НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародних відносин

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

І ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

За загальною редакцією кандидата історичних наук, доцента О. І. Пошедіна

Видання 2-ге, доповнене та виправлене

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів

вищих навчальних закладів

Видання академії 2009

УДК 327.56(477)

Затверджено Міністерством освіти і науки України 14.02.2005№ 14/18.2-329 (Лиет№ 14/18.2-329 від 19.02.2005)

Видання здійснено за підтримки Управління євроатлантичної інтеграції Генерального штабу ЗС України.

Рецензенти: Смолянюк В. Ф., д-р політ, наук, професор; Рибак М. І., д-р іст. наук, професор; Гринів О. І., д-р філос. наук, професор.

Авторський колектив: Абрамов В. /., д-р філос. наук, професор (п. 2.1 у співавторстві); Голопатюк Л. С (п. 2.5 у співавторстві); Гуцало М. Г., канд. політ, наук (п. 4.3 у співавторстві); Деменко О. Ф., канд. політ, наук (п. 1.6 у співавторстві, п. 2.3), ДемчукП. О., канд. філос. наук, доцент (п. 1.1; 1.2, п.4.1 ); Заїка В. Ф., канд. військ, наук, доцент (п. 2.2 у співавторстві); Казенко П. О., канд. філос. наук, доцент (п. 2.6); Калениченко Р. А., канд. психол. наук, доцент (п. 3.5); Козинець І. П. канд. іст. наук (п. 1.4; 1.5); Коряк В. /., канд. іст. наук, доцент (п. 4.5); Кременецький Б. В. (п. 4.6); КуцакВ. А/., канд. філос. наук, доцент (п. 3.4); Мандра-геля В. А., д-р філос. наук, доцент (п. 1.3); Мішков О. М, канд. військ, наук (п. 1.6 у співавторстві; 3.1 у співавторстві); Пошедін О. /., канд. іст. наук, доцент (вступ; п. 2.1 у співавторстві; 2.2 у співавторстві; 2.4; 2.5 у співавторстві; п. 3.1 у співавторстві; п. 4.2; 4.3 у співавторстві); Радецький В. Г., канд. іст. наук, доцент (п. 3.3); Скворцов В. В. (п. 2.7); Соколов С. В., канд. філос. наук, доцент (п. 3.2).

За заг. ред. О. І. Пошедіна.

Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України : підручник / колектив авторів; за заг. ред. О. І. Пошедіна. - 2-ге вид., доп. та вип. - К. : НАОУ, 2009. - 276 с

ISBN 978-966-8546-34-1

Це видання є спробою системного погляду на проблеми євроатлантичної інтеграції України.

На основі сучасних концепцій і теорій міжнародних відносин описано види міжнародних організацій та розкрито характер інтеграційних міжнародних процесів, дано ґрунтовну характеристику НАТО як ефективної структури забезпечення стабільності і безпеки у євроатлантичному регіоні, проаналізовано еволюцію відносин між Україною і НАТО, а також шляхи реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції України.

УДК 327.56(477)

ISBN 978-966-8546-34-1

© НАОУ, 2009

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АС - Африканський Союз

АСЕАН - Асоціація держав Південно-Східної Азії

АТЕС - Азіатсько-тихоокеанське співробітництво

АТР - Азіатсько-тихоокеанський регіон

ГК ПВНС - Головний комітет з планування на випадок надзвичайних ситуацій

ГУАМ - Організація за демократію і економічний розвиток (співробітництво Гру зії, України, Азербайджану та Молдови)

ДЗЗСЄ - Договір про звичайні збройні сили Європи

ДК - демократичний контроль

ДКЗС - демократичний контроль над збройними силами

ДПК - демократичний політичний контроль

ДЦК - демократичний та цивільний контроль

ЕКОСОР - Економічна і соціальна рада ООН

ЄАВТ - Європейська асоціація вільної торгівлі

ЄС - Європейський Союз

ЗЄС - Західноєвропейський Союз

ІПП - індивідуальна програма партнерства

КОМ - концепція оперативних можливостей

КФОР - міжнародні сили безпеки у Косові

КФС - конференції з формування сил

КЦП - координаційний центр партнерства

ЛАД - Ліга арабських держав

МВФ - Міжнародний валютний фонд

МЕРКОСУР - Південноамериканський спільний ринок

ММО - міждержавні (міжурядові) міжнародні організації

MHO - міжнародні неурядові організації

МССБ - міжнародні сили сприяння безпеці

НАТО - Організація Північноатлантичного договору

НАФТА - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі

НЗМ - програма "Наука заради миру"

