2.6. Цивільний вимір діяльності нато

Початок 90-х років XX ст. відзначився найглибшими і незворотними структурними змінами у світі. Очевидно, що головними з них стали закінчення біполярного протистояння і глобальні політичні зміни в Європі, що привело до докорінної зміни балансу сил як на європейському континенті, так і на глобальному рівні. Для підвищення ефективності діяльності та з метою трансформації Організації Північноатлантичного Договору в новій міжнародній ситуації її керівництво почало масштабні зміни в структурі і стратегії альянсу. Один із аспектів цього процесу полягає у розвитку невоєнного аспекту діяльності альянсу, переході від суті оборонної проблематики до розгляду широкого кола питань, включаючи політичний, економічний, екологічний, науковий та інформаційний аспекти.

Визначимо, що невоєнне співробітництво НАТО розвинулося ще у 50-х роках, а структурно оформилося на початку 70-х років XX ст. Так, у травні 1956 р. був заснований так званий "Комітет трьох мудрих" ("Комітет трьох"), який став першим комітетом НАТО з невоєнного співробітництва. Відповідно до доповіді комітету міністрів закордонних справ Італії, Канади, Норвегії невоєнне співробітництво НАТО повинно набувати форми політичної, економічної, культурної та інформаційної взаємодії.

Якщо звернутися до документів, прийнятих НАТО у 90-ті роки, можна побачити, що увага до невоєнної діяльності в Альянсі поступово збільшується. Стратегічні концепції НАТО (1991 і 1999 pp.), декларації самітів глав держав і урядів, дослідження з питань розширення НАТО, програма "Партнерство заради миру", Хартія про партнерство між Україною і НАТО визначають можливі сфери невоєнного співробітництва: гуманітарна діяльність, пошукові і рятувальні роботи, співробітництво в галузі навколишнього середовища, економіки і науки, інформаційне співробітництво, заходи для боротьби з незаконним обігом наркотиків, цивільне надзвичайне планування і боротьба з наслідками катастроф, оборонна конверсія, економічні аспекти оборони, боротьба з тероризмом тощо.

Безпека традиційно визначалась як індивідуальна або колективна захищеність, що досягається захистом територіальної цілісності, політичного суверенітету та національних інтересів. Однак розуміння терміна "безпека" поступово зазнавало змін, зокрема, було зазначено, що фактори навколишнього середовища впливають на масштаби конфліктів і стабільність.

Причини конфліктів та небезпек часто є складними, проте можна довести, що погіршення стану навколишнього середовища та вичерпання ресурсів є джерелом напруженості у багатьох регіонах світу. Погіршення стану земель, управління та розподілу природних ресурсів (нафти, лісів, мінералів тощо) є чинниками, що можуть прямо стосуватися причин виникнення конфлікту або призвести до загострення інших чинників - бідності, міграції, інфекційних захворювань, низької якості управління та зниження темпів розвитку економіки.

Стурбованість про стан навколишнього середовища зростає, тому необхідність поєднання діяльності у сфері захисту довкілля із заходами безпеки була та залишається пріоритетною. Обмеженість відновлення ресурсів, а також транснаціональний характер проблем стали поштовхом до активізації ролі Альянсу у галузі започаткування проектів з питань навколишнього середовища.

Співробітництво НАТО у галузі захисту навколишнього середовища. На початку 80-х років XX ст. не існувало жодного міжнародного форуму, де держави могли б обговорювати екологічні проблеми, що стосуються військової сфери, міністерства оборони країн НАТО не проводили програм із захисту навколишнього середовища і практично не мали співробітників-еко-логів у своєму штаті. Початок екологізації військового сектора було покладено проведенням двох семінарів Комітету з проблем сучасного суспільства.

Комітет було створено у 1969 р. для протидії проблемам довкілля, що впливають на якість життя мешканців країн-членів НАТО. Комітет є форумом, у межах якого країни-члени та країни-партнери можуть обмінюватися знаннями та досвідом з технічних, наукових та установчих аспектів соціальної та екологічної складових, у цивільному та військовому напрямах. Голов-

151

ним завданням Комітету є розв'язання проблем захисту довкілля та соціальних проблем, які вже є предметом досліджень на національному рівні, а також поєднання досвіду і технологій, доступних НАТО та країнам-партнерам, щоб досить швидко робити висновки та давати рекомендації щодо конкретних дій.

