Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів соціальної цінності права для суспільства.

Література

1. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

2. Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С. 80.

3. Кондратьєв Р., Геристо О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. – С. 43.

4. Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С.80.

5. Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. - 2001. - №9. – С. 85.

6. Цимбалюк М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. - 2003. - №2. – С. 65.

7. Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. - 2003. - №6. – С. 105.

8. Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. - 2003. - №7. – С. 24.

9. Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. - 2003. - №10. – С. 33.

Тема 10. Норми права та інші соціальні норми Лекція 10. Поняття, ознаки та структура норми права – 2 год.

 

 

1. Поняття та ознаки соціальних норм. Норми права в системі соціальних норм.

2. Структура норм права.

3. Класифікація норм права.

4. Форми викладення правових норм в нормативно-правових актах.

Мета лекції: поглиблення і систематизація знань про норми права, їхні види і структуру, форми викладення правових норм у статтях законів і інших правових актах. Подолання правового нігілізму, виховання у дусі поваги до законів та норм права.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: згадайте зі шкільного курсу основ правознавства визначення норми права. 

Головні поняття по темі: норма права, соціальні норми, структура норми права, гіпотеза, диспозиція, санкція, дефініція, фікція, імператив, нормативно-правовий акт, стаття нормативно-правового акту,

 

Тези лекції:

1. Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише грунтуючись на певних правилах, на основі чого обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь, що повинні або не повинні здійснюватись, визначення умов при яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, чи визначаються суб'єкти, на яких за вказаних умов розповсюджується правило поведінки, що встановлюється тією чи іншою нормою.

Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, а тому пов'язана із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами і т.п. Саме цим соціальні норми відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних і т.п., які встановлюють порядок поводження людей зі штучними або природними об'єктами, а також явищами природи, представниками тваринного світу тощо.

Особливим видом соціальних норм є норми права, що є елементарною часткою" права, яке об'єктивно знаходить свій вираз як система, сукупність правових норм (юридичне поняття права). В зв'язку з цим для норм права, як частини цілого (права в цілому) притаманні його основні ознаки і властивості. Одночасно нормі права, як окремому явищу, властиві і свої особливі риси.

Норму права характеризують такі ознаки: а) норми права - це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і тому має загальнообов'язковий характер; б) норма права - це формально визначене правило поведінки; в) норма права - це правило поведінки загального характеру; г) норма права - це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку; д) норма права - це правило, загальнообов'язкове, здійснення якого забезпечується державою.

 

2. Питання про структуру норм права є одним з дискусійних у юридичній науці.

Найбільше розповсюджена ідея про трьохелементну           побудову правової норми. Ця позиція виходить з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за наявності яких суб'єкти можуть реалізувати ці права та обов'язки, і, по-третє, - закріплює певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

Відповідно до цих завдань кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

1. Гіпотеза - це частина норми, в ній визначаються умови, за яких наступає дія правил, що встановлені в диспозиції.

2. Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки (що повинен робити, або, навпаки, не робити адресат норми).

3. Санкція - це частина правової норми, в якій міститься вказівка на юридичні наслідки порушення правила, що зафіксоване в диспозиції, або умов, визначених в гіпотезі.

 

 3. У будь-якій державі існує та постійно розвивається значний масив правових норм. Ця обставина робить доцільною і необхідною розподіл їх на певні види, тобто класифікацію всієї сукупності норм права на групи відповідно тієї або іншої ознаки (критерію).

Так, за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

а) регулятивні (правоустановчі) - що встановлюють права та обов'язки суб'єктів;

б) правоохоронні - що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'єязків, що встановлені регулятивними нормами.

За предметом правового регулювання (за галузями права) - на норми державного, адміністративного, цивільного і інших галузей права.

Галузеві норми подіялються: а) матеріальні - що встановлюють бажане правило поведінки, права та обов'язки суб'ктів; б) процесуальні - що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, встановлених в нормах права.

За функціональним призначенням норми права поділяються:

1) Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин.

Відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і, в свою чергу, поділяються на:

а) норми-начала - містять у собі положення, що закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою;

б) норми-принципи - закріплюють вихідні принципи права;

в) визначально-установчі норми - містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;

г) норми-дефініції - містять повні, або неповні визначення певних правових категорій та понять.

II) Норми-правила поведінки. На відміну від відправних - це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.

З точки зору характерів приписів, що містять у собі норми права, вони поділяються на:

а) зобов'яєзуючі - що закріплюють обов'язки певних суб'єктів;

б) забороняючі - що містять у собі заборону на здійснення тих, або інших діянь;

в) уповноважуючі - що наділяють суб'єктів певними правами.

За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів норми права поділяються на:

а) категоричні (імперативні) - що приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків і не допускають від них ніяких збочень;

б) диспозитивні - що встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але за погодженням між суб'єктами допускають їх доповнення;

в) рекомендаційні - що встановлюють варіанти бажаної, але не обов'язкової поведінки;

г) заохочувальні - що встановлюють засоби заохочування за здійснення бажаних, або корисних для держави і суспільства діянь.

В літературі зустрічаються й інші підходи до класифікації норм права.

 

4. Форми викладання правових норм у нормативно-правових актах. Загальна характеристика бланкетних та відсилаючих норм.

Завдання до семінарського заняття: наведіть приклади реальних норм права на кожен з названих критеріїв класифікації.