ОАД - Організація американських держав

ОАЄ - Організація африканської єдності

ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі

ОВД - Організація Варшавського договору

ОДКБ - Організація Договору про колективну безпеку

ОК - об'єктивний контроль

ООН - Організація Об'єднаних Націй

ОПЕК - Організація країн-експортерів нафти

ОЧЕС - Організація Чорноморського економічного співробітництва

ПАР - Північноатлантична рада

ПАРЄ - Парламентська асамблея Ради Європи

З

4

ПЗМ - Програма "Партнерство заради миру"

ППОС - процес планування та оцінки сил

ПСР - постійна спільна рада (НАТО - Росія)

РЄ - Рада Європи

РЄАП - Рада євроатлантичного партнерства

РНБОУ - Рада національної безпеки та оборони України

РПАС - Рада північноатлантичного співробітництва

РПЄАП - Робочий план європейського партнерства

РПНС - Рада північноатлантичного співробітництва

РРН - Рада Росія - НАТО

СД - Середземноморський діалог

СЕАТО - Організація договору Північно-Східної Азії

СЕНТО - Організація Центрального договору

СЄПБО - спільна європейська політика безпеки і оборони

СНД - Співдружність Незалежних Держав

СР - Сили реагування

СРГ - спільна робоча група

СУС - Стамбульська ініціатива співробітництва

СФОР - сили стабілізації

СФОРМ - Спільний фонд оперативних сил та можливостей

ТНК - транснаціональна корпорація

УФОР - сили втілення (у Боснії та Герцеговині)

ФАО - Продовольча і сільськогосподарська організація ООН

ЦВ - цілі взаємодії

ЦВВ - цивільно-військові відносини

ЦЄІ - Центральноєвропейська ініціатива

ЦП - цілі партнерства

ШОС - Шанхайська організація співробітництва

ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

ВСТУП

Реалізуючи національний суверенітет, Україна стає повноправним і повноважним суб'єктом міжнародних відносин, набуває ваги і значення у новому для себе вимірі національного буття, долаючи труднощі і невдачі перших кроків незалежності, обережно зважуючи набутий досвід і можливі перспективи.

Сьогодні, на початку XXI ст., світ, як і Україна, переживає складні трансформації, відповідаючи на виклики глобалізації, кардинальні зміни міжнародного середовища та системи безпеки. Воєнно-політична ситуація у світі за останні роки набула якісно нових ознак і продовжує швидко змінюватись, формуючись під впливом потужних і швидкоплинних процесів, що відбуваються у сфері міжнародних відносин. її визначають одночасно активізація інтегративних тенденцій на глобальному та регіональному рівнях і зростання суперництва між світовими та регіональними центрами сили за збереження та посилення свого впливу.

Непримиренність політичних, економічних, етносоціальних, релігійних та інших інтересів посилюється. Нагромаджується та неконтрольовано розповсюджується озброєння. Розвиток високих технологій подвійного призначення робить їх легкотиражованими і доступними для злочинного використання. Зростає небезпека виникнення різних за масштабами збройних конфліктів, їх швидка ескалація та втягування в них суміжних держав. Масштабні терористичні прояви (на кшталт того, що стався 11 вересня 2001 р. в США), змушують відповідальних політиків знаходити раціональне співвідношення і поєднання національних систем безпеки й участі у колективних міжнародних структурах безпеки.

Отже, всебічно включаючись у життя світової спільноти, Україна зустрічає суперечливий і складний світ, повинна адекватно його сприймати та будувати міжнародні відносини. Стратегічним середовищем України як суб'єкта міжнародного права й активного учасника міжнародного життя є, передусім, європейський континент з усіма його відносинами і зв'язками із навколишнім світом.