З 1995 р. спектр досліджуваних проблем розширився настільки, що виявляється можливим вибудувати досить струнку класифікацію програм НАТО із захисту навколишнього середовища. Всі нинішні екологічні заходи під егідою Комітету НАТО з проблем сучасного суспільства (пілотні дослідження, короткострокові проекти та інформаційні семінари) можна поділити на п'ять груп:

дослідження, які стосуються військового сектора;

дослідження проблем забруднення (води, повітря тощо);

проекти, присвячені якості життя і плануванню;

регіональні дослідження;

дослідження з проблем екологічного тероризму.

Дослідження, основним завданням яких є поліпшення якості життя, перебувають на першому місці за чисельністю у структурі екологічних заходів альянсу. До них належать такі проекти: "Використання ландшафтної науки для оцінки стану навколишнього середовища", "Пом'якшення соціальної напруженості", "Удосконалені методи оцінки ризику захворювання на рак", "Тенденції концентрації міграційних потоків у великих містах, наслідки для навколишнього середовища і безпека".

У діяльності Комітету НАТО з проблем сучасного суспільства багато досліджень, присвячених проблемам забруднення: пілотні дослідження "Оцінка природних загроз", "Чисті продукти і процеси", "Моделювання екосистем прибережних лагун з метою стійкого водогосподарювання", короткострокові проекти "Менеджмент промислових і токсичних відходів", "Оцінка ризику наслідків Чорнобильської аварії", "Боротьба з нафтовими забрудненнями", "Питання попередження і ліквідації негативного впливу на навколишнє середовище в різних галузях промисловості".

До так званих воєнно-екологічних проектів НАТО належать такі пілотні дослідження: "Форми екологічної освіти у збройних силах і їх вплив на формування екологічних настроїв", "Реабілітація об'єктів, що перебувають у військовому користуванні". Ці екологічні дослідження особливо цікаві з погляду їх політичної значимості.

Головні "регіональні" проекти НАТО у галузі захисту навколишнього середовища - "Прийняття рішень, спрямованих на стійкий розвиток і охорону навколишнього середовища в Центральній Азії", "Протидія погіршенню стану довкілля басейну Чорного моря", "Створення системи спостереження за екологічним станом Каспійського моря" і "Боротьба з пустельністю у регіоні Середземного моря".

152

Безперебійний доступ та достатні запаси води традиційно вважалися невід'ємним правом людини. За підрахунками Світового банку, понад 1 млрд людей не мають доступу до безпечних джерел водопостачання, 40% світової спільноти відчувають брак води, а 3 млрд людей не мають доступу до чистої во ди. Близько 80% інфекційних захворювань спричиняє брудна вода, це щороку призводить до смерті мільйонів дітей.

"Наймолодшими" за часом появи стали дослідження НАТО, пов'язані з екологічним тероризмом. Група проектів "Безпека вузьких водних артерій, портів, гаваней і прилеглих населених районів", "Продовольча безпека", "Ефективні стратегії боротьби з ризиками", імовірно, розширюватиметься найшвидше через зростання глобальної терористичної загрози. Ці дослідження, забезпечуючи технічний бік боротьби з тероризмом, полегшать процедури політичного узгодження на рівні держав, роблячи боротьбу з тероризмом ефективнішою в цілому.

Чорне море є основною водною системою, що поєднує шість країн: Болгарію, Грузію, Румунію, Росію, Туреччину та Україну. Води Чорного моря найзабрудненіші у світі, загрожують здоров'ю місцевого населення та створюють гірші умови для життя. За оцінкою Світового банку, забруднення Чорного моря призводить до економічних втрат, які становлять майже $500 млн щорічно.

Звичайно, відбуватиметься поєднання військових та невійськових дослідницьких методів у галузі екології, їх співвідношення буде залежати від конкретних географічних зон, економіко- та політико-географічних характеристик територій і політичного курсу країн, чиї землі підпадають під конкретне екологічне дослідження НАТО.

