інтересів визначаються як об’єднання:

• недержавні

• непартійні

Специфічними їх рисами є:

* дій з метою захисту певного групового інтересу

* наявність певної організованості

* стійкого контакту з структурами влади та її представниками

Для визначення політичних явищ, що не входять безпосередньо в

державні й партійні структури, але впливають на політичне життя, може бути використане інше, більш прийняте поняття – суспільно-політичний рух.

Особливість

конкретно виявлено подвійну соціальну і політичну

природу відповідних об’єднань людей, зроблено акцент на

динамічному, діяльному аспекті їх існування

Суспільно-політичний рух охоплює :

• організації безпосереднього, прямого впливу на політичні рішення

(лобістські рухи)

• масові рухи.

Практично всі вони становлять собою форми соціального протесту і з

цього погляду зачіпають політичні інтереси, надають порушеним питанням політичної форми. Звичайно, існують певні рухи, що перебувають за межами політики.

* любительські рухи

* духовні рухи.

Але в структурі цих рухів є організації, замкнуті на політику, які

досить легко політизуються, висунувши політичні вимоги.

Складний соціально-політичний характер цих, часто непомітних, сил підкреслюється терміном – “латентні (приховані) політичні сили”, які можуть трансформуватися в активні політичні сили. Серед сучасних рухів є і досить політизовані – економічні, антивоєнні тощо.

Особливу роль у політиці відіграють лобістські організації, які спочатку виникли в США і поширились згодом у інші країни. Основними завданнями цих організацій є:

налагодження контактів з політичними діячами й

чиновниками з подальшим впливом на їх рішення

участь у слуханнях законопроектів у парламенті

Вплив через:

• хабарі

• погрози

• шантаж

Значний політичний вплив у розвинутих країнах мають:

* союзи підприємців

* споживчий рух

* професійні спілки

* диверсифікований характер

* руйнівність

Залежно від стратегічної орієнтації рухи поділяються на:

консервативні

Виступають за збереження соціального й

політичного порядку, що склався, або навіть

реставрацію попередніх інститутів

протесту

невдоволені порядком, який існує, і

вимагають змін

елітні

масові

реформаторські

характерні дії в рамках встановленого

соціального порядку, спрямовані на

проведення реформ “зверху”

революційні

відрізняються жорстким протистоянням

порядку і владі

економічні

борються за збереження довкілля і життя

на планеті

правозахисні

борються проти приниження прав

особистості

Для марксизму соціальна, точніше класова характеристика

рухів, завжди була визначальною. Звідси і підхід до їх типології:

• робітничі

• селянські.

Однак для більшості існуючих у світі рухів притаманний

міжкласовий характер.

Важливою особливістю сучасних рухів є різнобарвність їх соціальної бази. Дослідження соціального профілю учасників цих рухів у різних країнах виявили ряд подібних моментів:

• порівняно молодий вік

• відносно високий рівень освіти

• досить високий рівень достатку

• критичне ставлення до порядку, який склався

• орієнтація на інтеграцію знань

• постматеріалістична система цінностей

Одним із складних питань, пов’язаних із дослідженням динаміки

рухів, є питання про її періодизацію. У різних видах рухів можуть бути виділені різні фази їх розвитку. Я.Щепанський виділяє такі етапи, через які проходять:

• соціальний неспокій

• пошук способів вирішення проблеми шляхом різних форм агітації, пропаганди

• в

  Реформаторські

  рухи

  иникнення кіл і вільних неформальних груп з виділенням лідерів-пророків

• с творення цільових груп

• формування управління

• використання організаційних форм для досягнення мети

• фаза закостеніння, пов’язана з

підпорядкуванням організації

бюрократичним правилам