Нині відбувається формування нової Європи на вищому рівні інтеграції, розбудовується нова євроатлантична структура безпеки, в якій провідну роль відіграє НАТО. Багато в чому зусилля Альянсу є інноваційними. Вони стають більш актуальними і необхідними, тому що здійснюються в умовах

5

загроз міжнародного тероризму, зменшення дієвості колективних систем безпеки, що були створені ще за часів холодної війни, порушення стратегічної стабільності у світі через зниження ефективності міжнародних регулюючих механізмів. Через зв'язок з іншими країнами і відкритість Альянс прагне зберегти мир, підтримати і розвинути демократичні процеси, зробити свій внесок у прогрес і процвітання та заохотити розбудову щирого партнерства з усіма демократичними країнами. Країни, що в останні роки приєднались до НАТО, мають можливість переконатися, що ці наміри та принципи діяльності реально втілюються в життя.

Обравши метою і засобами свого політичного і соціального розвитку демократичні цінності, на які орієнтовані всі без винятку держави Альянсу і Європи зокрема, Україна тим самим визначилась щодо геостратегічного напрямку і загального змісту внутрішньої і зовнішньої політики та моделі свого майбутнього. Необхідно наголосити, що вже сьогодні Україну визнають важливим і корисним партнером у справі розвитку стабільності та спільних демократичних цінностей. Бухарестський (2008) саміт НАТО однозначно висловився за перспективу набуття Україною повноправного членства в Альянсі.

У цих умовах суверенній Україні конче потрібні спеціалісти, здатні враховувати нові тенденції і фактори, що зумовлюють сутність сучасних політичних і оборонних доктрин, аналітично узагальнювати нові ідеї національної безпеки й оборони у їх органічному зв'язку з можливостями сучасної економіки. Нагальною потребою є спеціальна підготовка таких кадрів, зокрема у навчальних закладах військового профілю, що вимагає включення до навчальних програм питань з актуальних проблем міжнародного права, систем міжнародних відносин, вивчення практичного досвіду діяльності впливових міждержавних політичних і воєнно-політичних інституцій, механізмів і програм, через які Україна може збільшити свій сумарний потенціал і реалізувати всі можливості незалежної держави.

Підручник "Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України" є однією з перших спроб на цьому шляху. Він створений колективом учених Національної академії оборони України і призначений для студентів вищих навчальних закладів. Автори сподіваються, що підручник буде корисним не тільки для слухачів і викладачів вищих військових навчальних закладів, але й викличе інтерес широкого загалу читачів, які цікавляться проблемами європейської та євроатлантичної інтеграції України.

6

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

1.1. Загальні концепції міжнародних відносин

Спільною рисою усіх загальних теорій міжнародних відносин є те, що кожна з них претендує на роль єдино правильної системи поглядів. Насправді кожна з них має раціональне зерно, водночас жодна не охоплює усіх сторін і аспектів міжнародного життя і тільки умовно може називатися загальною теорією міжнародних відносин. У сучасній західній літературі таких теорій нараховується більше десяти, але найбільш поширеними і впливовими є п'ять: теорія "політичного реалізму" Ганса Моргентау; теорія "миру і війни" Раймона Арона; теорія факторів Куїнсі Райта; теорія міжнародного еквілібріуму (рівноваги) Джорджа Лиски і теорія зв'язків Йохана Галтунга. Коротко проаналізуємо кожну з названих теорій.

Теорія "політичного реалізму" була домінуючою у США в 60-ті роки минулого століття, її зміст можна звести до шести основних положень.

1) Особистість дослідника, який вивчає та оцінює проблеми міжнарод ного життя, вимоги пізнавального процесу до дослідника:

уявлення себе в ролі політика, що приймає політичні рішення у відповідних умовах;

розуміння об'єктивних законів міжнародних відносин за умови взяття до уваги реальних фактів міжнародного життя і намагання їх осмислити;

усвідомлення, що суперечливість принципів визначається тільки політичними невдачами (причина не в принципах, а в діях);

визначення змісту і напрямів зовнішньої політики здійснюється шляхом вивчення й аналізу фактів та прогнозування результатів їх розвитку.

2) Роль понять "інтерес" і "влада" у процесі дослідження міжнародних відносин:

поняття "інтересу" і "влади" роблять політику автономною сферою діяльності і мислення поряд з економікою, етикою тощо, тобто в політиці завжди треба знаходити "інтерес" і використовувати "владу" як засіб його реалізації;

7

категорія "інтересу" дає можливість ідентифікувати минуле, сучасне і майбутнє політичної думки або дії, забезпечує раціональний порядок у предметі дослідження і можливість теоретичних узагальнень;

реальна міжнародна політика співвідноситься зі своєю раціональною теорією так, як фотографія з портретом, що намальований пензлем;

зовнішня політика плідна тоді, коли вона мінімізує ризик і максимізує вигоду, спираючись на розумність і вимогу успіху.