Наукові програми НАТО. На зустрічі у грудні 1957 р. глави держав і урядів Північноатлантичного союзу затвердили доповідь Цільової групи з науково-технічного співробітництва і прийняли рішення про створення Наукового комітету НАТО. Перше засідання Наукового комітету відбулося у березні 1958 р.

На голову Наукового комітету було покладено такі обов'язки: консультування Генерального секретаря НАТО із наукових проблем, цікавих для Альянсу; підтримка зв'язків у науковій галузі з військовим і цивільним керівництвом НАТО, відповідними відомствами країн-учасниць і міжнародними

організаціями, що мають наукові відділи; управління діяльністю працівників і втілення в життя рішень комітету та його робочих груп.

Програми Наукового комітету НАТО мали на меті розширення наукових знань у цілому, а також пріоритетних наукових проблем і проблем навколишнього середовища, що стосуються інтересів НАТО і партнерів зі співробітництва. Забезпечуючи багатобічну підтримку науковим дослідженням високого рівня, ці програми сприяють розвитку національних науково-технічних потенціалів і дають можливість одержання економії за допомогою розвитку міжнародного співробітництва.

У межах наукової програми НАТО регулярно відбуваються зустрічі науковців. Програма охоплює надзвичайно широке коло питань, що часто не пов'язані безпосередньо з питаннями оборони та безпеки: математику, фізику, астрономію і астрофізику, хімію, техніку, інформатику, біологію, сільськогосподарські науки і науки про харчування, медицину, атмосферу, довкілля, океанографію тощо.

У 1997 р. Науковий комітет НАТО розпочав виконання програми "Наука заради миру" (НЗМ) для сприяння розвитку наукового співробітництва між членами НАТО та країнами-партнерами, що раніше були членами СРСР та ОВД. Програма НЗМ призначена для надання допомоги країнам-партнерам у переході до ринкової економіки без завдання збитків навколишньому середовищу. Вчені цих країн одержали можливість займатися разом з колегами з країн НАТО прикладними дослідженнями та розробляти проекти розвитку. Програма спрямована на підтримку проектів у галузях прикладної науки та розвитку техніки, пов'язаних з вирішенням проблем екології, безпеки та промислової діяльності. У документах НАТО конкретно сформульовано, у яких галузях науки і технологій можливе надання підтримки:

фізичні та технічні науки і технології - математика, фізика, хімія, інформаційні технології;

наука про життя і технології його забезпечення - біологія, сільське господарство і дослідження в галузі харчування, медичних і поведінкових наук;

екологія і науки про Землю - фізика Землі, атмосфери та океану, дослідження у сфері навколишнього середовища;

цивільні науки і технології, пов'язані з проблемами безпеки - безпека і "відшкодування збитків", завданих навколишньому середовищу унаслідок усіх видів військової діяльності; ядерні, хімічні і біологічні наукові дослідження і технології, пов'язані із проблемами безпеки; технології, пов'язані із роззброєнням і конверсією.

Проекти програми НЗМ спільно здійснюють держави НАТО і країни-партнери. Вони розраховані на термін від трьох до п'яти років, НАТО забезпечує фінансування проектів НЗМ у країнах-партнерах і бере на себе видатки на діяльність експертів, наукове устаткування, комп'ютерну техніку,

154

програмне забезпечення, транспорт, переїзди, відрядження, підготовку персоналу і споживчі товари, пов'язані із здійсненням цих проектів.

Значну увагу Науковий комітет НАТО приділяє програмі підтримки наукової інфраструктури країн-партнерів. У 1994 р. почалося втілення в життя першої програми створення комп'ютерної мережі. Комп'ютерні комунікації (включаючи Інтернет) відіграють, з погляду НАТО, вирішальну роль у спілкуванні між ученими з країн-партнерів. Наприкінці 90-х років XX ст. до комп'ютерних мереж були підключені більше 50 тис. учених з більш ніж 200 наукових інститутів держав-партнерів НАТО.

