4. Значення теорії і методики фізичного виховання в системі наукових знань про фізичне виховання

Раніше вже зазначалось, що фізичне виховання є неоднорідним багатоплановим явищем, яке вивчається багатьма дисциплінами. Сфера застосування окремих із них не виходить за межі цього феномена, вони охоплюють лише окремі його прояви; інші ж зосереджуються на вивченні суто своїх проблем і лише побічно торкаються тих чи інших аспектів фізичного виховання, як, наприклад, фізіологія, анатомія, психологія, педагогіка, соціологія, філософія та ін.

Все розмаїття цих дисциплін в першому наближенні можна поділити на дві групи: на дисципліни природничі та дисципліни гуманітарні. Ми не випадково застосовували вираз “в першому наближенні”, бо такий поділ досить грубий. Є дисципліни, в межах яких охоплюються і певні природничі, і певні гуманітарні прояви зовнішнього і внутрішнього світу, як, наприклад, в психології, але це не суттєво для наших міркувань; виняток, як відомо, лише підтверджує правило.

У спеціальних навчальних закладах, де готують фахівців із фізичного виховання, учбовими планами також передбачено вивчення як дисциплін природничого, так і гуманітарного циклів. Вивчається, наприклад, фізіологія загальна і фізіологія фізичних вправ, анатомія загальна і анатомія фізичних вправ або динамічна анатомія, і біохімія, і лікарняний контроль, і психологія загальна, і психологія спортивна, і педагогіка, і історія фізичної культури і спорту, і філософія та інші. Всі вони вкупі дозволяють майбутньому фахівцю створити цілісне уявлення про фізичне виховання як багатогранне явище, і в зв’язку з цим, свідомо чи підсвідомо, напрошується питання: для чого ж тоді потрібно вивчати ще й таку дисципліну, як теорія і методика фізичного виховання?

На це питання можна відповідати також питанням: а чи дає вивчення цих дисциплін гарантію того, що, успішно освоївши їх, можна також успішно вести практичну роботу по фізичному вдосконаленню й оздоровленню тих чи інших контингентів населення, тобто успішно здійснювати педагогічний процес з фізичного виховання? Відповідь буде однозначною: звичайно, не дає. Можна відмінно освоїти навчальну інформацію із дисциплін природничого і гуманітарного циклів і бути безпомічним на практиці.

Справа в тому, що практика вимагає не просто суми знань, а вміння відбирати й інтегрувати їх до вирішення конкретних завдань занять з тими чи іншими людьми і стосовно конкретних ситуацій, що виникають по ходу їх проведення. А саме цьому не навчає жодна з означених дисциплін. Цю функцію виконує теорія і методика фізичного виховання як, з одного боку, інтегруюча дисципліна і з другого - як дисципліна, що вивчає закономірності побудови, здійснення і розвитку педагогічного процесу, виходячи із попиту суспільства на здорових, фізично розвинутих і всебічно підготовлених громадян. І в цьому й полягає її значення в системі знань про фізичне виховання.

Як і будь-яка інша дисципліна, вона постійно розвивається, черпаючи інформацію з різних джерел. Якщо проранжувати їх, тобто розмістити в порядку від найбільш значимих до найменш значимих, то ми будемо мати таку послідовність: наукові дослідження, наукові дослідження в суміжних дисциплінах, практика фізичного виховання, суспільна практика, передові ідеї педагогів, лікарів, філософів. І на завершення слід відзначити, що вивчення теорії і методики фізичного виховання також не гарантує автоматичного створення кваліфікованого фахівця-практика, зате суттєво скорочує термін його становлення.