Тематика контрольних робіт
Поняття “конфлікт”, основні його функції
Різновиди конфліктів (на прикладах України)
Етапи та методи вирішення конфліктів
Література
Анцупов А.Я., Шипилов Конфликтология: учебник для вузов.-М.-2000.
Василенко М., Василенко С. Українсько-російські відносини: реалії становлення і час досвіду//Віче.-2003, №9.
Дзвінчук Д. Конфлікт та способи їх подолання//Віче.-1999,№5.
Духовна криза суспільства і шляхи її подолання. Матеріали парламентських слухань//Віче.-2003, №12.
Здравомыслов А.Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве.-Аспект Пресс.-М.1997.
Капустин Б.Г. К понятию политического насилия//Полис.-2003, №6.
Ларченко М. Етнополітичні конфлікти. Ставка на виважені стратегії//Віче.-2003, №7.
Перепелиця Г. Природа конфліктів у посткомуністичному світі//Політична думка.-2000, №1.
Рейтерович І. До дискусії щодо обрання президента України Верховною Радою на сучасному етапі//Політичний календар.-2003, №6.
Розкошний А.П. Основи конфліктології.-Донецьк.-1997.
Черноусенко О. Партнерство Україна-НАТО: еволюція розвитку//Політика і час.-2003, №10.
Чорновіл Т. Уже вкотре нам підкидають яблуко розбрату//Віче.-2003, №10.
Чумиков А.Н. Управление конфликтом и конфликтное управление как новые парадигмы мышления и действия//Социс.-1995, №3.
Штепа С. Етнополітичні проблеми Криму. Їх місце у діяльності Верховної Ради України//Віче.-2003, №5.
Тема 15. Світова система на сучасному
ЕТАПІ
15.1.Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин
Повний комплексний аналіз політики передбачає її вивчення як на
національному, так і на міжнародному рівні. Головним питанням політики
на різних її рівнях є питання про владу та владні відносини. Досліджують ці
проблеми багато самостійних політичних дисциплін, які
виникли у ХХ ст. Так проблемами влади у світовому масштабі займаються:
Світова політика та Міжнародні відносини.
Міжнародні відносини (МВ) як навчальна дисципліна з´явились на
початку ХХст. Предметом дослідження МВ є міждержавні відносини
у світовому масштабі. Головною категорією МВ національні інтерес
и держав. Ця дисципліна робить акцент на розмежуванні внутрішньої та
зовнішньої політики.
Світова політика (СП) як навчальна дисципліна з´явилась наприкінці
70-х рр. ХХст. Засновниками її можна вважати американських учених -
представників неоліберальної теоретичної школи міжнародних відносин –
Роберта Кеохейна і Джозефа Ная, які написали роботу «Транснаціональні
відносини і світова політика». Предметом дослідження СП є
розгляд взаємодії не тільки держав і міжурядових організацій, але і
недержавнихх учасників світової системи. СП вивчає проблеми
сучасного стану і тенденції розвитку світової політичної системи. СП
обумовлює взаємозалежність внутрішньої та зовнішньої політики і не
протиставляє їх одна одній.
Предметні галузі цих дисциплін, які досить швидко розвиваються,
багато в чому перехрещуються, що перешкоджає їх чіткому розмежуванню.
Міжнародно-політична наука представлена такими західними
теоретичними школами: реалізмом і неореалізмом, лібералізмом
і неолібералізмом, неомарксизмом и постмодернізмом, які дають різні
трактування предмета сутності СП и МВ.
Школа реалізму і неореалізму. Представниками її є Ганс Моргентау,
Едвард Карр, Баррі Бузан, Кеннет Уолц та ін. Класичний реалізм виник у
першій половині ХХ ст. Він спирається на ідеї незмінності егоїстичної
природи людини. Особливої популярністі він набув у 40-70-ті рр. ХХст.,
обгрунтовуючи події Другої Світової війни й протистояння радянської
та американської систем періоду «холодної війни». У 70-ті рр. Сформувався
неореалізм (структурний реалізм). Основні положення цієї школи такі:
Природа міжнародних відносин анархічна, тому що відсутні
наддержавний уряд та єдиний центр керівництва.
Держава перебуває у постійній готовності використати силу в
наступальних чи оборонних цілях. Головна мета держави - максимізувати
свій силовий потенціал, що гарантуватиме національну безпeку.
Держави керуються у своїй міжнародній діяльності національними
інтересами.
Головними регуляторами міжнародних відносин є силовий
потенціал держав і стратегічний баланс сил.
Школа лібералізму и неолібералізму. Представниками цього напрямку
можна назвати Вудро Вільсона (28-й президент США), Роберта Кеохейна,
Джозефа Ная, Стівена Краснера, Брюса Рассета та ін.
Класичний лібералізм (ідеалізм), з´явившись як навчальний напрям на
початку ХХ ст. грунтується на позитивній природі людини, орієнтованій на
справедливість і мораль. Популярність в теорії МВ ідеалізм набув на
початку та наприкінці ХХст. Основні положення цієї школи такі:
*Природа міжнародних відносин анархічна, але існує можливість її
регулювати за допомогою міжурядових організацій і державних режимів.
* Посилення взаємозалежності держав послабляє вплив анархії на МВ.
* Головним завданням взаємовідношень держав є максимізація
абсолютних вигід та мирна співпраця.
Школа неомарксизму починає свій розвиток з 70-х рр. ХХст.
Представники цього підходу - Імануїл Валлерстайн, Андре Франк є
авторами світ-системной теорії. Суть цієї теорії розкривається в таких
положеннях:
Світ – це глобальна система різноманітних економік, держав, класів,
суспільств, ідеологій та культур.
За економічними показниками, держави поділяються на «ядро»,
«периферію» і напівпериферію». Провідна роль у системі МВ відведена
економічно сильним державам, які представляють «ядро». «Периферійні» та
«напівпериферійні» держави намагаються сперечатися з нав´язуваною їм
стратегією розвитку.
Схема 1. Структура світу у світ-системній теорії
Постмодерністський підхід у теорії міжнародних відносин виник під
впливом неомарксизму у 80-ті рр. ХХст. як критика неолібералізму та
неореалізму. Постмодернізм (лат. Post – післе, фр. Moderne - сучасний)
включає в свою чергу такі напрямки як фемінізм, конструктивізм
. Представниками цього підходу є Джеймс Дерріан, Клір Cйоландер, Енн
Тікнер, Роберт Кокс та ін. Суть постмодернізма в таких положеннях:
Сучасний світ визначається як складний соціальний конструкт, оснований на взаємодії різних акторів МВ.
Теорія МВ не повинна штучно поділяти світ на зовнішнє та внутрішнє середовище.
Новій структурі світу повинні відповідати нові технології взаємовідносин.
Світ характеризується різноспрямованими процесами – диференціацією (розшарування) й індивідуалізації (визначення своєї ідентичності).
Таким чином, теорія МВ, представлена різними школами, продовжує свій развиток під впливом сучасних глобальних процесів, намагається вибудовувати нові пояснювальні концепції світового порядку.