Правова свідомість та правова культура.

Правосвідомість - це:

• система уявлень про те, яка поведінка людей є припустимою з точки зору обов'язку, честі, справедливості;

• система поглядів, уявлень, почуттів і установок, що характеризують відношення людей до існуючої та бажаної правової системи;

• якісний стан правового життя суспільства;

• усвідомлення себе, свого місця у світі, у суспільстві;

• спроможність особи усвідомлювати характер своїх дій і керувати ними.

У зміст правосвідомості входять такі оцінні ставлення:

• до права і законодавства;

• до злочинності і злочинців;

• до правоохоронних органів;

• до своєї правової поведінки;

• все перераховане.

Правосвідомість складається з таких елементів:

• правова ідеологія та правова психологія;

• юридична практика та правові установи;

• правові ідеї та переконання;

• правові поняття та правові категорії;

• все перераховане.

Правова психологія - це:

• система правових принципів і ідей;

• діяльність по встановленню мотивів протиправної поведінки;

• сукупність почуттів, емоцій і переживань, що виражають ставлення суб'єкта до явищ правової дійсності;

• звичка додержуватися вимог норм права;

• ставлення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правова ідеологія – це:

• система правових принципів і ідей;

• сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які відображають і оцінюють правову реальність;

• сукупність почуттів, емоцій і переживань, що виражають ставлення суб'єкта до явищ правової дійсності;

• звичка додержуватися вимог норм права;

• ставлення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Функції правосвідомості:

• пізнавальна та регулююча;

• охоронна та оціночна;

• правового мислення та емоційна;

• прогнозуюча та мотиваційна;

• все перераховане.

За суб'єктами видами правосвідомості є:

• індивідуальна, групова, суспільна;

• повсякденна, професійна, наукова.;

• наукова, практична;

• місцева, регіональна;

• все перераховане.

Який із рівнів правосвідомості формується на основі повсякденного життя громадян

у сфері правового регулювання:

• буденна;

• професійна;

• наукова (теоретична);

• місцева;

• суспільна.

? Який із рівнів правосвідомості формується в ході спеціальної підготовки, у процесі

здійснення юридичної діяльності:

• повсякденна (буденна);

• професійна;

• наукова (теоретична);

• місцева;

• суспільна.

Який із рівнів правосвідомості формується на основі глибокого аналізу й узагальнення

юридичних знань, виявлення закономірностей державно-правового розвитку:

• індивідуальна;

• повсякденна;

• практична;

• загально-соціальна;

• наукова.

Правова культура – це:

• знання всіх законів, що існують у державі;

• переконаність у справедливості законів;

• глибоке знання і розуміння права та свідоме виконання його вимог;

• дотримання законів під страхом покарання;

• прагнення обмежувати свою поведінку рамками права.

Гіпертрофоване уявлення про роль юридичних засобів при вирішенні соціально-

економічних, політичних та інших завдань – це:

• правовий інфантилізм;

• правовий дилетантизм;

• правовий ідеалізм;

• правовий нігілізм;

• правова культура.

Несформованість, недостатній рівень правових знань при особистій впевненості у власній

високій професійній юридичній підготовці – це:

• правовий нігілізм;

• правовий інфантилізм;

• правовий дилетантизм;

• правова культура;

• правовий ідеалізм.

Правовий нігілізм - це:

• заперечення соціальної цінності права, свідоме ігнорування вимог закону, невіра

в його спроможність бути ефективним регулятором суспільних відносин;

• відсутність юридичної освіти;

• ідеалізація права, віра в те, що з його допомогою можна вирішити абсолютно всі соціальні проблеми;

• гіпертрофоване уявлення про роль юридичних засобів при вирішенні соціально-економічних, політичних та інших завдань;

• правильна відповідь відсутня.

Для подолання правового нігілізму необхідно:

• підвищити якість законодавства;

• побудувати розвинену державну структуру, що здатна забезпечити виконання права, підвищити роль судів;

• забезпечити високий рівень правосвідомості, який би дозволив працювати закону;

• поліпшити систему правової інформації, професійного навчання та виховання юристів;

• все перераховане.

Механізм правового регулювання

За допомогою яких засобів здійснюється правовий вплив на суспільне життя, свідомість і поведінку людей:

• правових, соціальних, ідеологічних, психологічних, інформаційних;

• правових;

• соціальних та виховних;

• психологічно-інформаційних;

* ідеологічних.

Здійснюваний державою за допомогою права та інших юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, розвитку та захисту – це:

• механізм правового регулювання;

• правове регулювання;

• правовий вплив;

• правотворчість;

• реалізація права.

Предметом правового регулювання являються:

• суспільні відносини;

• норми права;

• протиправна поведінка;

• правомірна поведінка;

• об'єктивні закономірності природи.

Основними способами правового регулювання є:

• дозвіл;

• зобов’язання;

• заборона;

• заохочення;

• усі перераховані.

Спосіб правового регулювання який полягає в покладанні на особу обов'язку утримуватися

від вчинення певних дій:

• дозвіл.

• зобов’язання;

• заборона;

• заохочення;

• рекомендація.

Спосіб правового регулювання який полягає в покладанні на особу обов'язку активної

поведінки:

• дозвіл;

• зобов’язання;

• заборона;

• заохочення;

• рекомендація.

