«Особливості інженерного обладнання опорних пунктів в особливих умовах».

а) під час оборони в місті:

Для створення опорних пунктів в першу чергу застосовуються особливо міцні кутові будинки з півпідвальними та підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць та площ.

Опорні пункти готуються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв’язок між собою. В проміжках між опорними пунктами і на вулицях міста влаштовують загородження, руйнування та завали, підходи до них мінуються. В підземних спорудах, які не використовуються для маневру, створюються загородження.

Опорний пункт може вміщувати один великий будинок або декілька невеликих споруд. Крім звичайних засобів посилення взводу, можуть додаватися саперні підрозділи, які влаштовують міновані завали, виконують найбільш складні роботи під час підготовки будинків до оборони, підривають будинки, які захоплені противником.

З метою захисту від пожеж, будинки в яких обороняються підрозділи, очищуються від легкозаймистих предметів, підлоги засипають піском, створюють запаси піску та води. Дрібні споруди, які можуть сприяти розповсюдженню пожеж, розбираються. Для забезпечення прихованого маневру особового складу підрозділу, пророблюють проходи та проломи в стінах та огорожах, а також облаштовують підземні колектори і тунелі.

б) під час оборони у лісі:

Передній край оборони вибирають у 100-150 м. попереду або позаду краю лісу. Під час оборони у глибині лісу передній край вибирають по вирубках, галявинах та просіках. Перед переднім краєм на відстані до 400-500 м. здійснюється розчищення лісу для покращення умов спостереження та ведення вогню.

Шляхи, стежки, просіки та інші зручні для наступу противника напрямки готуються до оборони, прикриваються загородженнями та найбільш міцно укріплюються. На перехрестях шляхів, стежок, просік та на галявинах (як на передньому краї, так і в глибині оборони) влаштовуються оборонні споруди.

У лісі, на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод, траншеї, ходи сповіщення та інші споруди викопуються неглибоко, а бруствери влаштовуються із зрубаних дерев з проміжками, які заповнюються землею.

Над ділянками траншей, які займають підрозділи, і над окопами для вогневих засобів, влаштовуються перекриття з метою захисту особового складу від враження уламками дерев, скалками снарядів, які розриваються у вершинах дерев.

На тих ділянках, де викопування ходів сполучення не є необхідним, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або позначками на деревах.

Під час влаштування інженерних загороджень, устатковуються мінні поля, фугаси, міновані завали, протитанкові бар’єри та різноманітні дротяні загородження.

в) під час оборони в горах:

На важко досяжних ділянках місцевості, а також у місцях де ґрунт особливо твердий, фортифікаційні споруди влаштовують переважно півзаглибленого або насипного типу з використанням каміння, яке присипається шаром м’якого ґрунту, а також мішків з землею. В окопах та траншеях, в місцях, де розташований особовий склад, влаштовуються перекриття для захисту від враження уламками каміння, які утворюються під час вибуху снарядів. Для укриття особового складу і техніки широко застосовуються печери, тунелі та різні інші природні сховища. Під час інженерного обладнання широко використовуються вибухові речовини та засоби підриву. Окопи, сховища та інші споруди влаштовуються так, щоби виключалась можливість проникнення в них запальних речовин та води.

В опорному пункті широко використовуються природні перешкоди, створюються кам’яні завали, а в гірсько-лісовій місцевості – лісові завали. Ділянки шляхів (стежки) та штучні споруди готуються до руйнування. На шляхах встановлюються загородження, підходи до яких повинні прикриватися вогнем з прилеглих висот.

Маскування підрозділів досягається, попереду за все, використанням захисних та маскувальних властивостей місцевості.

г) під час оборони на водній перешкоді:

Особливо важливе значення набуває вибір переднього краю з-за того, що сезонне коливання рівня води змінюють прохідність місцевості, а існуючі гідротехнічні споруди можуть бути використані для затоплення місцевості і влаштування водних загороджень.

Для забезпечення надійного ураження противника на воді, частина вогневих засобів виноситься як можливо найближче до краю води.

На ділянці берегу з високим рівнем ґрунтових вод, траншеї, окопи, шляхи сполучення та інші оборонні споруди влаштовуються півнасипного та насипного типу.

Загородження влаштовуються, в першу чергу, перед переднім краєм, на березі та у воді. При чому найбільша щільність створюється у місцях, які придатні для переправи плаваючих танків та самохідних десантно-переправних засобів.

д) при обороні у степу:

Під час обладнання позицій можливе використання місцевих матеріалів – кущі, хмиз, очерет та інше. Крім того, під час будування сховищ та споруд для ведення вогню широко використовуються споруди із земленосних мішків. Крім того, для влаштування фортифікаційних споруд застосовують криволінійні армовані оболонки та елементи хвилястої сталі, тканинно-каркасні споруди та інші конструкції промислового виготовлення.

Мінні поля періодично перевіряються, а у випадку їх заносу шаром піску або порушення маскування – відновлюються.