Нині наукова діяльність НАТО тісно пов'язана з боротьбою проти тероризму, а також нейтралізацією нових загроз міжнародній безпеці. У червні 2003 р. на зустрічі у Києві були погоджені зміни в науковій програмі НАТО. У 2004 р. науковий комітет НАТО висунув нову ініціативу "Безпека через науку", що фактично замінила наукову програму НАТО, яка функціонувала з 1958 р. Зараз пріоритетними є сфери досліджень, прямо пов'язані із проблемами безпеки: захистом від тероризму, боротьбою з іншими загрозами безпеці, співробітництвом з країнами-партнерами, що стосується не тільки традиційних форм наукового співробітництва НАТО, але і так званих реінтегра-ційних грантів, що були введені альянсом у березні 2004 p., а також підпрограм НЗМ. До участі у підпрограмах НЗМ вперше допущені країни Середземноморського діалогу. На відміну від попередніх років, наукова програма НАТО у цей час націлена не на створення широкого наукового співтовариства, а на об'єднання учених для боротьби з міжнародним тероризмом, однак, як і раніше, значна увага приділяється співробітництву учених із країн НАТО і країн-партнерів.

Дельти річок забезпечують середовище для 75% комерційного вилову риби та 80-90% індивідуального риболовства;

60% світової популяції риби живе поблизу дельт річок;

66%о найбільших міст розташовані у дельтах річок.

Програма НАТО "Безпека через науку" збирає щорічно близько 10 тис. науковців з країн НАТО та країн-партнерів для започаткування співробітництва та встановлення тривалих зв'язків. Одним із механізмів підтримки програми є підпрограма НЗМ, у межах якої здійснюються прикладні дослідження та проекти. Підпрограма збирає науковців та кінцевих користувачів з дослідних лабораторій університетів та промисловості, щоб вирішити низку проблемних питань цивільної науки, що впливають на безпеку, зокрема, здоров'я людей та готовність до катастроф, захисні матеріали та навколишнє середовище.

155

Одним із напрямків діяльності Наукового комітету НАТО були дослідження у галузі науки про Землю, тобто кліматології, геології, водних ресурсів, лісівництва та океанології. У межах цього напрямку упродовж останніх років відбувся ряд заходів у форматі семінарів, перспективних досліджень, найважливішими з яких можна вважати такі.

Комітет НАТО з науки заради миру та безпеки створено 28 червня 2006 р. Північноатлантичною радою НАТО за пропозицією країн-членів Альянсу. Новий комітет виник у результатів широкої ініціативи з реструктуризації робочих органів Альянсу та поєднав найкращі аспекти колишнього Наукового комітету НАТО та Комітету з викликів сучасному суспільству.

Ідея поєднання викликана необхідністю спрощення адміністративних процедур у контексті підготовки проектів, у сфері науки та довкілля зокрема, а також доцільністю формування єдиної системи управління бюджетними ресурсами НАТО для планування та реалізації проектів у галузях невійськового співробітництва.

Комітет НАТО з науки заради миру та безпеки став ключовим комітетом Альянсу, який підтримує практичне співробітництво у цивільній науці та інноваціях і пов'язує науку із суспільством через проекти, започатковані і реалізовані у межах існуючих процедур програми "Наука заради миру та безпеки" (колишня назва - "Безпека через науку"). Такий підхід враховує передовий досвід, набутий НАТО та країнами-членами Альянсу за останнє десятиріччя; передбачуваний очікуваний результат полягає у спрощеній та ефективній системі управління ресурсами НАТО, у тому числі адміністративними і фінансовими.

Комітет з науки заради миру та безпеки має кілька головних цілей:

реалізація проектів зі співробітництва з наголошенням на партнерстві;

демонстрація відкритості і транспарентності, вміння спільно працювати у межах проектів на взаємовигідних засадах;

визначення загроз безпеці, попередження загроз, пошук та прийняття адекватних рішень;

прийняття рішень на національному рівні та обмін інформацією між експертами, ученими, політиками у вирішенні актуальних проблем сьогодення, залучення наукової, експертної та політичної думки з країн-партнерів Альянсу.

Комітет НАТО з науки заради миру та безпеки поступово адаптує свою робочу програму до вказаних ключових цілей, аби краще й ефективніше відповідати викликам безпеці у світі, що змінюється. Ця програма отримала назву "Наука заради миру та безпеки", її діяльністю буде й надалі адміністративно управляти Підрозділ публічної дипломатії. Програма з науки заради миру та безпеки буде включена до документів НАТО з планування операцій та навчань, Робочого плану Євроатлантичного партнерства, Плану дій партнерства проти тероризму, Робочої програми з розвитку Середземноморського

156

діалогу, Щорічного цільового плану Україна - НАТО та Планів дій індивідуального партнерства.

