4.2. Євроатлантична інтеграція як напрямок сучасної державної політики України

Процес формування нової Європи, започаткований розпадом світової соціалістичної співдружності, вичерпаністю епохи холодної війни, зникненням із політичної карти світу СРСР як центру сили світового значення, виникненням на постсоціалістичному просторі нових незалежних держав, передбачав самоідентифікацію нових демократій європейського континенту, визначення власних позицій у системі міжнародних відносин. Відповідно, у пошуку власної моделі забезпечення національної безпеки перебуває і Україна. Помітним напрямком реалізації зовнішньополітичних зусиль України з моменту проголошення державної незалежності стали налагодження та подальша структурно-функціональна оптимізація відносин з Організацією Північноатлантичного договору як провідною структурою загальноєвропейської системи безпеки.

Існуючі межі і характер відносин між Україною і НАТО беруть початок від пропозицій Альянсу на початку 90-х pp. XX ст. країнам Центральної та Східної Європи і новим незалежним державам, які утворилися після розпаду Радянського Союзу, щодо розвитку діалогу, консультацій, співробітництва і партнерства.

Контакти України з НАТО були започатковані восени 1991 р. і вже у січні 1992 р. представник України уперше взяв участь у засіданні Робочої групи високого рівня Ради північноатлантичного співробітництва (з травня 1997 р. -Рада євроатлантичного партнерства, РЄАП).

Україна приєдналася до РПАС 10 березня 1992 p., вважаючи це оптимальним механізмом взаємодії НАТО з партнерами і партнерів між собою.

Як активний член РЄАП Україна головними напрямками своєї діяльності вважає:

питання політики та європейської безпеки;

консультації з політичного планування;

економічні питання (конверсія військового виробництва, економічна безпека держав, витрати на оборону та оборонний бюджет);

наукові та екологічні виміри військової діяльності;

інформаційна діяльність;

миротворчі операції;

управління за умов надзвичайних ситуацій цивільного характеру тощо.

Україна надає особливого значення місцю, ролі та потенціалу РЄАП НАТО як найбільш представницькому, разом з ОБСЄ, форуму з питань партнерства і співробітництва в галузі безпеки. Враховуючи важливість розвитку діалогу з широкого кола питань, наша держава активно сприяє зміцненню консультативного та миротворчого потенціалу РЄАП, вітає будь-які ініціативи у цьому напрямі.

230

Програма "Партнерство заради миру"

Україна першою з країн СНД 8 лютого 1994 р. підписала Рамковий документ ініційованої НАТО програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ), а через три місяці передала керівництву НАТО Презентаційний документ, який містить інформацію про політичні цілі участі України в ПЗМ:

сприяння відкритості у плануванні національної оборони та формуванні оборонного бюджету;

підтримання спроможності й готовності у випадках, передбачених Конституцією України, брати участь у міжнародних операціях під егідою ООН або ОБСЄ;

розвиток військового співробітництва з НАТО у сфері планування бойової підготовки та проведення навчань, покликаних підвищити можливості військ під час спільного проведення миротворчих, гуманітарних, пошукових і рятувальних операцій та виконання інших завдань;

формування таких Збройних Сил, які зможуть краще взаємодіяти зі збройними силами держав-членів НАТО;

забезпечення цивільного контролю за Збройними Силами.

Розуміння Україною своїх зовнішньополітичних можливостей, детермінованих взаємодією з НАТО, реалізується через механізм консультацій, передбачених Рамковим документом ПЗМ, де зазначено, що НАТО консультуватиметься з будь-яким активним учасником програми ПЗМ, якщо він відчуватиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці і звернеться до Брюсселя з відповідним проханням. Крім того, Україна вважає, що активна участь нових незалежних держав у програмі ПЗМ відіграватиме важливу роль в еволюційному розширенні самого Альянсу.

У 1997 р. у Києві тодішній Генеральний секретар НАТО Хав'єр Солана відкрив Центр інформації та документації НАТО в Україні (ЦІДН), діяльність якого спрямована на поліпшення взаєморозуміння між Україною та НАТО, надання українським організаціям та громадянам широкого доступу до інформаційних матеріалів НАТО. Центр надає інформацію, сприяє проведенню досліджень та фінансує здійснення проектів громадянами України та організаціями за темами, пов'язаними з діяльністю НАТО.

Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО

Підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО відбулося 9 липня 1997 р. в Мадриді. Хартію підписали від України - Президент України, від НАТО - Генеральний секретар НАТО і глави держав та урядів 16 держав-членів Альянсу з метою розвитку відносин особливого й ефективного партнерства, яке сприятиме більшій стабільності і просуванню спільних демократичних цінностей у Центрально-Східній Європі:

231

країни-члени НАТО продовжуватимуть підтримувати статус України як без'ядерної держави, вбачаючи у ньому один із ключових факторів стабільності та безпеки у регіоні Центрально-Східної Європи та на континенті;

країни-члени НАТО підтримали гарантії безпеки, які отримала Україна від усіх п'яти ядерних держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без'ядерна держава-учасниця цього Договору;

сторони підтвердили зобов'язання розвивати РЄАП та розширену ПЗМ, що передбачає участь України в операціях, у тому числі миротворчих, за повноваженнями Ради Безпеки ООН або за відповідальністю ОБСЄ, а також у разі залучення до таких операцій Об'єднаних загальновійськових тактичних сил;

сторони визначили форми реалізації співробітництва, сфери та механізми проведення консультацій з питань запобігання конфліктам, управління кризами, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій;

Україна і НАТО засвідчили подальшу готовність співпрацювати у сфері контролю за озброєннями та роззброєнням, включаючи питання, що стосуються Договору про звичайні збройні сили у Європі;

предметом розвитку взаємного діалогу між Києвом і Брюсселем стає експорт озброєнь та супутня передача технологій.

Слід наголосити, що Хартія передбачає створення Україною та НАТО кризового консультативного механізму для проведення спільних консультацій у будь-якому випадку, коли Україна вбачатиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці, що дозволяє оцінювати документ з точки зору його додаткового впливу на забезпечення не лише військової, але й національної безпеки України. Передбачена Хартією Комісія Україна - НАТО, робота якої на рівні Північноатлантичної ради не менше двох разів на рік передбачає взаємний контроль за виконанням документа, є додатковим аргументом на користь інтенсифікації співробітництва між Україною і НАТО протягом другої половини 90-х pp. XX ст.

Позитивні військово-політичні наслідки підписання Хартії для держави очевидні:

1. Альянс визнав і підтримав стратегічний курс України на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур. Україна вперше визнана невід'ємною складовою Центрально-Східної Європи;

2. Хартією Україна - НАТО та змістовно спорідненим Актом Росія -НАТО було створено політичні передумови безконфліктного розширення Альянсу приєднанням до нього нових членів, що створює додаткові аргументи для розбудови принципово нової системи безпеки в Європі;

3. зменшено загрозу нового розподілу Європи на сфери впливу та залишення України у "смузі невизначеності" між Заходом і Сходом;

232

4) Україна отримала додаткові стимули для практичного реформування власних Збройних Сил відповідно до західних зразків на основі принципів демократичного контролю за їх діяльністю, політична доцільність і виправданість якого перевірена багаторічною теорією та практикою військового будівництва країн НАТО.

Активну позицію України з налагодження та якісного удосконалення її взаємодії з НАТО відповідно оцінив Брюссель. Зокрема, Стратегічна концепція Альянсу, затверджена главами держав і урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради у Вашингтоні 23-24 квітня 1999 р. з нагоди 50-річчя НАТО, одну із шістдесяти п'яти статей (ст. 37) безпосередньо адресує Києву: "Україна посідає особливе місце в євроатлантичному просторі безпеки і є важливим і цінним партнером у справі розвитку стабільності та спільних демократичних цінностей. НАТО зобов'язується й надалі зміцнювати своє особливе партнерство з Україною на засадах Хартії НАТО - Україна... Альянс продовжує підтримувати суверенітет і незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її неядерний статус, які НАТО вважає важливими чинниками стабільності та безпеки в Центральній та Східній Європі, а також у Європі загалом".

У 1999 р. було відкрито Офіс зв'язку НАТО в Україні, що підтвердило високий рівень відносин між Україною та НАТО. Метою його діяльності є сприяння участі України у ПЗМ з максимально повним використанням можливостей, закладених у цьому механізмі, а також поглиблення співпраці між НАТО та державними структурами України.

Офіс зв'язку має три основних завдання:

підтримання контактів з різними українськими установами та відповідними структурами НАТО, які опікуються розроблення та виконанням заходів співробітництва між Україною та НАТО у межах ПЗМ та відповідно до Хартії Україна - НАТО та постійних контактів із посольствами країн НАТО та країн-партнерів з розвитку двосторонньої та багатосторонньої співпраці;

надання консультацій відповідним органам України та НАТО щодо заходів та напрямків можливого поглиблення співпраці;

безпосередня участь у підготовці і виконанні деяких практичних заходів - військових навчань або курсів з питань НАТО при Національній академії оборони України, що сприяє налагодженню офіційних контактів між Україною та НАТО на усіх рівнях.

