Типи вибухів:

• фізичний – раптове перетворення вихідної речовини у пар або газ.

• хімічний – швидка хімічна реакція, зі створенням пару або газу, нагрітого до високих температур за рахунок виділення тепла в процесі реакції, і таких, що мають у наслідок цього високий тиск.

• ядерний – поділ ядра U, Pu й т.і.

Хімічне перетворення ВР прийнято звати вибуховим перетворенням.

Вибухове перетворення в залежності від властивостей вибухової речовини і виду впливу на неї може здійснюватись у формі вибуху або горіння.

Вибух розповсюджується по вибуховій речовині з великою змінною швидкістю, що вимірюється сотнями або тисячами метрів за секунду.

Особливості хімічного вибуху:

• екзотермічність;

• висока швидкість протікання;

• велика кількість газів, що створюються (  1500 л);

• здатність до саморозповсюдження реакції.

Процес вибухового перетворення, що обумовлений проходженням ударної хвилі по ВР і такий, що протікає з постійною надзвуковою швидкістю, називається детонацією.

У випадку пониження якості ВР (зволоженість, злежування) або недостатнього начального імпульсу детонація може перейти в горіння або зовсім затухнути. Така детонація заряду ВР називається неповною.

Горіння - процес вибухового перетворення, обумовлений передачею енергії від одного шару ВР до іншого шляхом теплопровідності та випромінювання тепла газоподібними продуктами.

Процес горіння ВР (за винятком ініціюючих речовин) протікає порівняно повільніше, зі швидкостями, які не перевищують декількох метрів за секунду.

Швидкість горіння в значній ступені залежить від зовнішніх умов і в першу чергу від атмосферного тиску. Зі збільшенням тиску швидкість горіння збільшується; при цьому горіння може в деяких випадках переходити у вибух або в детонацію. Горіння бризантних ВР в замкнутому об’ємі, як правило, переходить в детонацію.

Збудження вибухового перетворення ВР називається ініціюванням.

Для збудження вибухового перетворення ВР потрібно надати йому, з визначеною інтенсивністю необхідну кількість енергії (початковий імпульс), яка може буде передана одним із наступних способів:

- механічним (удар, наколювання, тертя);

- тепловим (іскра, полум’я, нагрів);

- електричним (нагрів, іскровий розряд);

- хімічним (реакції з інтенсивним виділенням тепла);

- вибухом іншого заряду ВР (вибух капсуля-детонатора або сусіднього заряду).

Класифікація вибухових речовин – їх розподіл за визначеними ознаками на різні групи:

а) за агрегатним станом на:

• газоподібні;

• рідкі;

• тверді;

• пластичні.

б) за хімічними властивостями на:

- фізичні суміші (димовий порох);

- хімічні сполуки:

• солі (гримуча ртуть, аміачна селітра й т.і.);

• нітросполуки (TНT,ТЕН й т. і.);

• нітроаміни (гексоген, октоген й т.і.);

• складні ефіри HNO₃ (нітрогліцерин й т.і.)

в) за практичним використанням на:

• ініціюючі (гримуча ртуть, азид свинцю, ТНРС й т.і.);

• бризантні (амотол, TНT, ТЕН, гексоген);

• метальні (порохи, ракетне паливо);

• піротехнічні склади (дими, зірки);

Основні властивості вибухових речовин

Вибухові речовини оцінюються за багатьма параметрами, вибуховими і фізико-хімічними. Основними вибуховими вважаються: теплота вибуху (енергія вибухового перетворення), температура продуктів вибуху, швидкість детонації, бризантність і фугасність (працездатність).

Фізико-хімічними характеристиками є: чутливість до механічного і теплового впливу, хімічна і фізична стійкість, щільність (вага в одиниці об'єму), температури плавлення та перекристалізації.