Стадіями правового регулювання є:

• регламентування суспільних відносин шляхом загального програмування юридичних прав та обов’язків іх учасників;

• виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків у суб’єктів права;

• реалізація суб’єктивних юридичних прав та обов’язків;

• офіційне тлумачення правових норм та їх застосування;

• усі перераховані.

Способи впливу юридичних норм на суспільні відносини – це:

• метод правового регулювання;

• тип правового регулювання;

• прийом правового регулювання;

• спосіб правового регулювання;

• елементи правового регулювання.

Імперативний (авторитарний) метод правового регулювання - це метод при якому:

• регулювання правових відносин здійснюється за принципом співіснування влади і підлеглості;

• базується на юридичній рівності сторін регульованих відносин;

• поєднує варіанти 1) і 2);

• особам, які беруть участь у правовідносинах, надається можливість вибору варіанту своєї поведінки;

• жоден з перерахованих.

Диспозитивний (автономний) метод правового регулювання - це метод при якому:

• регулювання правових відносин здійснюється за принципом співіснування влади і підлеглості;

• базується на юридичній рівності сторін регульованих відносин;

• поєднує варіанти 1) і 2);

• особам, які беруть участь у правовідносинах, надається можливість вибору варіанту своєї поведінки;

• жоден з перерахованих.

Типами правового регулювання є:

• дозвіл та зобов’язання;

• загальнодозвільний та спеціальнодозвільний;

• заборона та заохочення;

• рекомендація;

• усі перераховані.

Видами правового регулювання за територіальним статусом правотворчого суб'єкта є:

• централізоване і децентралізоване;

• загальнодозвільне та спеціальнодозвільне;

• дозвіл та забов’язання;

• заборона та заохочення;

• усі перераховані.

Взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове

регулювання суспільних відносин – це:

• механізм правового регулювання;

• правове регулювання;

• правовий вплив;

• правотворчість;

• реалізація права.

Елементами механізму правового регулювання є:

• норма права;

• юридичний факт;

• правові відносини;

• акти реалізації прав і обов'язків;

• усі перераховані.

Допоміжними елементами механізму правового регулювання є:

• законність, правосвідомість, правова культура;

• норма права, юридичний факт, правові відносини;

• акти реалізації прав і обов'язків;

• виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків у суб’єктів права;

• усі перераховані.

Правова діяльність – це:

• різновид суспільних відносин, що виникають на основі правових норм, учасники яких виступають як носії взаємно кореспондуючих юридичних прав і обов'язків;

• різновид суспільної діяльності, що здійснюється юристами з метою отримання правового результату задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права;

• сукупність дій держави в особі його органів, інших організацій і громадян у зв'язку із створенням і реалізацією юридичних норм, використанням інших правових інструментів при вирішенні економіко-соціальних завдань;

• нормативно визначена система правових форм упорядкування юридичної діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у вирішенні юридичних справ суб'єктів права;

• це сукупність норм і принципів, які визначають процедуру здійснення законних прав, свобод і обов'язків учасників суспільних відносин.

Суб'єктами правової діяльності є:

• фізичні та посадові особи, соціальні організації та спільності;

• потерпілий, звинувачувальний, законний представник неповнолітнього;

• слідчий, прокурор, працівник міліції;

• державні органи та їх посадові особи;

• громадські об'єднання.

Яка функція правової діяльності спрямована на здійснення правового впливу на суспільні

відносини, на забезпечення упорядкування позитивних соціальних взаємодій суб'єктів

права:

• загально-соціальна;

• спеціально-правова;

• регулятивна;

• охоронна;

• виховна.

Діяльність компетентних суб'єктів із прийняття, тлумачення, застосування юридичних

приписів у поєднанні з накопиченим соціально-правовим досвідом – це:

• правова діяльність;

• юридична діяльність;

• юридична практика;

• правотворча діяльність;

• правильна відповідь відсутня.

? Юридичний процес – це:

• різновид суспільної діяльності, що здійснюється юристами з метою отримання правового результату задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права;

• нормативно визначена система правових форм упорядкування юридичної діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у вирішенні юридичних справ суб'єктів права;

• це діяльність компетентних суб'єктів із прийняття, тлумачення, застосування юридичних приписів у поєднанні з накопиченим соціально-правовим досвідом;

• різновид суспільних відносин, що виникають на основі правових норм, учасники яких виступають як носії взаємно кореспондуючих юридичних прав і обов'язків;

• це сукупність норм і принципів, які визначають процедуру здійснення законних прав, свобод і обов'язків учасників суспільних відносин.

Яку правову категорію характеризують такі ознаки: пов'язаний з вирішенням юридичних

справ, регулюється процедурними і процесуальними нормами, здійснюється лише

встановленим колом органів і осіб, його результати закріплюються у відповідних

процесуальних документах:

• процесуальне право;

• судочинство;

• юридична практика;

• юридичний процес;

• реалізація права.

Правила поведінки, які регламентують порядок, форми, методи реалізації та захисту норм

матеріального права – це:

• процесуальні правові норми.

• охоронні правові норми.

• регулятивні правові норми.

• заборонні правові норми.

• забов'язальні правові норми.