Література

1. Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. - 1995. - №5-6. – С. 44.

2. Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права // Право України. - 2000. - №1. – С. 103.

3. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. - 2001. - №11. – С. 9.

4. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. - 2001. - №10. – С.13.

5. Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.

Тема 11. Правотворчість Лекція 11. Правоутворення та правотворчість – 2 год.

  

1. Правоутворення, нормотворчість та правотворчість.

2. Види й органи правотворчості.

3. Стадії правотворчого процесу.

 Мета лекції: формування уявлення про сутність процесу правотворчості, його соціальне призначення, види та органи правотворчості, виробітка навичків самостійного аналізу нормативно-правового матеріалу. Виховування у дусі поваги до законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: зробіть спробу дати визначення поняттям „правотворчість” та „нормотворчість”. В чому різниця?

Головні поняття по темі: правотворчість, принципи правотворчості, правоутворення, стадії правотворчого процесу, систематизація нормативно-правових актів, кодифікація, інкорпорація, консолідація, юридична техніка, законотворчість.

 

Тези лекції:

1. Із змістовної сторони правоутворення включає до себе всі форми і засоби виникнення, розвитку і зміни права: 1) його зовнішнє відображення в юридичних письмових документах (нормативних актах, угодах, судових прецедентах і т.д.); 2) існування у вигляді неінституціональних форм (правосвідомість, правові принципи, правові теорії і концепції, конкретні правовідносини і т.д.); 3) процеси виникнення юридичних моделей поведінки і їх фактичної реалізації. Правоутворення - це найбільш широка категорія, яка охоплює виникнення і буття права, його упоряджування і розвиток в різних аспектах і напрямках.

Нормативні правові акти є продуктом особливого роду діяльності — нормотворчості (правотворчості). Нормотворчість — основний шлях впливу на суспільні відносини, головний засіб додання праву юридичної чинності.

Рішення проблеми: співвідношення понять „правоутворення”, „нормотворчість” та „правотворчість”.

Нормотворчість в правовій сфері — це в принципі і головним чином державна діяльність, що завершує процес формування права, що означає зведення державної волі в закон.

Розрізняються три способи нормотворчісті:

1) безпосередня правоустановча діяльність повноважних державних органів;

2) санкціонування державними органами норм, що склалися незалежно від них у виді звичаю (ділового звичаю) чи вироблені недержавними організаціями (наприклад, кооперативами, громадськими організаціями);

3) безпосереднє правотворчість народу, проведене у формі всенародного голосування (референдуму).

В усіх трьох випадках нормотворчість відрізняється і своїми цілями, і тими принципами, на яких воно ґрунтується. Загальними принципами нормотворчість є: науковість, демократизм, законність, інтернаціоналізм.

 

2. Види правотворчості за суб’єктами:

- правотворчість Верховної ради України (закони, постанови);

- Президента України (укази та розпорядження);

- Кабінет Міністрів України (постанови та розпорядження);

- керівники міністерств та відомств (накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки);

- голови державних адміністрацій (розпорядження);

- ради народних депутатів на місцях (рішення, постанови), керівники їх управлінь та відділень (накази);

адміністрації державних установ, організацій та підприємств (накази, устави, положення та інструкції).

 

3. Зміст нормотворчості складається з послідовно здійснюваних організаційних дій, що утворять у своїй сукупності те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їхніх розпоряджень до адресатів. Правотворчий процес складається з ряду стадій.

1). Стадія законодавчої (більш широко— нормотворчої) ініціативи. Мова йде про первинну офіційну дію компетентного суб'єкта, що складає у внесенні в правотворчий чи орган пропозиції про видання нормативного акта, чи підготовленого проекту акта.

2). Рішення компетентного органа про необхідність видання акта, виробленню його проекту, включенні в план законопроектних робіт і т.п.

3). Розробка проекту нормативного акта і його попереднє обговорення.

4). Розгляд проекту нормативного акта в тім органі, що уповноважений його прийняти.

5). Прийняття нормативного акта.

6). Доведення змісту прийнятого акта до його адресатів.

Завдання до семінарського заняття: зробіть порівняльний аналіз стадій правотворчого та законодавчого процесу.