Потреба у маскувальних комплектах для приховування різних об'єктів визначається в залежності від габаритів техніки:

№№ з/п	Техніка та озброєння	Потреба
1.	Танк, самохідна артилерійська установка	1 к-т
2.	Бойова машина піхоти, БТР	0,5 к-та
3.	Самохідна артилерійська установка	2 к-та
4.	Бойова машина реактивної артилерії	2 к-та
5.	Гармати калібру до 122 мм	1 к-т
6.	Гармати калібру до 152 мм	2 к-та
7.	Міномети калібру до 122 мм	0,5 к-та
8.	Автомобіль типу Урал-4320	0,5 к-та
9.	Автомобіль типу УАЗ-469	0,5 к-та

Під час устаткування хибних опорних пунктів і позицій для імітації техніки застосовуються її макети і куткові відбивачі ОМУ. Макети техніки повинні з як найбільшою достовірністю імітувати об‘єкти, які приховуються.

Технічні заходи тактичного маскування передбачають застосування засобів військ РХБ захисту (дими та аерозолі), звукового та світлового маскування.

У випадку приховування озброєння і техніки від комплексної розвідки противника використання табельних маскувальних комплектів поєднується із застосуванням тепловідбиваючих покрить (ТВП) і радіолокаційних екранів, які виготовляються з місцевих матеріалів.

Інженерні заходи щодо маскування опорних пунктів та районів оборони загальновійськових підрозділів здійснюються безперервно одразу з початком його інженерного обладнання. В першу чергу маскується бойова, спецівальна й транспортна техніка, а також фортифікаційні спорудження, що влаштовуються.

Створення і утримування проходів в інженерних загородженнях, завалах і руйнуваннях.

Наступ механізованих (танкових) підрозділів частіше за все пов’язаний з проривом підготовленої оборони противника, під час підготовки якої створюється розвинута система інженерних загороджень. Інженерні загородження та різноманітні перешкоди противника підрозділи, що наступають, частіше за все обходять по розвіданих напрямках, а у випадку неможливості долають за допомогою штатних засобів тралення або по пророблених проходах.

За умови масового застосування противником інженерних загороджень, найбільш важливим завданням інженерного забезпечення є створення і утримування проходів у мінно-вибухових загородженнях, завалах і руйнуваннях а також переходів через різноманітні природні перешкоди з метою їх подолання.

З цією метою, під час наступу механізовані (танкові) підрозділи першого ешелону і передові загони підсилюються підрозділами інженерних військ, які оснащуються необхідними засобами.

Основні зусилля механізованих (танкових) підрозділів разом з інженерними підрозділами, звичайно спрямовуються на інженерну розвідку і пророблення проходів в мінних полях, особливо таких, що встановлюються засобами дистанційного мінування.

Командиру загальновійськового підрозділу під час прийняття рішення на наступ необхідно знати кількість, способи, час і місце пророблення проходів, а також порядок їх позначення.

Успіх виконання цього надзвичайно складного завдання багато в чому залежить від достовірності даних інженерної розвідки, яка, як правило, ведеться силами інженерних підрозділів.

Під час розвідки мінно-вибухових загороджень противника необхідно виявити їх розташування на місцевості, характер, протяжність, глибину і межі, наявність проходів, можливість обходу, систему охорони і прикриття загороджень. Також необхідно визначити ступінь готовності мінних полів, кількість рядів у мінному полі і відстань між ними і мінами в рядах, типи мін і способи їх установки, наявність встановлених мін з елементами не виймання .

Для влаштування проходів в мінно-вибухових загородженнях застосовуються колійні мінні трали, самохідні та переносні установки розмінування, подовжені заряди. В окремих випадках інженерні підрозділи залучаються до пророблення проходів в мінно-вибухових загородженнях вручну. Проходи в завалах і руйнуваннях, переходи через перешкоди можуть влаштовуватись з використанням інженерних машин розгородження, шляхопрокладчиків, танкових мостоукладчиків, колійних механізованих мостів, танків з навісним бульдозерним обладнанням, мостових і дорожніх конструкцій.

Танки та БМП, використовуючи індивідуальні ножові мінні трали здатні самостійно долати мінні поля на напрямках свого руху . При цьому бажано мати в першому ешелоні підрозділу, який веде наступ, таку кількість бойових машин з тралами, яка б дозволяла атакувати противника без згортання бойового порядку.

У своїх мінних полях проходи пророблюються в ніч, яка передує переходу у наступ, а у мінних полях противника, перед його переднім краєм, в ніч перед наступом або в період вогневої підготовки атаки застосуванням подовжених зарядів розмінування під час артилерійської підготовки атаки, як правило наприкінці останнього парного вогневого нальоту. Найбільш зручніше це зробити наприкінці другого вогневого нальоту, тому що залишається резерв часу для відновлення системи керування пуском або переходу на іншу позицію. Крім того в цей час оборона противника на передньому краю придушена, що створює більш кращі умови для дій інженерних підрозділів і зменшує їхні втрати в особовому складі. Інколи пуски зарядів розмінування проводяться в 3-му вогневому нальоті. Заряди розмінування підвозяться і готуються до запуску інженерними підрозділами або військами, що знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником.

