Модульний контроль 4 Реалізація права

1. Реалізація права – це:

• діяльність державних органів по застосуванню правових норм;

• виконання приписів юридичних норм;

• правомірна поведінка людей;

• втілення приписів юридичних норм в правомірній поведінці людей;

• фактична поведінка суб'єктів права.

2. Які існують форми реалізації права:

• усна;

• письмова;

• конклюдентна;

• дотримання, виконання, використання, застосування;

• використання своїх повноважень посадовими особами.

3. Безпосередніми формами реалізації права є:

• дотримання;

• виконання;

• використання;

• усіх вище перерахованих;

• правильна відповідь відсутня.

4. Формою реалізації суб'єктивних прав особи є:

• дотримання;

• виконання;

• використання;

• правозастосування;

• усіх вище перерахованих.

5. Правозастосування – це:

• винесення на основі норми права рішення по конкретній юридичній справі;

• діяльність суб'єктів права по використанню своїх прав;

• процедурно-процесуальна діяльність державних органів, що мають владні повноваження;

• здійснювана в установлених законом формах державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави, посадових осіб чи спеціально уповноважених на те громадських об'єднань по вирішенню конкретних юридично-значимих ситуацій;

• діяльність Верховної Ради України по прийняттю законів та підзаконних актів.

6. Вимогами до правозастосовчої діяльності є:

• законність, обґрунтованість, доцільність, справедливість;

• верховенство права, демократизм, рівність, взаємна відповідальність держави і особи;

• наявність ефективної судової системи та чинного законодавства;

• ініціатива державного органу або посадової особи;

• усі вище перераховані.

7. Умовами застосування права є:

• владне рішення державного органу;

• необхідність врегулювання суспільних відносин;

• здійснення правопорушення;

• наявність конфліктної ситуації;

• усі вище перераховані.

8. До основних стадій застосування норм права належить:

• встановлення фактичних обставин справи;

• юридична кваліфікація;

• вирішення справи;

• документальне оформлення прийнятого рішення;

• всі перераховані.

9. Правозастосувальний акт – це:

• будь-який нормативно-правовий акт, прийнятий компетентним державним органом;

• індивідуальний акт державно-владного характеру, що приймається компетентним державним органом і визначає на основі правових норм права та обов’язки особи або міру її відповідальності;

• документ, що приймається громадським об'єднанням на основі норм права;

• документ, що приймається посадовою особою для вирішення юридичної справи;

• нормативно-правовий акт, що регулює суспільні відносини.

10. За формою правозастосувальні акти поділяються на:

• закони та підзаконні нормативно-правові акти;

• постанови, укази, розпорядження, рішення, накази, ухвали, протести, подання, висновки тощо;

• рішення судових та адміністративних органів;

• усні, конклюдентні та письмові;

• акти державних органів, акти недержавних органів.

11. Спільними рисами для правозастосовчого акта та нормативно-правового акта є:

• приймаються і забезпечуються компетентними органами, мають владний характер, є правовими актами;

• застосовуються на основі нормативного акта, мають персоніфікований характер;

• не є джерелами права, виступають як юридичний факт;

• містять у собі норми права, тобто веління до невизначеного кола осіб, характеризуються можливістю неодноразової їх реалізації;

• усі вище перераховані.

12. Прогалина в праві – це:

• повна відсутність в діючому законодавстві необхідних юридичних норм;

• повна або часткова відсутність суспільних відносин, що об'єктивно вимагають юридичної регламентації;

• суспільні відносини, що вимагають врегулювання;

• правові норми, що втратили своє значення;

• застарілі нормативно - правові акти.

13. Аналогія закону – це:

• вирішення конкретної справи на основі правової норми, що регулює схожі суспільні відносини;

• вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, яке стало обов'язковим для вирішення подібних справ в майбутньому;

• вирішення справи на основі загальних начал та принципів права, галузі прав або інституту права;

• заміна одного закону іншим;

• порівняння законів.

14. Аналогія права – це:

• порівняльно-правовий аналіз різних правових систем;

• вирішення справи на основі загальних начал та принципів права, галузі прав або інституту права;

• вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних начал законодавства;

• застосування для вирішення справи загально-правових принципів;

• вирішення конкретної юридичної справи з використанням правового прецеденту.

15. Спосіб подолання прогалин у праві:

• рішення суду;

• акти місцевої державної адміністрації;

• прийняття необхідних нормативно-правових актів;

• внесення змін в діюче законодавство;

• аналогія права, аналогія закону.