е) під час зайняття оборони взимку:

Необхідно враховувати, що виконання земляних робіт в мерзлому ґрунті значно обмежується. Застосування засобів механізації земляних робіт, частіше за все, стає неможливим. Під час розробки мерзлих ґрунтів широко використовуються вибухові речовини.

В зв’язку з низькими температурами необхідно, в першу чергу, влаштовувати теплі сховища для особового складу. Траншеї, ходи сполучення та інші оборонні споруди влаштовуються півзаглибленого, а при глибокому шарі снігу – з льоду та снігу.

Умови маскування взимку різко погіршуються. Для маскування, в першу чергу, використовуються підручні матеріали, а також штучні зимові маски. Особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, а бойова та транспортна техніка фарбується в білий колір. Для маскування димів під час опалювання бліндажів та сховищ, застосовуються спеціальні пристрої для його розсіювання. Особлива увага взимку звертається на маскувальну дисципліну військ, ходіння та їзда по сніговій цілині обмежується.

Нормативи на обладнання фортифікаційних споруд з урахуванням пори року та місцевих умов.

Найменування споруд	Літом			Взимку			В горах
	ВР, кг.	люд./год.	маш./год.	ВР, кг.	люд./год.	маш./год.	ВР, кг.	люд./год.	маш./год.
Окоп для танку з перекритою щілиною	-	6,0	0,6	21	17	0,7	30-40	85	0,5
Окоп для танку	-	6	0,8	21	8	0,1	90	60	0,5
Перекрита щілина	-	24	-	-	20	0,5	10-15	100	-
Бліндаж	-	45	-	-	60	0,3	40-50	200	-
Окоп для БТР з перекритою щілиною	-	90	-	40	20	0,8	50-60	500	-
Окоп для БТРР	-	65	-	30	12	-	45-55	350	-
Окоп для БМП з перекритою щілиною	-	60	-	42	20	1,1	55-70	300	-
Окоп для БМП	-	32	-	42	16	-	25-30	120	-

Третє навчальне питання: ”Маскування табельними інженерними засобами і місцевими матеріалами бойової техніки, окопів та інших фортифікаційних споруджень”

Маскування - комплекс заходів, які спрямовані на приховування від противника військ і військових об’єктів, на введення його в оману відносно наявності, складу, дій та намірів наших військ. Воно має бути: активним, безперервним, різноманітним та комплексним.

Основними способами маскування є:

- приховування,

- імітація,

- демонстративні дії

- дезінформація.

Приховування – полягає в усуненні характерних демаскуючих ознак військ та об’єктів, та здійснюється постійно, без спеціальних на те вказівок.

Імітація – полягає у створенні хибних позицій та районів розташування військ, шляхом устаткування фальшивих споруджень, застосуванням макетів техніки та інших інженерних засобів для введення в оману розвідку противника.

Демонстративні дії - це навмисний показ несправжньої діяльності дійсних підрозділів під час їхнього пересування, зосередження, ведення бойових дій та виконання інших заходів на хибних напрямках.

Дезінформація полягає у доведенні до противника різними способами хибних відомостей.

Противник, використовуючи засоби розвідки, може визначити наявність наших військ та їх стан, по наступних демаскуючих ознаках:

- форма та розмір об’єкта;

- яскравість та колір поверхні;

- тіні від бойової та спеціальної техніки й споруджень;

- відбиті радіохвилі, інфрачервоні та інші випромінювання;

- рух, сліди машин, звуки, пил, викопаний ґрунт, свіжі вирубки рослинності;

- радіопереговори та інші ознаки діяльності військ.

Ефективність маскування забезпечується своєчасним, якісним та комплексним виконанням організаційних, інженерних і технічних заходів.

Організаційні заходи містять:

- розосередження військ та періодичну зміну районів і позицій;

- використання маскувальних властивостей місцевості та умов погоди й пори року (ніч, туман, дощ, снігопад, низька хмарність) для приховування дій військ і виконання ними інженерних завдань;

- обмеження вирубки рослинності, прокладання шляхів пересування;

- проведення демонстративних дій військ;

- виконання особовим складом вимог маскувальної дисципліни;

- зберігання військової таємниці;

- систематичний контроль за своєчасністю та якістю виконання заходів маскування.

Інженерні заходи включають:

- маскувальне фарбування;

- використання табельних засобів маскування та масок військового виготовлення;

- устаткування хибних споруджень і застосування інженерних засобів імітації;

- використання рослинності та створенням плям на місцевості.

Технічними заходами маскування є: використання димів та аерозолів; застосування піротехнічних та інших засобів.

Маскувальна дисципліна забезпечується:

- обмеженням пересування особового складу, техніки та транспортних засобів на ділянках, які противник має можливість спостерігати,

- суворим виконанням в нічний час заходів щодо світломаскування,

- виключенням шуму та подачі сигналів при знаходженні поблизу противника, особливо вночі,

- неухильним виконанням вимог чинних правил стосовно радіообміну.