Для пророблення проходу в мінному полі довжиною до 100 м – інженерному відділенню, що оснащене установкою розмінування потрібно 15-20 хв.

Проходи в інженерних загородженнях противника пророблюються:

- перед переднім краєм, на ділянці прориву - один на взвод;

- перед переднім краєм поза ділянкою прориву - один на роту першого ешелону;

- у глибині оборони бригад першого ешелону (тактичній глибині) - один на роту першого ешелону;

- в оперативній глибині 1 прохід на батальйон першого ешелону.

На ділянці прориву на 1 км створюється до 6 проходів (L_наст= 1 км).

У глибині оборони противника проходи пророблюються згідно обстановки що склалася, за рішенням та з дозволу загальновійськового командира.

Розрахунок кількості проходів ведеться по числу механізованих взводів, тому що танки в будь-якому випадку будуть забезпечені проходами.

Кількість і напрямки проходів у своїх мінних полях повинні співпадати з кількістю і напрямками проходів що намічається зробити у МП противника.

Для подолання загороджень, що встановлені дистанційними засобами мінування, в кожному батальйоні доцільно створювати нештатну групу розмінування (один-два екіпажа), а в кожній роті призначати нештатне відділення (розрахунок) розмінування. Групи комплектуються особовим складом, який навчений прийомам розмінування, і оснащуються засобами для пошуку мін та їх знешкодження.

В мінних полях, що встановлені системами дистанційного мінування на бригадних шляхах руху, в районах розгортання ПУ, проходи пророблюються інженерними підрозділами.

Проходи, як у своїх мінних полях, так і у мінних полях противника перед переднім краєм влаштовуються шириною 6-8 м, а під час ведення бою у глибині оборони противника – не менш 4 м. В подальшому на шляхах руху військ проходи що співпадають з напрямком руху другого ешелону мають бути поширені до 10-12 м, щоб забезпечити об’їзд (обхід) пошкодженої на проході техніки. Такі проходи в подальшому передаються для утримування загону забезпечення руху (ЗЗР).

Комендантська служба під час долання мінно-вибухових загороджень в ході наступу організується з рубежу розгортання у взводні колони і ведеться до проходів в мінному полі. Особовий склад комендантської служби призначається з розрахунку – на кожні 2 проходи одне інженерно-саперне відділення. Після пропуску підрозділів 1 ешелону комендантська служба знімається. Проходи у дистанційно встановлених мінних полях (ДВМП), особливо такі, що встановлені безпосередньо перед атакою утримуються мінімум відділенням.

Для подолання проходів у масових загородженнях і руйнуваннях в частинах і з‘єднаннях створюються групи розгородження (ГРозг) або загін розгородження (ЗРозг). До складу Грозг залучаються: до інженерного взводу з МТУ-20, БАТ-2, 1-2 танка з тралами, механізоване відділення з необхідним інструментом. Група створюється на період виконання завдання і діє самостійно в інтересах батальйону першого ешелону.

ЗРозг складається з декількох груп з їх централізованим керуванням. При цьому передбачається виділення груп зі складу загону розгородження на більш складні напрямки і повернення після того, як буде вичерпана необхідність у їх діях.

Пророблення проходів у невибухових протитанкових загородженнях і влаштування переходів через сухі канави та яруги здійснюється танками, що обладнані танковими бульдозерами ТБС-86 або мають вбудоване бульдозерне обладнання. За допомогою такого обладнання можливо за 5-7 хв. влаштувати перехід через зазначені загородження чи перешкоди при висоті схилів до 2-3 метрів.

В бойових умовах, для подолання перешкод танковим підрозділам додаються танкові мостоукладачі МТУ-20, МТ-55А, які мають броньовий захист екіпажу, дозволяють виконувати завдання на місцевості з високими рівнями радіації і спроможні влаштовувати переходи за 3-5 хв. без виходу екіпажу з машини.

Влаштування інженерних загороджень, підготовка і створення зруйнувань та завалів.

Інженерні загородження влаштовуються з метою нанесення противнику втрат, затримання його просування, ускладнення маневру і створення найбільш сприятливих умов для його ураження усіма вогневими засобами.

Вони устатковуються в різних видах бойових дій згідно завдань, що вирішують підрозділи і відповідно до рішення загальновійськового командира, у сполученні з природними та штучними перешкодами і поєднанні із системою вогню.

Незалежно від виду бою, в якому влаштовуються інженерні загородження, вони за конструкцією, розташуванням на місцевості повинні відповідати наступним вимогам:

• відповідати задуму бою;

• забезпечувати високу ефективність і раптовість впливу на противника;

• допускати швидке встановлення (влаштування) на місцевості із застосуванням засобів мінування.

За характером впливу на противника і засобам, що застосовуються, інженерні загородження розподіляються на мінно-вибухові, невибухові, та комбіновані.

Основу інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін, одиночних мін, а також різних фугасів та зарядів, що використовуються з метою влаштування руйнувань.