Нова програма має на меті сприяти співпраці у науці і технологіях у контексті збереження безпекового середовища у світі, продовжить заохочення країн-партнерів Альянсу та країн Середземноморського регіону щодо активації практичної співпраці на напрямках, визначених ключовими вимірами співробітництва на терені євроатлантичного простору і таких, які відповідають інтересам країн євроатлантичного діалогу.

Програма також буде зосереджена на попередженні та протидії терористичним загрозам, іншим загрозам безпеці та викликам, серед яких - протидія екологічному та комп'ютерному тероризму, безпека продуктів харчування тощо.

Особливо наголошується на тому, що нові проекти, пропоновані країна-ми-партнерами та країнами Середземноморського регіону, мають відповідати пріоритетам цих націй та інтересам Альянсу, що дозволить сфокусувати програму на досягненні конкретних цілей та задоволенні об'єктивних потреб кінцевих користувачів.

Ключовими елементами Програми з науки заради миру та безпеки є:

створення комп'ютерних мереж для розвитку цифрового зв'язку у краї-нах-партнерах;

залучення молодого покоління учених до вирішення актуальних проблем сьогодення;

виконання пріоритетних проектів у країнах-партнерах, країнах Середземноморського діалогу;

розвиток і підтримка мереж експертів у ключових сферах діяльності Програми;

проведення досліджень та реалізація проектів за рахунок національних коштів із залученням урядових і неурядових експертів Альянсу, за фінансової підтримки Програми з науки заради миру та безпеки;

сприяння навчанню та стажуванню молодих учених, експертів та політиків із країн-членів Альянсу та його партнерів, налагодженню зв'язків між ними для обміну досвідом та ініціативами, оптимізація розвитку предметного діалогу за допомогою проектів, які становлять взаємний інтерес.

Роль НАТО у цивільному плануванні на випадок надзвичайних ситуацій. У світі, що швидко змінюється, населення держав-членів НАТО та партнерів перебуває під загрозою великої кількості ризиків, враховуючи можливість застосування терористами хімічної, біологічної та радіологічної зброї. Проте тероризм - не єдиний виклик безпеці. Катастрофи природного походження (землетруси чи повені), а також спричинені діяльністю людини залишаються серйозними чинниками загрози безпеці цивільного населення.

Метою цивільного планування НАТО на випадок надзвичайних ситуацій є збір, аналіз та обмін інформацією про заходи з планування, які проводять

157

окремі країни, для забезпечення найефективнішого використання цивільних ресурсів під час подолання надзвичайних ситуацій, що відповідає завданням Альянсу. Це дає можливість державам-членам НАТО та партнерам надавати один одному допомогу під час підготовки або подолання наслідків катастроф, природних катаклізмів чи конфліктів.

Альянс завжди приділяв значну увагу питанням захисту цивільного населення. Ще 1953 р. держави-члени НАТО затвердили схему допомоги під час надзвичайних ситуацій та досягли домовленості про можливості захисту цивільного населення під час потенційних конфліктів та їх використання для захисту від дії катастроф природного походження або спричинених діяльністю людини.

Розширюючи мережу практичної співпраці між НАТО та країнами євроатлантичного регіону, країни-члени НАТО та країни-партнери запровадили заходи для поліпшення спроможності ефективної взаємодії у галузі планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру та ліквідації наслідків стихійних лих. Політичний документ "Поглиблення практичної співпраці у галузі проведення міжнародних операцій з подолання наслідків катастроф", ухвалений 29 травня 1998 p., створив засади для подальшого розширення співробітництва у цій галузі. Організовуючи семінари, практичні заняття, навчання та тренування, країни-члени НАТО та країни-партнери мають змогу співпрацювати з питань здійснення спільного планування та вироблення процедур, а також розвитку інфраструктури, необхідної для ефективного та якісного проведення операцій з реагування на кризи у майбутньому. Бурхливий розвиток співпраці у галузі планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру та готовності до катастроф сприяв становленню цього напряму співробітництва як наймасштабнішого невійськового компонента робочої програми "Партнерство заради миру".

