Тлумачення норм права

1. Тлумачення правових норм – це:

• діяльність суб'єктів щодо роз'яснення або з'ясування змісту юридичної норми з метою правильного її застосування та реалізації;

• внутрішня розумова діяльність із встановлення змісту юридичної норми, яка не виходить за межі свідомості інтерпретатора, результатом якої є розуміння змісту норми ним самим;

• діяльність компетентних органів держави та їх посадових осіб по з'ясуванню та роз'ясненню змісту юридичної норми з метою правильного її застосування та реалізації;

• видання інтерпретаційного акту компетентним органом держави;

• діяльність громадських об'єднань та громадян по з'ясуванню та роз'ясненню змісту юридичної норми з метою правильного її застосування та реалізації.

2. Внутрішня розумова діяльність із встановлення змісту юридичної норми, яка не виходить за межі свідомості інтерпретатора, результатом якої є розуміння змісту норми ним самим називається:

• тлумаченням норм права;

• усвідомленням (з'ясуванням) норм права;

• роз'ясненням норм права;

• способом тлумаченням норм права;

• видом тлумачення норм права.

3. Діяльність певних органів та осіб по викладенню сенсу і змісту державної волі, а також

вираження її назовні називається:

• тлумаченням норм права;

• усвідомленням (з'ясуванням) норм права;

• роз'ясненням норм права;

• способом тлумаченням норм права;

• видом тлумачення норм права.

4. Спосіб тлумачення – це:

• викладення сенсу і змісту державної волі та вираження її назовні;

• сукупність прийомів і засобів, які дозволяють з'ясувати зміст норми права і вираженої в ній волі з метою їх реалізації;

• діяльність щодо роз'яснення або з'ясування змісту юридичної норми з метою правильного її застосування та реалізації;

• внутрішня розумова діяльність із встановлення змісту юридичної норми, яка не виходить за межі свідомості інтерпретатора, результатом якої є розуміння змісту норми ним самим;

• формально обов'язкове рішення компетентного органу, яке містить офіційне роз'яснення змісту певної правової норми.

5. Видами тлумачення-з'ясування норм права є:

• судове, адміністративне;

• автентичне (автентичне), легальне;

• логічне; семантичне (спеціально-юридичне); систематичне; історичне; граматичне (синтаксичне); телеологічне (цільове); буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• доктринальне (наукове), професійне (компетентне), повсякденне (буденне).

6. Видами тлумачення-роз'яснення норм права є:

• офіційне та неофіційне;

• аутентичне (автентичне), легальне;

• логічне; семантичне (спеціально-юридичне); систематичне; історичне; граматичне (синтаксичне); телеологічне (цільове); буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• доктринальне (наукове), професійне (компетентне), повсякденне (буденне).

7. Назвіть види офіційного нормативного тлумачення:

• судове, адміністративне;

• аутентичне (автентичне), легальне (відомче та міжвідомче (офіціозне);

• буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• доктринальне (наукове), професійне (компетентне), повсякденне (буденне);

• логічне, семантичне (спеціально-юридичне), систематичне, історичне, граматичне (синтаксичне), телеологічне (цільове).

8. Назвіть види казуального тлумачення:

• судове, адміністративне;

• аутентичне (автентичне), легальне;

• буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• доктринальне (наукове), професійне (компетентне), повсякденне (буденне);

• логічне, семантичне (спеціально-юридичне), систематичне, історичне, граматичне (синтаксичне), телеологічне (цільове).

9. Назвіть види неофіційного тлумачення:

• судове, адміністративне;

• аутентичне (автентичне), легальне;

• буквальне (адекватне), поширювальне, обмежувальне;

• доктринальне (наукове), професійне (компетентне), повсякденне (буденне);

• логічне, семантичне (спеціально-юридичне), систематичне, історичне, граматичне (синтаксичне), телеологічне (цільове).

10. Тлумачення юридичних норм, яке здійснюється компетентними органами й є формально обов'язковим, називається:

• казуальним;

• компетентним;

• легальним;

• офіційним;

• доктринальним.

11. Тлумачення, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не володіє юридичною силою,

називається:

• казуальним;

• неофіційним;

• компетентним;

• легальним;

• доктринальним.

12. Офіційне роз'яснення суті норми у зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи

і формально обов'язкове лише при її розгляді, називається:

• казуальним;

• неофіційним;

• компетентним;

• легальним;

• доктринальним.

13. Інтерпретаційно-правовим актом називають:

• державно-владний індивідуальний акт, який видається компетентним суб'єктом у конкретній юридичній справі на підставі відповідних правових норм з метою визначення наявності або відсутності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків конкретних суб'єктів;

• формально обов'язкове рішення компетентного органу, яке містить офіційне роз'яснення змісту і порядку застосування певної правової норми;

• документ компетентного органу, яке видається на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання;

• письмовий документ компетентного органу держави, що містить формально-обов'язкове правило поведінки загального характеру і є основною формою права для багатьох правових систем сучасності;

• правильна відповідь відсутня.

14. Основними ознаками інтерпретаційно-правового акту є:

• визначає юридичні норми, закріплює правила поведінки суб'єктів, має певну форму та владний характер, виконання забезпечується силою примусу;

• видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, містить норми права, конкретизує та забезпечує виконання законодавчих приписів;

• роз'яснює зміст юридичних норм, містить конкретизуючи приписи, а не нормативні, не є формою та джерелом права;

• застосовується на основі нормативного акта, має конкретний, персоніфікований характер, не є джерелом права, виступає як юридичний факт;

• усі вищеперераховані ознаки.

15. Видами інтерпретаційно-правових актів за юридичною формою вираження є:

• закони та підзаконні нормативно-правові акти;

• укази, розпорядження, довідки, протоколи;

• постанови, укази, висновки, рішення, роз'яснення, ухвали, накази, інструкції;

• вироки, укази, накази;

• усі перераховані вище.