3) Мінливість ключового поняття "інтерес":

залежність інтересу, що зумовлює політичні дії у певні періоди, від політичного і культурного контексту формулювання зовнішньої політики;

досягнення цілей за допомогою реалізації широкої гами національних завдань (інтересів);

трансформація інтересу шляхом маніпуляції заходами політичних сил.

4) Моральність політичних сил:

неминуче зіткнення між моральними законами і вимогами ефективної політичної діяльності;

використання універсальних моральних принципів у діяльності держав не абстрактно, а відповідно до конкретних обставин, місця і часу;

найвища доброчинність політики - не моральність, а розумність.

5) Співвідношення моральних устремлінь окремих націй з моральними законами світу:

ідентифікація моральних устремлінь окремих націй з моральними законами світу неможлива;

істина ніколи не співпадає з громадською думкою;

усі народи намагаються пов'язати свої часткові устремління і дії зі світовими моральними цілями;

інтерес обумовлює справедливу поведінку у відносинах усіх народів та оберігає від політичного авантюризму.

6) Імовірність помилкового розуміння "політичного реалізму": зумовлюється інтелектуальним і моральним ставленням до "політичної

матерії", тобто надмірні надії на інтелект і мораль не враховують людської природи з її природним егоїзмом і природними потребами;

необхідність урахування інших складових "політичної матерії" (економічних, правових, моральних тощо) та заперечення їх ієрархії і підпорядкування їм власне "політичної матерії".

Таким чином, аналіз основних положень теорії "політичного реалізму" показує як сильні, так і слабкі боки. За словами С. Хоффмана, теорія "політичного реалізму" є своєрідною філософією міжнародного успіху, але не визначає критеріїв і шляхів досягнення цього успіху. Недосконалість теорії "політичного реалізму" виявляється в абсолютизації інтересу і влади, влади і сили, які у ряді випадків із засобів досягнення відповідних суспільних цілей перетворюються в самоціль.

8

Досить поширеною є теорія "миру і війни", засновником і головним теоретиком якої вважається французький філософ і політолог Раймон Арон. її зміст в узагальненому вигляді можна звести до п'яти основних положень.

1. Міжнародні відносини, що реалізуються як міждержавні, виступають у специфічному самовияві двох символічних фігур: дипломата і солдата, які заміняють держави на полі дипломатії або на полі битви. Наука про міжнародні відносини (теорія міжнародних відносин) повинна бути основою мистецтва дипломатії і стратегії. Виходячи з того, що міжнародні відносини характеризуються станом миру або війни, то і наука про них повинна органічно поєднувати в собі як науку і мистецтво дипломатії, так і науку й мистецтво війни.

2. На розвиток відносин між державами безпосередньо впливають їх внутрішні умови. Відмінність між внутрішньою і зовнішньою політикою полягає в тому, що внутрішня політика забезпечує монополію насильства для легальної влади, а зовнішня політика визнає плюралізм засобів насильства з метою забезпечення існування держав. Історичне призначення війн полягає в забезпеченні існування, створенні або знищенні держав. Наука про міжнародні відносини повинна бути наукою про відносини між політичними одиницями (державами), кожна з яких домагається права здійснювати правосуддя та самостійно вирішувати питання війни і миру.

3. Альтернатива війни і миру дозволяє концентрувати основні проблеми міжнародних відносин довкола дипломатично-стратегічної поведінки держав. Оскільки ця поведінка ніколи не може бути чітко й однозначно визначеною теоретично, то і науку про міжнародні відносини необхідно розглядати як таку, що дає імовірнісне знання.

4. Гетерогенність (неоднорідність) глобальної системи міжнародних відносин сприяє суперництву державних ідеологій. Нейтралітет у цих умовах рідко веде до миру, але суттєво впливає на форми мирного суперництва. Єдине міжнародне суспільство без гонки озброєнь, територіальних та ідеологічних конфліктів теоретично можливе, але тільки за наявності багатьох сприятливих умов.

