Вимоги до вибухових речовин:

• мати достатньо великий запас потенційної енергії для здійснення руйнувань під час вибуху;

• мати визначені межі чутливості до зовнішнього впливу, забезпечення безпеки під час поводження;

• мати високу хімічну й фізичну стійкість, тобто збереження всіх параметрів під час тривалого зберігання;

• повинна бути широка і дешева сировинна база;

• безпечність під час виробництва ВР, спорядження боєприпасів, можливість механізації технологічних процесів.

Вибухові речовини, які використовуються під час проведення підривних робіт у військах і для спорядження різних боєприпасів, залежно від їх вибухових властивостей, розподіляються на три основні групи:

- ініціюючі ВР;

- бризантні ВР;

- метальні ВР (порохи).

Ініціюючі вибухові речовини

Ініціюючим ВР властива висока чутність до зовнішнього впливу (удару, тертя і впливу вогню). Вибух порівняно невеликої кількості ініціюючих ВР у безпосередньому контакті з бризантними ВР викликає детонацію зарядів останніх.

Внаслідок зазначених властивостей ініціюючі ВР застосовуються виключно для спорядження засобів ініціювання (капсулів-детонаторів, запалів).

До ініціюючих ВР відносяться:

- гримуча ртуть (фульмінат ртуті);

- азид свинцю (азотистоводневий свинець);

- тенерес (тринітрорезорціонат свинцю).

До них можливо віднести так звані капсульні суміші, вибух яких може застосовуватись для збудження детонації ініціюючих ВР або запалювання порохів та виробів з них.

Гримуча ртуть (фульмінат ртуті) являє собою дрібнокристалічну сипучу речовину білого або сірого кольору. Вона ядовита, погано розчиняється у холодній і гарячій воді.

До удару, тертю і теплового впливу гримуча ртуть є найбільш чутливою порівняно з іншими ініціюючими ВР, які застосовуються у практиці військ. При зволоженні гримучої ртуті її вибухові властивості та здатність сприймати начальний імпульс знижаються. Наприклад, при 10% зволоженні гримуча ртуть тільки горить, не детонуючи, а при 30% зволоження не горить і не детонує). Застосовується для спорядження капсулів-детонаторів і капсулів-спалахувачів.

Гримуча ртуть при відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сплавами. З алюмінієм вона взаємодіє енергійно з виділенням тепла і утворенням невибухових з’єднань (відбувається роз’їдання алюмінію). Тому гільзи гримуче-ртутних капсулів виготовляються з міді або мельхіору, а не з алюмінію.

Азид свинцю (азотистоводневий свинець) являє собою дрібнокристалічну речовину білого кольору, що слабо розчиняється у воді.

До удару, тертя й дії вогню азид свинцю є менш чутливим, ніж гримуча ртуть. Для забезпечення надійності збудження детонації азид а свинцю під впливом полум’я його покривають шаром тенереса. Для збудження детонації в азиді свинцю за допомогою наколювання його покривають шаром спеціального наколювального складу.

Азид свинцю не втрачає здатності до детонації при зволоженні та під впливом низьких температур; ініціююча здатність його є значно вищою, ніж ініціююча здатність гримучої ртуті. Застосовується для спорядження капсулів-детонаторів.

Азид свинцю хімічно не взаємодіє з алюмінієм, але активно взаємодіє з міддю та її сплавами, тому гільзи капсулів, споряджених азидом свинцю, виготовляються із алюмінію, а не з міді.

Тенерес (тринітрорезорціонат свинцю, ТНРС) являє собою дрібнокристалічну не сипучу речовину темно-жовтого кольору. Її розчинність у воді є незначною.

Чутливість ТНРС до удару нижче ніж чутливість гримучої ртуті та азиду свинцю; по чутливості до тертя він займає середнє місце між гримучою ртуттю і азидом свинцю. Тенерес достатньо чутливий до теплового впливу. Під впливом сонячного світла він темніє і розкладається. З металами ТНРС хімічно не взаємодіє.

Зважаючи на низьку ініціюючу здатність тенерес не має самостійного застосування, а застосовується у окремих типах капсулів-детонаторів з метою забезпечення безвідмовності ініціювання азиду свинцю.

Капсульні суміші, що використовуються для спорядження капсулів-запальників, являють собою механічні суміші декількох речовин, найбільш розповсюдженими із яких є гримуча ртуть, хлорат калію (бертолетова сіль) і трисірчана сурьма (антимоній).

Під дією удару або наколювання капсуля-запальника здійснюється спалахування капсульного складу з утворенням променя вогню, який здатний запалити порох або викликати детонацію ініціюючої ВР.