Кожна країна відповідальна за подолання надзвичайних ситуацій у межах її території та турботу про постраждалих, тобто за цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій відповідає кожна країна самостійно, цивільні засоби завжди залишаються під національним контролем кожної країни. Однак масштаби та тривалість лиха можуть перевищувати можливості країни, на території якої воно сталося, а наслідки можуть бути відчутними далеко за межами національних кордонів цієї країни. Роль НАТО полягає у наданні можливості порівняти та проаналізувати національні програми, щоб упевнитися в дієвості національних планів та процедур і наявності необхідних засобів для їх одночасного спільного використання (у разі потреби) під час врегулювання надзвичайної ситуації.

Цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій забезпечує подолання кризових ситуацій за допомогою відповідних домовленостей у сфері подолання криз, основна з яких - консультативна допомога цивільних фахівців (представників промисловості, бізнесових структур, урядів та інших ор-

158

ганів громадського управління) щодо найефективнішого використання цивільних ресурсів під час кризи. Цивільні можливості є частиною інструментарію, який використовують військові планувальники там і тоді, коли це доцільно. Використання цивільних засобів для підтримки чи як складової операцій військового характеру з урахуванням місць дислокації та необхідності забезпечення сил - важлива функція цивільного планування. Військові НАТО, відповідальні за планування, постійно звертаються за порадами до цивільних експертів під час планування і проведення операцій під проводом НАТО. Каталог цивільних можливостей має відповідну експертну інформацію, яку планувальники НАТО можуть використати під час операцій з подолання кризових ситуацій.

Виходячи з вимог до військових та цивільних структур щодо необхідності розвитку та підтримки тісної співпраці, цивільне планування НАТО на випадок надзвичайних ситуацій сфокусоване на таких п'яти напрямах:

цивільна підтримка операцій НАТО, які проводять відповідно до статті 5 (колективна безпека країн Північноатлантичного договору);

підтримка операцій НАТО з подолання кризових ситуацій, що не підпадають під дію статті 5;

підтримка національних органів влади при надзвичайних ситуаціях;

підтримка національних органів влади щодо захисту цивільного населення від дії зброї масового знищення;

співпраця з партнерами.

Щоденну роботу в галузі цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій координує Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій, до складу якого входять національні представники, що наглядають за роботою в НАТО. Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій безпосередньо підпорядкований Північноатлантичній раді та не менше двох разів на рік проводить пленарні засідання і регулярно збирається у форматі постійного засідання. Виходячи із значної зацікавленості партнерів до питань цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій, багато засідань Комітету також проходять у форматі РЄАП, до участі у них залучаються представники усіх держав-членів НАТО та партнерів.

Оскільки цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій багатофункціональне, керівництво ним вимагає координації з іншими комітетами НАТО та міжнародними організаціями, зокрема з ООН.

Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи є знаряддям НАТО, відіграє основну роль у процесі обміну інформацією щодо надання допомоги при реагуванні та подоланні наслідків катастроф між державами-членами Ради євроатлантичного партнерства та, у разі необхідності, відповідає за координацію заходів держав-членів РЄАП з реагування та подолання наслідків катастроф, що сталися у межах їх кордонів.

159

Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи був створений як структурний підрозділ штаб-квартири НАТО в липні 1998 р. за пропозицією Російської Федерації. Створений у межах програми "Партнерство заради миру", Центр координує питання реагування на катастрофи природного походження чи спричинені діяльністю людини у межах євроатлантичного простору між державами-членами НАТО та партнерами, а з 2001 р. -координує заходи із реагування країн на терористичні акти з використанням хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних агентів та подолання їх наслідків. Крім того, Центр відіграє основну роль в обміні інформацією між державами-членами Ради євроатлантичного партнерства.

Виконуючи частину оперативних функцій, Центр організує більшість міжнародних польових навчань для практичного відпрацювання заходів із реагування на умовні катастрофи природного походження, спричинені діяльністю людини та їх наслідки.