Після всебічної оцінки зовнішніх і внутрішніх умов реалізації національних інтересів України Рада національної безпеки та оборони України (РНБОУ) на своєму засіданні 23 травня 2002 р. головним зовнішньополітичним орієнтиром нашої держави на сучасному етапі розвитку визначила іюв-номасштабне входження до європейських та євроатлантичних структур. Це передбачає подальше зближення України з Європейським Союзом і НАТО для приведення економічних, політичних і соціальних параметрів на-

233

шого національного буття у відповідність із європейським рівнем, що є необхідною умовою просування до вступу в ці міжнародні організації.

Для реалізації цього курсу РНБО України запропонувала Стратегію щодо Організації Північноатлантичного договору, що стало переломним етапом у відносинах нашої держави з Альянсом. Указом Президента України від 8 липня 2002 р. це рішення РНБО України введено в дію, що потребувало серйозного перегляду низки нормативно-правових документів у сфері національної безпеки і оборони України та створення відповідних державних інституцій.

Найвідповідальнішу роль у процесах євроатлантичної інтеграції відведено Верховній Раді України, яка повинна ввести процеси у відповідне правове русло, сформувати належний законодавчий грунт для ефективних дій виконавчої влади. Важливо і те, що парламент надає імпульс суспільному діалогу та визначає фундаментальні напрями розвитку суспільної думки.

У жовтні 2002 р. відбулися парламентські слухання про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО. Прийнята Верховною Радою України відповідна постанова від 21 листопада 2002 р. стала законодавчим утвердженням євроатлантичного курсу України. Парламент визначив невідкладні заходи щодо досягнення відповідності країни політичним критеріям підготовки до членства та базовим принципам держав-членів НАТО. У вересні 2002 р. було ратифіковано Угоду про безпеку між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору.

Важливою подією, яка піднесла співробітництво України з Альянсом на якісно новий рівень, став прийнятий у Празі у листопаді 2002 р. План дій Україна - НАТО. Він чітко визначив стратегічні цілі і пріоритети України щодо інтеграції у євроатлантичні структури безпеки і створив стратегічні межі для існуючого і майбутнього співробітництва України з НАТО відповідно до Хартії про особливе партнерство. Важливою є вперше в історії відносин Україна - НАТО офіційно зафіксована заявлена нашою державою перспективна мета - членство в НАТО.

Зміст Плану дій Україна - НАТО майже повністю збігається зі змістом Плану дій щодо членства в НАТО. Головна різниця між документами полягає у тому, що ПДЧ виводить країни-аспіранти на новий рівень співпраці з Альянсом.

Закон України "Про основи національної безпеки України" набув чинності 30 липня 2003 р. У ст. 6 цього Закону підкреслено, що одним із пріоритетів національних інтересів України є інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір та євроатлантичний безпековий простір.

234

Зазначені організаційні кроки дозволили внести у процес співробітництва України з Альянсом елемент системності, створити працюючу систему контролю та аналізу виконання заходів, налагодити фінансування участі українських представників у заходах із співробітництва з НАТО.

Реалізація стратегічного курсу на інтеграцію України в європейські та євроатлантичні структури покладена на різні державні установи.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють управлінські функції виконання стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію, яка охоплює не тільки політичні та оборонні питання, а й низку цивільних питань: боротьбу з контрабандою наркотиків, цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій та катастроф, аспекти безпеки у сфері довкілля, включаючи ядерну безпеку тощо.

Так, Міністерство закордонних справ України забезпечує врахування інтересів України у процесі розширення НАТО, укладає угоди між Україною та країнами-членами Північноатлантичного договору, веде політичний діалог і двосторонні консультації з питань, які стосуються архітектури безпеки тощо.

Міністерство фінансів України фінансово забезпечує реалізацію стратегічного курсу і виконання програм євроатлантичної інтеграції; контролює отримання і використання технічної та гуманітарної допомоги, що надходить в Україну. Переважна частина завдань цього напряму покладена на Департамент міжнародних зв'язків, зокрема його структурні підрозділи - Управління міжнародного співробітництва та управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції.

Місцеві державні адміністрації в областях і районах, містах Києві та Севастополі забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади у сфері політики євроатлантичної інтеграції України. Переважна частина цих функцій покладена на зовнішньоекономічні підрозділи місцевих державних адміністрацій та управління (відділи) з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків із громадськістю.

Розвиток взаємовідносин і поглиблення співробітництва України з НАТО є об'єктивною тенденцією політичного й економічного розвитку Європи. Нова стратегія України щодо НАТО - один з важливих елементів процесу європейської інтеграції, що віддзеркалює наше прагнення до всебічної участі у цьому процесі та надає пріоритет задоволенню національних інтересів України.

Засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ відбулося 21 квітня 2005 р. Головним результатом засідання стало прийняття рішення про запрошення України до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства. Наступним етапом у розвитку взаємовідносин має стати приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. Це означає, що процеси євроатлантичної інтеграції стають конкретними, а питання вступу України до НАТО переходять у практичну площину.

235

Сьогодні Україна перебуває на етапі Інтенсифікованого діалогу з НАТО. Цей процес започатковано на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 p., його пропонують країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспі-рантів до членства в НАТО.

Після запровадження у 1999 р. Плану дій щодо членства в НАТО Інтенсифікований діалог почав виконувати роль підготовчого до ПДЧ етапу.

Повна офіційна назва Інтенсифікованого діалогу - "Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства".

Збройні Сили України як частка єдиного державного організму не можуть стояти осторонь на шляху до євроатлантичної інтеграції. Організаційна структура інституційного та адміністративного потенціалу європейської та євроатлантичної інтеграції України має такий вигляд.

На рівні Міністерства оборони України:

1. Відділ з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у складі Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України, на який покладено такі завдання:

участь у формуванні та реалізації державної політики з питань європейської та євроатлантичної інтеграції в оборонній сфері;

розроблення програмних документів і планів, спрямованих на вирішення завдань у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

координація діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

2. Управління військово-технічного співробітництва Міністерства обо рони України, яке відповідає за формування та реалізацію політики співро бітництва з НАТО та Європейським Союзом у військово-технічній сфері.

На рівні Генерального штабу Збройних Сил України:

1. Управління євроатлантичної інтеграції Генерального штабу Збройних Сил України, на яке покладено такі завдання:

участь у формуванні та реалізації державної політики з питань європейської та євроатлантичної інтеграції стосовно Збройних Сил України;

розроблення програмних документів і планів Генерального штабу Збройних Сил України, спрямованих на вирішення завдань у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

координація діяльності Збройних Сил України у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

2. Управління військового співробітництва Генерального штабу Зброй них Сил України, яке відповідає за організацію та координацію військового співробітництва Збройних Сил України у сфері європейської та євроатлан тичної інтеграції.

На рівні видів Збройних Сил України, оперативних командувань, об'єднань (армійських корпусів) створено відділи (групи) міжнародного військового спів-

236

робітництва, на які покладено завдання координації діяльності військ (сил) та організацію виконання заходів у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

В інших структурних підрозділах Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України призначено посадових осіб (за сумісністю), на яких покладено відповідальність за реалізацію заходів у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

Євроатлантична інтеграція означає для України більше, ніж бути просто членом системи колективної безпеки - це включення в євроатлантичний простір безпеки з країнами, з якими ми поділяємо загальні цінності та принципи. Бути частиною механізму колективної безпеки та оборони означає отримати надійні гарантії безпеки, що дає можливість сконцентруватися на соціальних та економічних питаннях. Членство України в НАТО відкриє нові економічні перспективи, знизить рівень фінансових ризиків, поліпшить інвестиційний клімат, що сприятиме активізації економічного розвитку, підвищенню добробуту українських громадян.

Стабільність та безпека в сусідніх з Україною та інших регіонах Європи є для України, як і для будь-якої держави, дуже важливою. Гарантування своєї безпеки та створення механізму запобігання війні - питання для України не риторичне. Україна відмовилася від ядерної зброї і не створила стримуючого компонента на базі звичайної зброї, тому інтегрування України в євроатлантичний безпековий простір, що об'єктивно гарантуватиме її безпеку, є рішенням логічним і виправданим з точки зору національних інтересів.

Запитання для перевірки знань

1. Сукупністю яких внутрішніх і зовнішніх факторів об'єктивно обумовлений євроатлантичний напрям державної політики України?

2. У яких державних документах реалізація національних інтересів України в царині безпеки й оборони пов'язана з курсом на євроатлантичну інтеграцію?

3. Охарактеризуйте інституційну структуру євроатлантичної інтеграції України на рівні Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

4. У чому полягає значення Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО?

Список літератури

1. Довідник НАТО. - Брюссель, 2006. - 383 с

2. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України : навч. посіб. / за заг. ред. О. І. Пошедіна. - К. : НАОУ, 2008. - 104 с

3. Сайт Міністерства закордонних справ України. - http://www.mfa.gov.ua.

4. Сайт Організації Північноатлантичного договору. - http://www.nato.int.

5. Сіденко В. Р. Копенгагенські критерії. Критерії членства в СОТ. ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи України / В. Р. Сіденко, 1.1. Жовква, Г. М. Немиря, Г. М. Перепелиця. - К. : Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, 2007. - Адреса видання в Інтернеті: http.7/wu-w.kas.de/proi/home/pub/47/l3/year-2007/dokument id-10203/inciex.html

237