Мінне поле являє собою ділянку місцевості на якій у визначеному порядку або безсистемно встановлені міни одного чи декількох типів. Для влаштування мінних полів широко застосовуються різні типи інженерних мін, а також засоби механізації мінування і системи дистанційного мінування.

Мінно-вибухові загородження встановлюються попереду за все на передовій позиції, перед позиціями бойової охорони і переднім краєм, у проміжках і на флангах підрозділів на всю глибину оборони. На напрямках, де можливий наступ танкових підрозділів противника, встановлюються головним чином протитанкові МВЗ. Протипіхотні мінно-вибухові загородження встановлюються на прихованих підходах до переднього краю, особливо там, де можлива атака противника без танків, а також для прикриття ПТМП з метою ускладнення їх розмінування.

У глибині оборони на ймовірних напрямках наступу противника під час підготовки оборони можуть встановлюватись керовані ПТМП і ППМП, мінуватися й готуватися до зруйнування основні дороги, мости, шляхопроводи, а також можуть готуватись вибуховим способом протитанкові рови, влаштовуватись міновані завали та інші види невибухових і комбінованих загороджень.

Для влаштування інженерних загороджень залучаються всі роди військ і підрозділи інженерних військ, на яких покладається виконання найбільш важливих і складних завдань. Вони залучаються для встановлення мінних полів перед переднім краєм підрозділів першого ешелону і у проміжках між ними. В ході оборонного бою, на визначених напрямках наступу противника, інженерні підрозділи, що діють у складі рухомих загонів загородження (РЗЗ) встановлюють ППМП і ППМП у глибині оборони батальйонів першого ешелону.

Місця, терміни встановлення інженерних загороджень та порядок їх прикриття вказується загальновійськовим командиром, який організовує виконання завдань.

Підрозділи родів військ згідно рішень своїх командирів влаштовують інженерні загородження в основному для прикриття позицій і районів, які вони займають. При цьому, особовий склад танкових підрозділів встановлює мінні поля вручну, стройовим розрахунком.

Підготовка й утримування шляхів руху і маневру підрозділів.

В ході наступу шляхи влаштовують для планомірного переміщення на нові позиції артилерійських підрозділів, засобів протиповітряної оборони, зміни розташування пунктів управління і забезпечення безперервного постачання і евакуації.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником кількість шляхів, що готуються для забезпечення перегрупування складає близько 30-50 км на батальйон. Більшу частину з них влаштовують інженерно-дорожні підрозділи. Але, у випадку їхнього невистачання, особливо у весіннє-осіннє бездоріжжя, а також в умовах бездоріжжя на підготовку шляхів буде необхідним залучати механізовані і артилерійські підрозділи з танками, що обладнані навісним бульдозерним устаткуванням і тягачами.

У наступі, крім фронтальних шляхів влаштовуються рокади на вихідному рубежі, перед бар’єрними рубежами, на рубежах розгортання у батальйонні колони, влаштовуються шляхи до рубежу введення у бій 2 ешелону (по 1 на батальйон). Для його підготовки залучається загін забезпечення руху (ЗЗР). На рубежі введення у бій 2 ешелону, при необхідності, пророблюються проходи, а загородженнями прикриваються фланги.

До рубежу розгортання у взводні колони (РРВК) шляхи обладнуються силами інженерних підрозділів старшого начальника. Підготовка шляхів від РРВК до проходів у мінних полях полягає у перевірці їх на наявність мін і позначенні односторонніми покажчиками. Шляхи утримують підрозділі, які їх влаштовували або зі складу 2-го ешелону. Вони позначаються і нумеруються зправа наліво. Номер колонного шляху співпадає з номером проходу в мінному полі.

Максимально використовується мережа доріг, що існує.

В ході наступу ЗЗР, який зазвичай має в своєму складі групу розвідки і розгородження (ідорвідд, орхр, бойова охорона) та доріжно-мостову групу, безпосередньо забезпечує пересування військ маршруті. Під час переслідування противника або просування у глибині його оборони ЗЗР рухається за підрозділами розвідки з можливим випередженням голови колони на 1-2 години ходу. У випадку, якщо підрозділи охорони зустріли противника, що переважає силою, то вперед виходять підрозділи першого ешелону, розгортаються і під прикриттям охорони атакують противника. За цих умов ЗЗР виконує свої завдання, пересуваючись за підрозділами першого ешелону. При цьому шлях готується для підрозділів другого ешелону або резерву, артилерії, підрозділів ППО, пунктів управління, а також для забезпечення підвозу і евакуації.

Висновок: виконання різноманітних завдань інженерного забезпечення переслідує цілу низку цілей, по-перше надає підрозділам необхідний захист від сучасних і різноманітних засобів ураження противника; по-друге надає можливість створювати військам необхідні умови для своєчасного і прихованого висування, розгортання, маневру і успішного ведення бойових дій; по-третє, ускладнює дії підрозділів противника і шляхом застосування інженерних боєприпасів сприяє нанесенню противнику значних втрат.