Маючи у своєму складі співробітників із держав-членів НАТО та партнерів, центр тісно співпрацює з Офісом ООН з координації надання гуманітарної допомоги та іншими міжнародними організаціями (Міжнародною агенцією з атомної енергії, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Всесвітньою продовольчою програмою ООН, Організацією із заборони хімічної зброї тощо). Країни заохочують до розвитку двосторонніх чи багатосторонніх домовленостей із врегулювання візових питань, перетину кордонів, транзиту, проходження митного контролю та статусу персоналу, що дає можливість уникнути бюрократичних затримок під час розгортання сил та надання засобів першої допомоги в зоні виникнення реальних катастроф.

Під час проведення операції НАТО з надання допомоги в Пакистані було здійснено 164 польоти з гуманітарною допомогою; транспортовано гелікоптерами НАТО 1750 т засобів допомоги; вивезено гелікоптерами НАТО за межі зони землетрусу 7650 хворих та поранених; більше 10 тис. осіб отримали медичну допомогу в польових шпиталях НАТО; 110 багатофункціональних укриттів збудували інженери НАТО у високогірній місцевості.

На початку 2006 р. Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій затвердив новий інструмент для швидкої оцінки цивільних потреб та можливостей на підтримку операцій НАТО чи операцій реагування на надзвичайні ситуації. Протягом 24 годин, необхідних для погодження запиту та надання необхідних порад, групу швидкого реагування, до складу якої входять цивільні експерти-учасники комісій та комітетів із планування, може розгорнути Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій

160

для вивчення та опрацювання цивільних вимог відповідно до функціональних сфер - цивільної оборони, зв'язку, транспорту, постачання та медичної допомоги, і надати дорадчу та управлінську допомогу- За необхідності групу можуть підсилити представники Міжнародного штабу НАТО, військових структурних підрозділів та інші національні фахівці. У разі виникнення гуманітарної катастрофи група швидкого реагування координуватиме свої дії з ООН та країною, що зазнала лиха.

Користь від цивільного планування НАТО отримують і країни, що не належать до євроатлантичної спільноти, наприклад Пакистан. Після руйнівного землетрусу 2005 р. була проведена операція НАТО з налагодження повітряного мосту для надання гуманітарної допомоги і транспортування медичних та інженерних підрозділів НАТО до Пакистану.

Отже, невоєнне співробітництво, здійснюване НАТО, набуває все більшого розмаху та дієвіше впливає на глобальні процеси; дозволяє усувати чи принаймні пом'якшувати виникаючі труднощі в реалізації НАТО своїх основних функцій; допомагає встановити партнерські відносини з країнами, що перебувають у сфері геостратегічних інтересів; сприяє глобалізації діяльності НАТО, перетворенню Альянсу в універсальну міжнародну організацію.

Запитання для перевірки знань

1. У чому полягає співробітництво НАТО в галузі захисту навколишнього середовища?

2. Які функції виконує Комітет НАТО з науки заради миру та безпеки?

3. Як працює Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій?

4. Як працює Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи?

Список літератури

1. Безпека та довкілля. - Брюссель : НАТО, 2005. -8 с.

2. Вода - ключовий компонент безпеки. - Брюссель : НАТО. 2005. - 8 с.

3. Гайдуков Л. НАТО без погонів /Л. Гайдуков, С. Терешко // Політика і час, 2006.-№6.-С. 12-19.

4. Довідник НАТО. - Брюссель, 2006.

5. Запобігання повеням в Україні. - Брюссель : НАТО, 2001. - 8 с.

6. Качалова Т. Г. Невоенные аспекты деятельности НАТО / Т. Г. Качалова. - М. : Изд-во Дип. акад. МИД России, 2003. - 102 с.

7. Роль НАТО у цивільному плануванні на випадок надзвичайних ситуацій. -Брюссель : НАТО, 2006. - 10 с.

8. Тарасов С. Б. Некоторые аспекты невоенной деятельности НАТО / С. Б. Тарасов. - СПб : Нестор, 2004. - 234 с.

9. Штоль В. В. Новая парадигма НАТО в эпоху глобализации / В. В. Штоль. - М. : Научная книга, 2003. - 176 с.

10. Сайт Міністерства закордонних справ України. - http://www.mfa.gov.ua.

161