5. Розширення функцій держави, принцип невтручання у внутрішні справи держав і націоналізація культури сприяють збереженню національної незалежності, суверенності і міжнародної правосуб'єктності. Цей факт, на думку Арона, не можна вважати позитивним з точки зору формування інтеграційних міжнародних відносин, але необхідно на нього зважати. Шляхом приведення держави до раціональної поведінки і забезпечення всезагального миру стало б поступове створення світової федерації.

Аналіз поглядів Р. Арона свідчить про те, що, відділяючи дипломата від стратега (солдата), він врешті-решт бачить ідеальний вихід у ліквідації дипломатично-стратегічної системи і створенні на її місці світової федерації. Теорія миру і війни є досить популярною на Заході, на її основі оформилася відносно самостійна галузь знання і наукових досліджень - полемологія

9

(соціологія війни), провідними теоретиками якої вважають Г. Бужуля у Франції та С. Хоффмана в США.

Мартін Уайт в Англії, зокрема, відзначає, що теорія міжнародних відносин - це наука виживання держав і народів.

Теорія факторів (теорія силового поля міжнародних відносин) Куїнсі Райта обґрунтовує закономірності розвитку міжнародних відносин, виходячи з таких принципів:

світ - це поле динамічних відносин сил, які взаємодіють і взаємодоповнюють одна одну;

наука про міжнародні відносини повинна ці сили ідентифікувати, виміряти і належним чином розмістити на полі міжнародних відносин;

поле міжнародних відносин визначається політичними, економічними, психологічними, соціологічними та іншими факторами, які постійно впливають на вибір, рішення та діяльність суб'єктів міжнародних відносин;

більш важливими і доступними для виміру є матеріальні фактори, менш доступними, але не менш важливими, - моральні фактори;

рух факторів утворює систему дійсності, силу якої визначають матеріальні фактори, а напрям - моральні;

сила і напрям руху ускладнюються ступенями структури, їх вплив зростає у міру обмеження обсягу (об'єму) - людство, нація, держава, уряд ...;

систему діяльності поля можна визначити у вимірах здатності до адаптації та цінностей поля.

Теорія факторів намагається дати узагальнене обгрунтування системи міжнародних відносин. Вона може бути основою для створення понятійної сітки та узагальнених висновків про закономірності розвитку міжнародних відносин. її недосконалість полягає у розгляді тільки статичних, стабільних систем, непослідовності вибору факторів та їх кількісної оцінки, перевантаженості довільним і неточним тлумаченням основних положень. Окремі її положення абсолютно необхідні для формування цілісної теорії міжнародних відносин.

Теорія міжнародного еквілібріуму (рівноваги) Джорджа Лиски зосереджує увагу на аналізі умов стабілізації і мінливості міжнародних відносин, її головний зміст можна звести до таких положень.

1. У системі міжнародних відносин (у суспільствах) завжди є динамічний інструмент відносної часової стабілізації - міжнародні організації. Стабілізацію порушують фактори, що прискорюють їх зміни і ведуть до заміни новим станом. Стабілізація має прогресивний характер, а ключ до неї -інституційний еквілібріум.

2. Міжнародні організації як ключ до стабілізації мають структурну рівновагу у таких випадках:

їх члени згодні з покладеними на них обов'язками, обмеженнями та відповідальністю;

10

немає значної різниці між впливом членів на внутрішнє і зовнішнє життя організації та їх реальною силою;

структура сил в окремих органах повинна бути адекватною складу членів організації;

функціональний обсяг діяльності організації відповідає її реальним цілям.

3) Міжнародний еквілібріум охоплює матеріальні і моральні, політичні і психологічні, військові і цивільні фактори.

Ключем до цього багатоповерхового балансу є динамічна гра інститу-ційних факторів. Міжнародні організації впливають на рівномірний розподіл безпеки, благополуччя та престиж держав за допомогою інституйованих норм і санкцій ефективніше, ніж прямою взаємодією держав. Рівновага систем держав виникає завдяки вищим формам міжнародного співробітництва та формуванню відповідного середовища міжнародних відносин.

У теорії міжнародного еквілібріуму позитивним є те, що норми міжнародного права та міжнародних організацій вважаються науково обгрунтованими і доведеними змінними. Водночас теорія міжнародного еквілібріуму не дає аналізу тих змінних міжнародного життя, які не охоплені організаційними формами, але можуть суттєво впливати на усю систему міжнародних відносин.

Теорія зв'язків Йохана Галтунга за своєю суттю близька до теорії міжнародного еквілібріуму і обґрунтовує тезу про те, що теорія міжнародних відносин повинна досліджувати колективи, які характеризуються системою і міжструктурними рисами, що стосуються держав, регіонів і світу в цілому. їх можна розглядати під кутом зору минулого, сучасного та майбутнього, діахронічно або синхронічно, ідеографічно або номотетично та робити прості і складні висновки про міжнародний колектив, щоб потім об'єднати їх у теорію описовим або пояснювальним способом.

Другий аспект теорії зв'язків полягає у визначенні наявності типів взаємозалежності структури й особистості керівника, а також обумовленості особистості і структури міжнародною системою. Згідно з теорією зв'язків, як система особистостей обумовлює окрему особистість і сама цією ж особистістю обумовлена, так і система націй обумовлюється нацією і, у свою чергу, обумовлює націю. На цій основі теорія зв'язків виділяє міжнародні відносини, що орієнтовані персонально, структурно тощо, а також оцінює їх у категоріях ізоляції, обмеження та інтеграції.

Як і інші загальні теорії міжнародних відносин, теорія зв'язків є суттєвим внеском у становлення науки про міжнародні відносини, орієнтує на всебічність розгляду міжнародних відносин і поєднання в процесі їх дослідження зусиль усіх суспільних наук. Водночас теорія зв'язків характеризується надзвичайною абстрактністю і відірваністю від практики сучасних міжнародних відносин.

Таким чином, наявність ряду загальних теорій міжнародних відносин, з яких були розглянуті в загальних рисах лише п'ять, свідчить, що розвиток

и

науки про міжнародні відносини як органічно єдиний комплекс знання відбувається досить активно. Кожна з розглянутих теорій по-своєму дає наукове обгрунтування сутності і змісту міжнародних відносин як цілісності, закономірностей їх розвитку.

Водночас наука про міжнародні відносини не обмежується загальними теоріями і доповнюється рядом часткових, що досліджують лише окремі боки міжнародних відносин, їх фактори або рушійні сили тощо.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте основи класифікації на загальні і часткові теорії міжнародних відносин.

2. У чому сутність і зміст теорії "політичного реалізму" та її значення для аналізу реальних процесів сучасного міжнародного життя?

3. Теорія "миру і війни" Р. Арона та можливості її використання в оцінці сучасних міжнародних відносин.

4. Теорія "міжнародного еквілібріуму" і межі її використання у пізнанні реальних міжнародних відносин.

Список літератури

1. Арон Р. Мемуары. 50 лет размышления о политике / Р. Арон. - М. : Ладо-мир, 2002. - 873 с.

2. Демчук П. О. Обережно, політичні міфи! / П. О. Демчук. - К. : Молодь, 2006. - 204 с.

3. Демчук П. О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: навч. посіб. / П. О. Демчук. - К. : ППП, 2004. - 264 с

4. Зовнішня політика України - 2006: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / за заг. ред. Г. М. Перепелиці. - К. : Стилос, 2007. - 272 с

5. Киссинджер Г. Дипломатия [пер. с англ.] / Г. Киссинджер. - М. : Ладомир, 1997.-848 с.

6. Кононенко С. Теорія міжнародних відносин в системі суспільних дисциплін. Антологія творчих досягнень / С Кононенко. - К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. - Вип. 1. - С 197-199.

7. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации / П. А. Цыганков, Г. А. Дробот, М. М. Лебедева и др. ; под ред. проф. П. А. Цыганкова : уч. пособ. Изд. 2-е, перераб. и доп. - М. : Альфа-М: ИНФРА-М, 2008. - 320 с.

8. Мировая политика : учебник для вузов / М. М. Лебедева. - 2-е изд., испр. и доп. -М. : Аспект Пресс, 2007. - 365 с.

9. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Коряка. - К. : НАОУ, 2008. - 104 с

10. Міжнародні міжурядові організації: навч. посіб. [за заг. ред. О. І. Пошедіна] [2-ге вид., доп. та випр.] К. : НАОУ, 2008. - 280 с

Цыганков П. А. Теория международных отношений : учеб. пособие / П. А. Цыганков. - М. : Гардарики, 2004. - 590 с.

12